Лейкемія. Через 15 років після аварії зафіксовано тенденцію до зростання числа випадків лейкемії в ліквідаторів наслідків аварії, які отримали значні дози опромінення: серед 134 реконвалесцентів гострої променевої хвороби (ГПХ) 5 випадків онкогематологічних захворювань закінчилися смертю в стислі терміни від початку хвороби. Дані щодо лейкемій у дітей, які були опромінені внутрішньоутробно, суперечливі і потребують подальшої верифікації.
Пострадіаційні органічні психічні розлади спостерігаються у 62 % хворих, які отримали дози опромінення понад 1 Зв. Нейропсихологічними дослідженнями виявлено дозозалежні ознаки ураження лівої скроневої ділянки, глибинних церебральних структур і лобних формацій переважно лівої гемісфери. Кількісною нейровізуалізаційною особливістю віддаленого періоду ГПХ є атрофія кори гемісфер головного мозку та дозозалежне ураження провідних шляхів домінантної півкулі. З 1990 р. реєструється підвищення захворюваності на шизофренію персоналу Чорнобильської зони відчуження – до 5,4 на 10 000 осіб, порівняно з 1,1 на 10 000 осіб загалом в Україні.
За даними МОЗ України, захворюваність дорослих і підлітків, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, на хронічний і неуточнений бронхіт, емфізему в 2004 р. порівняно з 1990 р. зросла з 316,4 до 528,5 на 10 000 осіб, а на бронхіальну астму – з 25,7 до 55,4 на 10 000 осіб. За комбінованої дії зовнішнього опромінення й інгаляції осколкової суміші радіонуклідів бронхо- легенева система стає однією з основних тканин-мішеней, шо в подальшому клінічно реалізується у хронічні обструктивні захворювання легенів.
Помітний значний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на імунну систему дітей. У 82,5 % з них (у контролі – 39,5 %, р < 0,05) реєструється імунний дисбаланс, що є причиною підвищення частоти алергічних уражень шкіри, захворювань ЛОР-органів, бронхолегеневої системи, а також імунодефіцитних станів [54].
Згідно з оцінкою радіаційних ризиків для підлітків, які живуть на забруднених територіях, 92,8 % радіаційних ефектів буде пов'язано з опроміненням щитоподібної залози, 4,8 – із зовнішнім гамма-опроміненням, 2,3 – із внутрішнім опроміненням радіонуклідом 137Cs та 0,1 % – 90Sr. Ці ризики можуть реалізовуватись до 2055 р.
Через опромінення щитоподібної залози радіонуклідами йоду внаслідок аварії на ЧАЕС зросла небезпечність виникнення йододефіцитних захворювань. Значного навантаження на щитоподібну залозу зазнало дитяче населення, оскільки існує прямий зв'язок між дозою радіоактивного йоду, поглиненого залозою, її масою та функціональною активністю, і зворотний – з віком дитини. Трагедія загострилася ще й тим, що більшість територій
України, Білорусі та Росії, які зазнали впливу радіоактивного забруднення, характеризуються недостатністю нерадіоактивного йоду в природних системах (вони ендемічні за йодом). Це стало головним чинником “радіоактивного йодного удару” осіб із недостатньою кількістю йоду в організмі. В Україні понад 15 млн населення живе саме на таких територіях. За сумісної дії на щитоподібну залозу радіації й ендемії тироїдна патологія виявляється частіше, в коротші терміни і в значно тяжчих формах, ніж тільки за опромінення.
Отже, радіаційні чинники, пов'язані з Чорнобильською катастрофою, ше багато років впливатимуть на стан здоров'я населення України. Чорнобиль залишається загальнонаціональною радіаційною екологічною катастрофою, безпрецедентною за дією радіоактивних речовин на населення й навколишнє природне середовище.
Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфекційні захворювання населення“ на сторінці 2. Приємного читання.
