Розрізняють три варіанти ландшафтно-функціонального зонування території міста, що доповнюють один одного: 1) ретроспективне – для різних етапів містобудівного освоєння ландшафтів території міста; 2) актуальне, яке характеризує функціональну організацію території, що склалася на цей час; 3) рекомендоване оптимальне ландшафтно-архітектурне функціональне зонування як схема пропонованого розміщення різних за функціями зон техногенно- урбаністичного використання відповідно до ландшафтно-архітектурної структури території. Другий і третій варіанти зонування виконуються на четвертому – ландшафтно-організаційному етапі досліджень, головною метою якого є аналіз території міста та розробка рекомендацій з оптимального природокористування. Практичним втіленням цих рекомендацій може бути функціональна переорієнтація території та організація мережі історико- та природоохоронних територій (парків, охоронних історико-археологічних зон тощо).
Невідповідність сучасної функціональної структури ландшафтно-архітектурній може призвести до розвитку небажаних фізико-географічних процесів, зумовлених антропогенною діяльністю (площинна та лінійна ерозія, зсувні процеси, заболочування), ускладнення екологічного стану території внаслідок порушення обмінних процесів (атмосферної мікроциркуляцїї і режиму стоку), зниження пейзажно-видових властивостей за рахунок одноманітної забудови тощо.
За даними натурних ландшафтно-архітектурних досліджень, ландшафтно-організаційних оцінок, аналізу природно-техногенних процесів, з урахуванням ступеня забрудненості території та даних карти сучасних фізико-географічних процесів установлюється відповідність ландшафтно-архітектурної структури функціональній, що виключає виникнення конфліктних ситуацій, за яких більша частина площі структурної одиниці ЛАС (ЛАЕ, ЛАГ, ЛАМ; ЛАК) зайнята під певний вид урбаністичного використання, охоплена небажаними фізико-географічними та екологічними процесами або втрачає свої пейзажно-видові властивості та історико-культурний потенціал.
Уже на початковому стані досліджень необхідний загальний екологічний аналіз території, що включає порівняльну характеристику екологічного складника, визначення урбоекологічної і демографічної місткості району, які дають змогу судити про сучасний стан навколишнього середовища або стан, який прогнозується, про можливість забезпечення в районі екологічної рівноваги.
На основі результатів цього аналізу необхідно провести оцінку території за комплексом чинників, які характеризують сучасний та майбутній стан основних компонентів довкілля – ґрунтово-рослинного покриву, водного та повітряного басейнів. Критеріями оцінки слугують гігієнічні нормативи та спеціально збільшені показники – техногенне навантаження опосередкованого впливу, природність, забрудненість, комфортність тощо. Результатом оцінки території зазвичай є зони з різною мірою сприятливості стану того чи іншого компонента навколишнього середовища.
На основі оцінки стану довкілля, виявлення проблемних галузей господарства, що найбільше забруднюють природу, проблемних компонентів, які зазнають найбільших антропогенних навантажень, складається схема урбоекологічного зонування з визначенням просторової дислокації проблемних з погляду екології ситуацій і ареалів.
Прогноз стану навколишнього середовища на певну перспективу дає змогу здійснити корекцію схеми урбоекологічного зонування і розробити на її основі схему інженерно-екологічного зонування району, що є основою просторової структури системи територіально-планувальних і локальних технологічних, гігієнічних та інших природоохоронних заходів.
Для формування концепції екологічної компенсації в тому чи іншому районі слід враховувати демографічну місткість території. Довгий час про неї судили посередньо – на основі фактів про наявність резервних територій для будівництва. Подальший розвиток районного та міського планування показав необхідність оцінювати можливості районів не тільки за наявністю придатних для забудови земель, а й за іншими чинниками, які враховують можливість і доцільність освоєння тих чи інших територій, експлуатації водних ресурсів, використання лісових угідь і водоймищ для рекреаційних цілей, можливі масштаби приміського та сільського господарювання.
Демографічна місткість території – це умовний поріг, який слугує своєрідним сигналом, застерігаючи від надмірного промислового розвитку того чи іншого регіону. Можливі й більш великі масштаби розвитку районів, ніж допускають їхні демографічні місткості. Однак у цьому випадку вони розвиватимуться за рахунок ущемлення інтересів сусідніх з ними районів або за рахунок подорожчання будівництва та великих капітальних витрат на охорону навколишнього середовища.
Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
