• 4. Треба враховувати вплив сусідніх екосистем, яким багато в чому пояснюється опірність біосфери.
• 5. Важливий ефект "звикання" (порушені антропогенною діяльністю природні комплекси успішніше відновлюються, більш стійкі до антропогенних навантажень ніж незаймана природа).
• 6. Значущість ефекту "узлісся" (різноманітність рослинного і тваринного світу в прикордонних зонах біогеоценозів значно вища
ніж у самих біогеоценозах і, отже, природному середовищу в межах стикових зон притаманна більша стійкість і пластичність).
Головні екологічні принципи в умовах неминучої прогресувальної антропогенної зміни природного середовища, обґрунтовані академіком С.С. Шварцом, полягають у тому, що біогеоценози в індустріальному урбанізованому світі не можуть бути збережені в природному стані (крім природних територій заповідників, заказників, національних парків і т. ін.).
На думку С.С. Шварца перетворення біогеоценозів на урбанізованих територіях мають бути засновані на виконанні таких умов:
• 1. Біомаса всіх основних трофічних рівнів біогеоценозів максимальна. Переважання фітомаси над зоомасою, характерне для антропогенного ландшафту, виражене не різко, що забезпечує синтез великої кількості кисню і продуктів тваринного і рослинного походження.
• 2. Більшому обсягу продукції біогеоценозів відповідає його висока продуктивність, добуток продуктивності і біомаси максимальний, що є головною передумовою для швидкої компенсації можливих втрат біомаси на окремих трофічних рівнях, можливих унаслідок випадкових або навмисних зовнішніх впливів.
• 3. Складна структура біогеоценозів і різнорідність окремих його трофічних рівнів, що забезпечує стабільність біогеоценозів у широкому спектрі зовнішніх умов. При цьому важливо зберегти стан гомеостазу не тільки для популяцій домінантних видів тварин і рослин, а й для екологічної системи загалом. Підтримка біогеоценозів у стані динамічної рівноваги забезпечує стан гомеостазу в абіотичних складниках біогеоценозів (гідрологічного режиму, газового складу атмосфери тощо), що робить екологічну систему більш стійкою до зовнішніх впливів.
• 4. Висока швидкість обміну речовин і енергії у біогеоценозів як передумова залучення до біотичного кругообігу всієї біомаси, котра виробляється протягом короткого часу, що може забезпечити максимальну швидкість біологічного самоочищення системи.
• 5. Найвища продуктивність і стабільність екосистеми, як передумова найбільш високої міри її опірності й гнучкості, тобто здатності до швидкої перебудови структури співтовариства живих організмів і до швидких еволюційних перетворень популяцій їх домінантних видів за направленої зміни зовнішнього середовища.
Усе це може забезпечити підтримку біогеоценозів в оптимальному стані у разі зміни середовища.
Навколишнє середовище характеризує висока просторова мінливість, що має дуже велике екологічне значення. Оскільки найважливішою територіальною наукою є географія, географічне вивчення навколишнього середовища – необхідна умова будь-яких екологічних досліджень.
Для урбоекології особливе значення мають методи фізичної географи (включаючи кліматологію, метеорологію, біогеографію і т.ін.), насамперед ландшафтоведення, геохімії ландшафту, деякі розділи соціально-економічної, політичної географії, географії населення. Географічні методи роблять у принципі можливими визначення стійкості природного ландшафту до забруднень через зіставлення характеру перетворення і об'єму міграції речовини всередині самого ландшафту, а також інтенсивності обміну речовиною із суміжними територіями. Знання геохімічних особливостей територій, використання результатів геохімічних досліджень у практичних цілях дають змогу в рамках урбоекології більш обґрунтовано виконати відповідне зонування території і вжити необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Однією з найважливіших екологічних дисциплін є гігієна. Завдання гігієни – розробка теоретичних основ оптимізації умов навколишнього середовища з позицій здоров'я людини. Гігієнічні дослідження спрямовані переважно на здобуття кількісних критеріїв, які характеризують оптимальність тих або інших умов мешкання з погляду здоров'я людини.
Гігієнічні критерії широко враховуються в містобудівних дослідженнях і проектуванні за допомогою обліку граничнодопустимої концентрації (ГДК) речовин, що забруднюють повітря, воду і ґрунт, та інших найважливіших показників, наприклад, обмеження критеріїв зонування та ін. У містобудуванні використовуються досягнення гігієнічної науки і в галузі нормування різних санітарних розривів, очищення викидів і стічних вод, утилізації та обеззараження побутового сміття.
Це важливо з певних причин. Головне завдання урбоекології полягає у забезпеченні умов для збереження і зміцнення здоров'я людей за кошти місцевого бюджету. Без гігієнічних нормативів розробити відповідні пропозиції практично неможливо. Гігієнічні нормативи зі встановлення санітарних, санітарно-захисних і охоронних зон – необхідний елемент організації міського середовища.
Таким чином, гігієнічні методи і нормативи в містобудівних дослідженнях і проектних роботах дуже важливі. Разом із тим, за екологічного підходу цього далеко недостатньо. Гігієнічні нормативи не завжди адекватно відображають характер зворотних негативних зв'язків між людиною і природою.
Отже, наукові основи урбоекології не обмежуються гігієною. Розвиток науки і техніки відкриває нові можливості для розв'язання екологічних проблем у сфері матеріального виробництва, дає великі можливості для захисту природного середовища інженерними і технічними засобами.
Найбільший інтерес для урбоекології становлять такі напрями: розвиток технології очищення стічних вод, викидів в атмосферу, твердих промислових і комунально-побутових відходів, упровадження у виробництво маловідходних технологій, глибока переробка сировини, утилізація відходів, опрацювання більш "екологічних" систем транспорту, енергетики, водопостачання і т. ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
