• Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988);
• Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980);
• Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979);
• Конвенція про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів (1973);
• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971);
• Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію, що доповнює Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1988);
• Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970);
• Конвенція про злочини й деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (1963).
В Україні проблеми тероризму вивчають науковці В.О. Глушков, В.В. Кіл, В.П. Ємельянов, В.Ф. Антипенко, В. Ліпкан та ін. Кожен з авторів по-різному підходить до висвітлення питання визначення тероризму, боротьби з ним, аналізує різні аспекти цього явища та форми його прояву. Так, у праці [11] тероризм визначено як застосування насильства шляхом залякування для впливу на недоторканість національних і наднаціональних інститутів, що призводить до невинних жертв або настання суспільно- небезпечних наслідків, або ж створює загрозу їх настання. У праці [12] тероризм визначено як такі загальнонебезпечні дії або їх загроза, що здійснюються публічно і посягають на суспільну безпеку і спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості для прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.
У праці [4] запропоновано визначення тероризму в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні тероризм визначено як негативне соціально-правове явище, обумовлене соціальними, політичними та економічними чинниками, що характеризується згуртуванням агресивно налаштованих прошарків організованої злочинності з розподілом на ієрархічні рівні й виокремленням лідерів, які не беруть участі у вчиненні терористичних актів, але здійснюють ідеологічні, управлінські й організаційні функції; сукупністю складних, широкомасштабних кримінальних видів діяльності, що здійснюються організаціями, групами, особами публічно із застосуванням або погрозою застосування насильства з метою вплинути на прийняття державою, міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою будь- якого рішення чи утримання від нього, спрямоване на дезорганізацію суспільства, залякування ширшої групи осіб, ніж безпосередні жертви, створення умов для унеможливлення протидії громадськості з метою захисту від соціального контролю, у тім числі за допомогою корумпованих зв'язків, нехтування будь- якими законами й правилами людського співіснування, нівелювання життя окремої людини, пропонування єдино можливого засобу для розв'язання посталих проблем для кращого маніпулювання й досягнення повного контролю над суспільством. У вузькому розумінні тероризм можна окреслити як негативне соціальне явище, обумовлене соціальними, політичними та економічними чинниками, що полягає в застосовуванні чи погрозі застосування насильства або інших загальнонебезпечних дій особою чи групою осіб, які прагнуть шляхом залякування й примусу досягти певних соціальних змін у власних інтересах.
Класифікація сучасного тероризму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальний огляд терористичних загроз“ на сторінці 2. Приємного читання.
