Проблеми і методи управління ризиками

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

В Україні слабко розвинені нормативно-правові, організаційно-адміністративні, економічні, науково-методичні та інженерно-технічні методи управління техногенними, природними й (опосередковано) екологічними ризиками, що сьогодні не дає змоги забезпечити рівень ризику для населення, прийнятий в економічно розвинених країнах. Реалізація сучасної, більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру в Україні потребує насамперед формування такого напряму державної політики, як управління техногенними, природними й екологічними ризиками, посилення превентивної діяльності цивільного захисту і відповідного вдосконалення єдиної державної системи цивільного захисту населення та територій.

При зниженні ризику обов'язково треба враховувати вартість заходів, спрямованих на зниження ймовірності виникнення і зменшення розміру наслідків надзвичайних ситуацій. Застосування показника ризику дає змогу порівнювати дію небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати з урахуванням внеску кожного окремого чинника інтегральний ступінь небезпеки будь-якого об'єкта, регіону, держави.

Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюється в межах значень ризиків від

Загальна схема управління небезпекою (ризиками)

Рис. 8.1. Загальна схема управління небезпекою (ризиками)

мінімального до прийнятного, визначених для конкретного об'єкта управління. Порівняння поточного значення ризику з прийнятним, визначення заходів щодо зменшення ризику, вплив на параметри джерел небезпек, оцінка результативності вжитих заходів – необхідні складові управління ризиками.

За своїм характером управління ризиками надзвичайних ситуацій є комплексним і спрямоване на зниження інтегрального ризику, обумовленого спільною дією небезпечних техногенних і природних чинників. На рис. 8.1 наведено схему процесу управління ризиками.

Управління ризиками включає такі основні етапи: виявлення ризиків, аналіз та кількісна оцінка ризиків, планування, моніторинг і контроль, перевірка, коригування та використання набутого досвіду.

Виявлення ризиків – це етап, який дає змогу робочій групі виявити джерела небезпеки, визначити події, що можуть призвести до виникнення аварій чи надзвичайних ситуацій, уражальні чинники аварій. Виявлення ризиків – початковий етап процесу управління ними. Ідентифікацію ризиків треба проводити регулярно, протягом усієї діяльності.

Аналіз та оцінка ризиків є етапом перетворення даних, зібраних під час попереднього етапу, на форму, придатну для визначення кількісних оцінок ризиків. Він включає визначення подій, що роблять найбільший внесок у загальний ризик і потребують вжиття заходів для зниження їхнього впливу, побудову прогнозних сценаріїв виникнення та розвитку аварій, вибір методики оцінювання ризиків, моделювання, оцінювання ймовірностей виникнення аварій чи надзвичайних ситуацій та їхніх наслідків. На цьому етапі можна оцінити значення інтегрального ризику з урахуванням внеску людського чинника.

Планування ризиків має за мету вибір критеріїв прийнятного ризику, порівняння поточних значень ризиків із прийнятними, планування і прийняття рішень щодо зниження ризиків за потреби, планування заходів реагування на ризики надзвичайних ситуацій, вироблення стратегій управління ризиками. Якісне, науково обґрунтоване планування можливе за умови виконання двох попередніх етапів процесу управління ризиками. Планування здійснюють відповідно до специфіки об'єкта, чинних на ньому правил та інструкцій.

Моніторинг і контроль виконують для спостереження за конкретними ризиками та здійснення складених планів. Моніторингу підлягають наявні загрози, ймовірність їхньої реалізації, очікувані розміри ризику. Моніторинг і контроль параметрів проводять із метою перевірки дотримання вимог встановлених норм. Контроль може спричинити вибір альтернативних стратегій управління ризиками. Сюди ж належить складання звітів, де фіксують усі зміни і явища. На основі отриманої інформації можна оперативно ліквідовувати виявлені негативні чинники, що ведуть до збільшення ризику.

Перевірка та коригування – це процес виконання запланованих щодо зниження ризиків заходів і перевірка їх виконання. Він включає також оцінку результативності вжитих заходів та ефективності дій щодо мінімізації ризиків.

Аналіз із боку керівництва, використання набутого досвіду – це етап, на якому формалізується набутий досвід у формі, доступній для використання на рівні підприємства. Вище керівництво чітко формулює загальну мету безпеки та зобов'язання щодо допустимих розмірів ризиків. Політика управління ризиками має відповідати чинному законодавству, її також треба періодично аналізувати і вдосконалювати з використанням набутого досвіду.

Усі ці процедури взаємодіють між собою. Зауважимо, що описані етапи є логічними кроками в управлінні ризиками, проте вони не обов'язково слідують один за одним для кожного з ризиків.

Сучасна наука розглядає управління ризиками як спосіб досягнення балансу між інноваціями, з одного боку, та негативними явищами – з іншого. Управління ризиками – це необхідна умова ефективного управління техногенною і природною безпекою.

Одним із основних принципів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні проголошено принцип безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці. Посилення превентивного характеру управління техногенною і природною безпекою України запровадженням управління ризиками розглядають як перехід загальнодержавного управління на якісно вищий рівень.

Розроблення державного інструментарію для кількісного оцінювання рівнів ризиків забезпечила б нормування ризиків, визначення рівнів прийнятних ризиків для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки, визначення ступеня наближення України до європейських стандартів безпечної життєдіяльності.

Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру передбачає організацію постійного спостереження за рівнем небезпеки техногенних об'єктів і природних процесів та регулювальний вплив на параметри устаткування і технологічних процесів, природних комплексів, екзогенних геологічних процесів тощо в напрямі зниження їх небезпечності. Регулярний моніторинг ризиків дає можливість відстежувати зміни рівня безпеки небезпечних об'єктів упродовж їхніх життєвих циклів та отримувати реальні оцінки їх залишкового ресурсу, що в умовах обмежених фінансових ресурсів і значної зношеності основних виробничих фондів у державі дає змогу оптимізувати витрати на запобіжні заходи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми і методи управління ризиками“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками
  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА