Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

Українська етносоціологія

Нарешті, скажімо, наявність в одній і тій самій країні таких феноменів, як держава, суспільство і нація не дає підстав говорити про існування деякої державно-суспільно-національної спільноти, яка (на думку В. Арбєніної) “знімає ті принципові відмінності, які можуть існувати між цими” феноменами. Тому етнонаціональні групи, як результат об'єднання (гадаємо у свідомості дослідника) етнічних груп і національної спільноти, видаються такими самими соціологічними “кентаврами”, як, наприклад, “державно-вікові” або “країнно-статеві” групи.

Разом з тим розглянутий факт є майже закономірним наслідком процесу поставання української етносоціології як науки. Тому справедливим буде звернутися до пояснення, що його пропонує В. Середа, яка, зокрема, вважає, що в українській етносоціології “склалася ситуація певного термінологічного хаосу. Деякі автори застосовують терміни "народ", "етнос" і "нація" як взаємозамінні синоніми. Додаткові складнощі створюють некоректні переклади деяких досліджень з англійської мови, що тільки посилює термінологічну плутанину, адже в англійській мові термін nationality означає і громадянство, і національність, a etnicity може означати етнічність, національність і навіть расу” (виділення автора. – Ред.) [9, с. 24]. Проте ці питання будуть розглядатися далі.

Отже, на наш погляд, етнічна соціологія, як і будь-яка інша суспільствознавча наука, своїм об'єктом має суспільство. Проте – як взяте до вивчення не взагалі, а під певним кутом зору. Саме таким є підхід В. Євтуха, який пише: “Об'єктом етносоціології (етносоціологічних досліджень) є поліетнічні суспільства (соціуми) або суспільства з поліетнічним складом населення” (виділення автора. – Ред.) [5, с. 10]. В основному можна приєднатися до цього визначення, однак з деякими уточненнями.

По-перше, гадаємо, хоч нація і не є у певний спосіб трансформованим етносом, але етнос, етнічний фактор відіграє у формуванні нації чи не визначальну роль: адже сучасне людство справді репрезентують переважно саме поліетнічні суспільства або суспільства з поліетнічним складом населення. Тому з розумінням сприймається те, що у навчальному посібнику В. Арбєніної “Етносоціологія” (2007) представлена не “суто” етнічна, а саме етнонаціональна тематика (при тому, що введення нею поняття “етнонаціональні групи” все ж таки не є сприйнятним). Що ж стосується Н. Черниш, то ця дослідниця у своєму підручнику “Соціологія” (К., 2009) взагалі даній темі дає цілком відповідну назву, а саме: “Етносоціологія і соціологія нації” [10, с. 239].

По-друге, видається, що етносоціологія має своїм об'єктом не просто поліетнічні суспільства або суспільства з поліетнічним складом населення, а ті найзагальніші і найважливіші проблеми, що виникають у суспільстві з боку його етнічної визначеності і які, нарівні загальносоціологічної теорії (на відміну від соціальної філософії), е складовими предмета цієї теорії.

Відтак, ми пропонуємо таке визначення: об'єктом етносоціології як науки є найзагальніші і найважливіші етнонаціональні проблеми поліетнічних суспільств або суспільств з поліетнічним складом населення.

3. ПРЕДМЕТ ЕТНІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Відповіді на питання про предмет етнічної соціології як науки теж не є одностайними. Так, львівський соціолог Н. Черниш, погоджуючись “з думкою харківського соціолога В. Арбєніної”, вважає, що “предметом дослідження етносоціології, притаманним лише їй, є етносоціальні спільноти і групи”, але трохи далі (через одне речення) вже читаємо: “Основним предметом етносоціології є дослідження життєдіяльності етнонаціональних спільнот і груп, насамперед як соціальних суб'єктів (курсив Н. Черниш. – О. Я), процес досягнення ними соціальної зрілості” (курсив автора. – Ред.) [Там само, с. 239-240].

Наше ставлення до поняття “етнонаціональні спільноти (групи)” ми вже висловили. Однак, до речі, В. Арбєніна, як було показано, розглядає ці спільноти як не предмет (як це

неадекватно стверджує Н. Черниш), а об'єкт етносоціології. Що ж до предмета цієї науки, то В. Арбєніна, вказуючи на домінуючі нині серед дослідників-етносоціологів “недостатньо чіткі уявлення щодо предмета етносоціології”, який “частіше за все ... визначається через перелік досліджуваних проблем” [1, с. 7] (із чим не можна не погодитися), вважає, що предмет етносоціології “може бути локалізований більш чітко: це проблеми механізму формування та функціонування етнонаціональних груп як структурних складових суспільства та суб'єктів соціального життя” (курсив тут і вище автора. Ред.) [Там само, с. 8].

Як можна бачити, визначивши етнонаціональні групи як об'єкти етносоціологічних досліджень, В. Арбєніна і предмет цих досліджень пов'язує з етнонаціональними групами, точніше – з проблемами механізму їх формування та функціонування. Тут маємо підкреслити, що із несприйняттям ставлячись до такого конструкту, як “етнонаціональні групи”, ми разом з тим вважаємо, що наголос В. Арбєніної на проблемному підході, при її спробах визначити предмет етносоціології як науки, є вельми слушним. Такий підхід, при таких самих спробах, притаманний, до речі, і Н. Черниш [10, с. 240].

Сферу ж функціонування етносоціологічних проблем найбільш вдало, гадаємо, окреслив В. Євтух. Щоправда, він подає цю сферу як предмет етносоціології. Це – “соціальні аспекти розвитку та функціонування етнічних спільнот і їхня взаємодія, а також етнічні аспекти розвитку соціумів та соціальних груп”. Виявляючи солідарність із відомим сучасним російським етносоціологом Л. Дробижевою, В. Євтух додає: “"предмет етносоціології" включає соціальні події, процеси, зв'язки, явища, які мають місце в етнічно маркованому соціальному просторі "(виділення і курсив автора. – Ред.) [5, с. 10; див. 11].

Маємо визнати, що хоча, на відміну від В. Арбєніної та Н. Черниш, проблемний підхід при визначенні предмета етносоціології тут не проглядається, однак ще один важливий крок у напрямі уможливлення такого (“проблемно-підходного”) визначення зроблено.

Таким чином, можливо підсумувати, що в умовах українських етнонаціональних реалій предмет етносоціології як науки є потрійним, а саме: соціальні проблеми функціонування, розвитку і взаємодії етнічних спільнот; проблеми функціонування різноманітних соціальних груп, зумовлені їх етнічною маркованістю; проблеми, пов'язані з участю етнічних спільнот суспільства у націєтворчому процесі.

Давши це визначення, зробимо деякі зауваження щодо предметного поля етносоціологічних досліджень.

Отже, по-перше, можна погодитися з М. Лукашевичем та М. Туленковим, які стверджують, “що пріоритети предметних напрямів (етносоціологічних – О. Н.) досліджень ... мають "національний" характер. У кожній країні світу віддають перевагу тим чи іншим напрямам соціології етносу, мають сталі традиції, значні наукові напрацювання, що пройшли перевірку часом і практикою” (виділення автора. – Ред.) [12, с. 205].

До речі, у західноєвропейській соціології загалом поки що превалює саме такий підхід. Як свідчать київські соціологи Ольга Куценко і Світлана Бабенко, “аналіз підручників із соціології, які поширені в різних європейських вищих навчальних закладах, доводить, що предметом викладання соціології у Великій Британії залишається передусім британське суспільство, у Франції – французьке, в Німеччині – німецьке тощо, а інші суспільства лише подекуди розглядаються як приклади й ілюстрації особливостей вияву того чи іншого суспільного явища” [13, с. 186, 187].

• 1. У цьому контексті спеціально звертаємо увагу на те, що запропоноване нами визначення предмета етносоціології орієнтоване переважно на сучасні саме українські етнонаціональні реалії.

• 2. Натомість етносоціологи “плюралістичних націй” [12, с. 207] здійснюють переважно “дослідження етнічних чи національних меншин, під якими насамперед розуміють емігрантські групи і корінне населення, що сформували сучасні суспільства за межами Європи, головним чином північноамериканські. Основні питання, які розглядаються у межах цього напрямку:

місце меншин у соціальній структурі та стратифікації суспільства, мігранти і міграційні процеси, проблеми витворення мультикультурного середовища” (виділення автора. – Ред.) [9, с. 21].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна
  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки