В Україні слабко розвинені нормативно-правові, організаційно-адміністративні, економічні, науково-методичні та інженерно-технічні методи управління техногенними, природними й (опосередковано) екологічними ризиками, що сьогодні не дає змоги забезпечити рівень ризику для населення, прийнятий в економічно розвинених країнах. Реалізація сучасної, більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру в Україні потребує насамперед формування такого напряму державної політики, як управління техногенними, природними й екологічними ризиками, посилення превентивної діяльності цивільного захисту і відповідного вдосконалення єдиної державної системи цивільного захисту населення та територій.
При зниженні ризику обов'язково треба враховувати вартість заходів, спрямованих на зниження ймовірності виникнення і зменшення розміру наслідків надзвичайних ситуацій. Застосування показника ризику дає змогу порівнювати дію небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати з урахуванням внеску кожного окремого чинника інтегральний ступінь небезпеки будь-якого об'єкта, регіону, держави.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюється в межах значень ризиків від
Рис. 8.1. Загальна схема управління небезпекою (ризиками)
мінімального до прийнятного, визначених для конкретного об'єкта управління. Порівняння поточного значення ризику з прийнятним, визначення заходів щодо зменшення ризику, вплив на параметри джерел небезпек, оцінка результативності вжитих заходів – необхідні складові управління ризиками.
За своїм характером управління ризиками надзвичайних ситуацій є комплексним і спрямоване на зниження інтегрального ризику, обумовленого спільною дією небезпечних техногенних і природних чинників. На рис. 8.1 наведено схему процесу управління ризиками.
Управління ризиками включає такі основні етапи: виявлення ризиків, аналіз та кількісна оцінка ризиків, планування, моніторинг і контроль, перевірка, коригування та використання набутого досвіду.
Виявлення ризиків – це етап, який дає змогу робочій групі виявити джерела небезпеки, визначити події, що можуть призвести до виникнення аварій чи надзвичайних ситуацій, уражальні чинники аварій. Виявлення ризиків – початковий етап процесу управління ними. Ідентифікацію ризиків треба проводити регулярно, протягом усієї діяльності.
Аналіз та оцінка ризиків є етапом перетворення даних, зібраних під час попереднього етапу, на форму, придатну для визначення кількісних оцінок ризиків. Він включає визначення подій, що роблять найбільший внесок у загальний ризик і потребують вжиття заходів для зниження їхнього впливу, побудову прогнозних сценаріїв виникнення та розвитку аварій, вибір методики оцінювання ризиків, моделювання, оцінювання ймовірностей виникнення аварій чи надзвичайних ситуацій та їхніх наслідків. На цьому етапі можна оцінити значення інтегрального ризику з урахуванням внеску людського чинника.
Планування ризиків має за мету вибір критеріїв прийнятного ризику, порівняння поточних значень ризиків із прийнятними, планування і прийняття рішень щодо зниження ризиків за потреби, планування заходів реагування на ризики надзвичайних ситуацій, вироблення стратегій управління ризиками. Якісне, науково обґрунтоване планування можливе за умови виконання двох попередніх етапів процесу управління ризиками. Планування здійснюють відповідно до специфіки об'єкта, чинних на ньому правил та інструкцій.
Моніторинг і контроль виконують для спостереження за конкретними ризиками та здійснення складених планів. Моніторингу підлягають наявні загрози, ймовірність їхньої реалізації, очікувані розміри ризику. Моніторинг і контроль параметрів проводять із метою перевірки дотримання вимог встановлених норм. Контроль може спричинити вибір альтернативних стратегій управління ризиками. Сюди ж належить складання звітів, де фіксують усі зміни і явища. На основі отриманої інформації можна оперативно ліквідовувати виявлені негативні чинники, що ведуть до збільшення ризику.
Перевірка та коригування – це процес виконання запланованих щодо зниження ризиків заходів і перевірка їх виконання. Він включає також оцінку результативності вжитих заходів та ефективності дій щодо мінімізації ризиків.
Аналіз із боку керівництва, використання набутого досвіду – це етап, на якому формалізується набутий досвід у формі, доступній для використання на рівні підприємства. Вище керівництво чітко формулює загальну мету безпеки та зобов'язання щодо допустимих розмірів ризиків. Політика управління ризиками має відповідати чинному законодавству, її також треба періодично аналізувати і вдосконалювати з використанням набутого досвіду.
Усі ці процедури взаємодіють між собою. Зауважимо, що описані етапи є логічними кроками в управлінні ризиками, проте вони не обов'язково слідують один за одним для кожного з ризиків.
Сучасна наука розглядає управління ризиками як спосіб досягнення балансу між інноваціями, з одного боку, та негативними явищами – з іншого. Управління ризиками – це необхідна умова ефективного управління техногенною і природною безпекою.
Одним із основних принципів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні проголошено принцип безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці. Посилення превентивного характеру управління техногенною і природною безпекою України запровадженням управління ризиками розглядають як перехід загальнодержавного управління на якісно вищий рівень.
Розроблення державного інструментарію для кількісного оцінювання рівнів ризиків забезпечила б нормування ризиків, визначення рівнів прийнятних ризиків для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки, визначення ступеня наближення України до європейських стандартів безпечної життєдіяльності.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру передбачає організацію постійного спостереження за рівнем небезпеки техногенних об'єктів і природних процесів та регулювальний вплив на параметри устаткування і технологічних процесів, природних комплексів, екзогенних геологічних процесів тощо в напрямі зниження їх небезпечності. Регулярний моніторинг ризиків дає можливість відстежувати зміни рівня безпеки небезпечних об'єктів упродовж їхніх життєвих циклів та отримувати реальні оцінки їх залишкового ресурсу, що в умовах обмежених фінансових ресурсів і значної зношеності основних виробничих фондів у державі дає змогу оптимізувати витрати на запобіжні заходи.
Основні принципи управління ризиками
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми і методи управління ризиками“ на сторінці 2. Приємного читання.
