Це зниження очікується після застосування п'яти демонстраційних проектів: безкоштовних, недорогих та дорогих очисних технологій. Додаткове зниження рівня забруднення від принаймні 20 підприємств очікується після застосування безкоштовних та недорогих очисних технологій. Безкоштовні та недорогі зміни на всіх підприємствах, які беруть участь у проекті, допоможуть досягти вищезгаданих цілей та збільшать прибутки.
Під час першого етапу проекту деякі підприємства були перевірені. Місцеві експерти та технічний персонал на підприємствах пройшли підготовку з контролю очисних технологій, управління охороною навколишнього середовища та захисту здоров'я і безпеки на виробництві. На підприємствах було запроваджено безкоштовні та недорогі очисні технології, включаючи купівлю нового безпечного обладнання та інші зміни наявного обладнання. Протягом першого етапу запровадження проекту було засновано Управління з координації очисних технологій, яке підпорядковується Міністерству охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки і Міністерству машинобудівної промисловості.
На другій стадії було запущено три демонстраційні проекти. Працівники підприємства навчалися застосовувати нове обладнання, "ефективніше користуватися" наявним обладнанням, сприяти підвищенню рівня безпеки та охороні здоров'я на виробництві. Цю стадію було завершено протягом першої половини 1999 р.
Факт партнерства у дослідженні ринку очисних технологій і планування у сфері машинобудування свідчить про прибутковість проекту. Можливість отримати комерційну допомогу в організації проекту стимулює зацікавленість у контролюванні та демонстраційній діяльності. Персонал, задіяний у проекті, брав у ньому участь до повного його завершення. Досвід інших проектів охорони навколишнього середовища показав, що налагодити контакти з підприємствами складно. Також нелегко було залучити українські компанії, але врешті-решт вони виявили зацікавленість у демонстраційних проектах до їх завершення (весна 1999-го).
Іншу ініціативу Всесвітнього центру охорони навколишнього середовища було втілено в життя у період з вересня по липень 1995 р. На основі угоди між USAIB та ВЦОНС було розроблено демонстраційні проекти збереження енергії і мінімізації відходів. Програма ВЦОНС мінімізації промислових відходів складається з трьох стадій:
• демонстраційна програма мінімізації відходів;
• програма впливу на мінімізацію відходів;
• запровадження мінімізації відходів на виробництві.
Метою демонстративної програми з мінімізації відходів є демонстрування їх ефективності за допомогою застосування успішних програм на окремих підприємствах.
На першому етапі ВЦОНС відібрав чотири підприємства з найбільшою продуктивністю і кількістю працівників, керівництво яких було готове застосувати нові ідеї у виробничому процесі. На заводі "Дніпрошина" (м. Дніпропетровськ) було отримано найкращі результати (табл. 26.4).
В Україні є й інші організації, які борються за екологічно чисте виробництво.
Таблиця 26.4
Результати застосування проекту на заводі "Дніпрошина" у м. Дніпропетровську
| Опис проекту | Обладнання, надане ВЦОНС (дол. СІНА ) | Прибутки від проекту (дол. США) | Збереження енергії. Скорочення витрат природного газу, м 7 рік |
| Підвищення ефективності бойлера №2 | Аналізатор вмісту оксисену, 12 000 | 57 000 прибутки, отримані через 2,5 міс. | 558 000 |
| Знижнення втрат пари в умовах вулканізації | 28 парових клапанів, 4 800 | 52 000 прибутки, отримані через 1,1 міс. | 430 000 |
| Зниження втрат тепла в умовах вулканізації | Парове обладнання, 6 S00 | 14 600 прибутки, отримані через 6 міс. | 144 000 |
Одна з них – Придніпровський науково-навчальний та інформаційний Центр екологічного виробництва (ПННІЦЕВ), неурядова установа. ПННЩЕВ – це асоціація підприємств, організацій, творчих груп, науковців та фахівців, які намагаються зробити виробництво та сільське господарство безпечнішим для довкілля. ПННІЦЕВ було засноване задля збереження природи та захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу економічної діяльності. ПННІЦЕВ хоче створити "зелену" індустрію, тобто зробити промисловість менш шкідливою з екологічного погляду. Проекти Центру спрямовані на захист довкілля і оптимізацію хімічної та металургійної промисловостей (переважно обладнання) на базі системно-структурного аналізу. А щодо освіти, то в Центрі не лише навчають студентів, а й перекваліфіковують спеціалістів (в основному в галузі промисловості): керівників, викладачів, інженерів та інших фахівців у сферах екологічного менеджменту, технологій та обладнання, дизайну екологічного виробництва тощо.
Придніпровський екологічний фонд (ПЕФ) – недержавна асоціація, що має подібну мету і кількість учасників. Проекти Фонду зосереджені в Придніпровському регіоні, вони спрямовані на підтримку наукових і практичних досягнень задля збереження і захисту природи; включення екологічних дісциплін у шкільну програму. Однак діяльність цих недержавних організацій у сприянні екологічному виробництву дуже обмежена через відсутність державної підтримки.
У 1997 р. Парламент ухвалив Державну дніпровську програму вартістю 6,58 млрд дол. США. Було встановлену мету та терміни виконання. До 2000 р. планувалося скоротити викиди неочищеної води з водопереробних заводів, витік води в міську каналізацію зменшити на 30%, кількість сільськогосподарських відходів – на 20%. Уряд Канади дуже зацікавився Програмою і розпочав діяльність, що деякою мірою пов'язана з екологічним виробництвом. Наприклад, Канадський міжнародний дослідницький центр розвитку (КМДЦР) у 1994 р. розпочав в Україні Програму розвитку екологічного менеджменту вартістю 9 млн дол. США. Програма мала два напрями: екологічний аудит та розповсюдження технологій. Харчові підприємства отримували субсидії, якщо вони проводили екологічний аудит і намагалися зробити процес виробництва чистішим. До того ж було організовано лабораторії екологічного виробництва і видано відповідний навчальний матеріал. Було реалізовано великий проект, мета якого полягала у перевірці ефективності обрізання верхівок гілля дерев як природної альтернативи екологічного аудиту.
Офіційне введення екологічного аудиту розпочалося в травні 1995 р. Міністерство охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки разом із КМДЦР провело семінар з екологічного аудиту для представників сільського господарства, промисловості та інших фахівців. За результатами проекту було укладено два довідники. Ними користуються в університетах (згідно з рекомендаціями Міністерства освіти України), а також ними користуються для професійної підготовки фахівців. При Українському національному університеті харчової промисловості було організовано навчально- демонстраційний центр екологічного менеджменту та аудиту. За допомогою КМДЦР було проведено семінар з екологічного аудиту для викладачів університету. За підтримки Дніпровського міжнародного фонду було організовано Міжрегіональний (міжобласний) Центр екологічного аудиту. Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки уповноважило Центр проводити екологічний аудит на державних та приватних підприємствах.
Наступна стадія Українсько-Канадського проекту екологічного аудиту розпочалася в 1998 р. і завершилась у 1999 р. Під час виконання проекту враховані відповідні міжнародні стандарти (ISO 14010,14011,14012):
• аудит проводився одночасно із запровадженням;
• Запорізьку область було вибрано для разробки моделі обласної стратегії: у проекті було задіяно міську владу та комерційні структури;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
