Розвиток декоративного мистецтва в Україні характеризували дві основні форми: домашнє ремесло й організовані художні промисли для потреб ринку.
Виставка домашнього промислу (1890, Відень) засвідчила високий художній рівень гончарства і ткацтва Галичини; ці вироби суттєво відрізнялися від експозицій інших частин тодішньої Австро-Угорської імперії. Декоративно-ужиткове мистецтво Галичини здобуло заслужене визнання на Всесвітній виставці 1900 р. у Парижі (Франція). Тоді у Галицькому павільйоні експонувалися такі галузі художнього виробництва: інтер'єр, меблі, металеві вироби, кераміка, килимарство.
Поширення ремесла і народних художніх промислів пов'язано з мистецькими промисловими школами, які були створені наприкінці XIX ст. у Галичині й на Буковині (Коломия, Вижниця, Миргород та ін.). Пізніше (середина XX ст.) виникли артілі, фабрики мистецьких виробів. Сферою їх діяльності стало гончарство, ткацтво, килимарство, різьбярство, стінний розпис тощо"
Дослідники розглядають розвиток народного мистецтва за окремими регіонами: різьба по дереву і народне мистецтво в західних областях України (Будзан, 1960; Гургула, 1966); художні промисли Прикарпаття (Соломченко, 1979), народне мистецтво Яворівщини (Захарчук-Чугай, 1979) та ін.
В Україні навички художнього вправляння передавалися від покоління до покоління, поєднуючи наступність і розвиток народної художньої майстерності.
На Гуцульщині у XIX ст. виникли самобутні осередки гончарства: школа косівської кераміки і пістинська школа гончарства (Антонович, Захарчук-Чугай, Станкевич, 1993). Важлива ознака їх діяльності — наслідування і розвиток родинних традицій гончарства. Наприклад, Олекса Бахме-тюк (1820—1882) — видатний майстер косівської кераміки, у певному відношенні продовжив гончарну справу батька — Петра Бахметюка (він виготовляв неполиваний посуд). Творчість Олекси Бахметюка вирізняє оригінальний тематичний розпис традиційного святкового посуду і кахлів, яскраві квіткові мотиви в орнаментиці: пишні багатопелюсткові квітки в оточенні зигзагоподібного ореолу, тюльпани, подібні до пальметти, грона винограду (згодом ці мотиви дістали назву "бахмінщини"). Традиції школи косівської кераміки розвивала родина Баранюків: Петро (1816—1880), Михайло (1834—1902) і Йосип (1863—1942).
З пістинською школою гончарства пов'язана творчість родин Волощуків, Зондюків, Михалевичів, Тимчуків. Вони виготовляли переважно мальовані миски, тарелі, дзбанки. Оригінальні фігурки баранів, кіз, оленів із горщиками на спині для кімнатних квітів створював Петро Тимчук (1878—1924). Власну майстерню у Пістині мав Петро Кошак (1864— 1940). Він виготовляв декоративний посуд, тарілки, миски, плесканки, дзбанки, вази, кахлі тощо. Неодноразово його вироби відзначалися на виставках у Львові (1894), Косові (1904), Коломиї (1912).
На Закарпатті працювали гончарі Андрій Лех (1837— 1909) і його син Йосип (1872—1946).
На Полтавщині функціонує найвідоміший осередок української кераміки — давнє козацьке село Опішня. Тут упродовж XX ст. працювали талановиті народні умільці, здобув визнання Іван Білик — заслужений майстер народної творчості, митець світового рівня. Сферою його діяльності були декоративні тарелі, вази з рельєфним орнаментом, фігурний посуд, скульптура малих форм.
Розвиток гуцульського різьблення й інкрустації на дереві пов'язаний із родиною народних майстрів Шкрібляків, які працювали у с. Яворові (тепер — Івано-Франківська обл.) (Захарчук-Чугай, 1979). Основи сучасної школи гуцульського художнього деревообробництва заклав батько — Юрій Шкрібляк (1822—1884). Його виробам властива оригінальна форма, орнаментальні мотиви, використання в інкрустації металу і кістки (баклаги, пляшки, барильця, скриньки, топірці). Художній досвід батька творчо розвивали сини — Василь (1866—1928) і Микола (1858—1920). Вони використовували різьблений орнамент, інкрустацію з різнокольорового бісеру (скриньки, столики, декоративні тарелі, цукорниці).
Народна картина "Козак Мамай".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.“ на сторінці 3. Приємного читання.
