Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

Українська етносоціологія


1. Зміни у теоретичному розумінні виявів мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.


Неабияку важливість тут має, на наш погляд, наполягання Олександра Вишняка на тому, що українсько-російська “змішана мова” (так званий “суржик”) “є, власне, українською мовою із більшими чи меншими лексичними вкрапленнями з російської, але морфологічно та фактично мало змішаною мовою” [48, с. 34, див. також с. 66, 74 та ін.]. Спираючись на думки видатного французького філолога Жозефа Вандрієса щодо ролі лексичних запозичень й особливо – кальок у процесі змішування різних мов, О. Вишняк стверджує, що “вживання російських слів і деяких зворотів не робить український "суржик" у філологічному сенсі змішаною мовою. Вона залишається народною українською мовою, хоч і з зрусифікованою лексикою” [Там само, с. 34].

Гадаємо, що такий підхід О. Вишняка до “суржика” як до “власне української мови” є прийнятним, оскільки дає можливість встановити більш реальні масштаби вживання, використання етнічними українцями України своєї етнічної (рідної) мови, що у розглядуваному нами контексті є вельми важливим. Тому вважаємо, що в масштаб цього вживання буде цілком слушним включання “зони дії” змішаної (українсько-російської) мови (“суржика”).

Проте всебічність теоретичного аналізу вимагає зважувати й на інші потрактування суржика. Так, з одного боку, суржик припустимо розглядати “як проміжну субмову, що виконує роль перехідного етапу в асиміляційному процесі витіснення української мови російською” [34], а з іншого – як стихійну форму “чіпляння” за майже зниклу колись рідну мову, адже “досвід ... засвідчує, що навіть за повного витіснення української мови зі сфери освіти і ЗМІ, вона все одно продовжує жити до наших днів, щоправда, у вигляді суржика” (виділення автора. – Ред.) [62, с. 452].


2. Зміни у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.


Тут, зрозуміло, ми будемо намагатися встановлювати, наскільки поширеним є практичне використання етнічної (рідної) мови серед етнічних українців України на відтинку 2001– 2015 pp. І, мабуть (за умов, коли вже чотири роки поспіль після 2011 р., тобто коли вже мав би бути здійснений черговий Всеукраїнський перепис населення, а цей перепис так і не проводиться), у нагоді можуть стати (задля певного відтворення мовної ситуації в Україні) і деякі результати моніторингу громадської думки, що його протягом багатьох років здійснює Інститут соціології НАН України; і факти появи відповідних громадських рухів; і відповідна діяльність опозиційних фракцій українського парламенту 2012 р. скликання тощо.

Деякі результати моніторингу громадської думки

Отже, почнемо з того аналізу даних моніторингу громадської думки, що його здійснив сучасний український соціолог Микола Шульга, який зосередився, зокрема, на мовній поведінці етнічних українців “удома, в колі сім'ї, оскільки саме тут людина найвільніша у своєму мовному самопрояві” [62, с. 452]. Вважаємо, що, дійсно, мовне спілкування етнічних українців передусім у сімейному колі, створює найбільш реальну картину поширення серед них їхньої етнічної мови.

На підставі запропонованих М. Шульгою результатів здійсненого ним аналізу [Там само, с. 456-457] ми побудували табл. 10.7, дані якої свідчать про те, що, попри вельми високі показники україномовного спілкування в сім'ях етнічних українців Західного регіону, загальний результат по Україні все ж складається не на користь української мови. “Загалом, – підсумовує М. Шульга, – кількість українців, які говорять у сім'ї українською, залишилася майже незмінною: 51 % у 1992 р. і 49 % у 2010 р. Кількість же українців, які розмовляють удома по-російськи, зросла з 13 до 28 %” [Там само, с. 457]. І такі узагальнення, певна річ, не можуть не свідчити про процес подальшого деформування мовної складової української етно- ментальності.

Разом з тим вважаємо за необхідне відтворити більш реальну картину поширення української мови у сфері сімейного спілкування етнічних українців у другій половині перших десяти років XXI ст. Це, гадаємо, видається можливим за умови звернення до даних аналізу мовного спілкування етнічних україн-

Таблиця 10.7

Частки (%) серед етнічних українців тих, які протягом 1992-2010 pp. користувалися у сім'ї українською або російською мовами

РегіониМовиЧастка серед етнічних українців тих, які користувалися у сім'ї укр. або рос. мовами, %
1992 рік2010 рікрізниця
Західнийукраїнська8793+ 6
російська–1–
Центральнийукраїнська6158-3
російська813+ 5
Південнийукраїнська2823-5
російська2046+ 26
Східнийукраїнська715+ 8
російська3157+ 26
Усі етнічні українці Україниукраїнська5149-2
російська1328+ 15

ців у сімейному колі, що його (аналіз), за результатами національного опитування, проведеного у 2007 р. Інститутом соціології НАНУ та службою “СОЦІС”, здійснив вже згадуваний нами вчений-соціолог Олександр Вишняк. Відповідні дані представлені, зокрема, у табл. 1.5 його монографії [48, с. 39].

Справа в тім, що О. Вишняк спирався на дещо інший методичний підхід, ніж М. Шульга, котрий українсько-російський суржик не вважає за українську мову. Отже, й кількісні результати застосування обох методик відрізняються досить помітно, проте – лише поза межами “суржикових мовних практик”, оскільки на рівні порівняння даних О. Вишняка за 2007 р. із даними М. Шульги за 2010 р. (табл. 10.8) не можна не помітити, що 49 % у М. Шульги – це майже те саме, що у О. Вишняка 36,7 % + 10,7 %, тобто – 47,4 %, а 28 % у М. Шульги – це майже те саме, що у О. Вишняка 14 % + 15,9 %, тобто – 29,9 %. Ми маємо підстави говорити “майже”, оскільки між показниками О. Вишняка і М. Шульги – відстань тривалістю у три роки.

Таблиця 10.8

Мови спілкування етнічних українців України у сфері сім'ї", %

№ · пор.Якою мовою Ви спілкуєтеся в сім'ї (вдома)?За методикою О. ВишнякаЗа методикою М. Шульги
Варіанти відповідей:2007 р.1992 р.2010 р.
1Винятково українська36,75149
2Винятково українська, але зрідка і російська10,7––
3Змішана мова, в якій вживаються як українські, так і російські слова22,6
Всього70,05149
4Переважно російська, але зрідка і українська14,0––
5Винятково російська15,91328
Всього29,91328
6Інша мова0,1––

Проте головна й суттєва відмінність полягає в тому, що М. Шульга, як зазначалося, не вважає суржик (= змішану українсько-російську мову) належним до сфери поширення української мови. Натомість О. Вишняк на такій належності наполягає, про що теж уже йшлося. З цього випливає, що за результатами національного опитування 2007 р. у сім'ях користувалися українською мовою (за табл. 10.8) 70 % (36,7 % + 10,7 % + 22,6 %) етнічних українців. У 2010 р. таких могло бути на 2–3 % менше, тобто 67-68 %, але не 49 % як то виходить за методикою М. Шульги.

Ми у цій ситуації пристаємо на позицію О. Вишняка, що, втім, геть не є підставою для ігнорування того факту, до якого привертає увагу М. Шульга, а саме: між 1992 та 2010 pp. “кількість же українців, які розмовляють удома по-російськи, зросла з 13 до 28 %”, тобто “зросла удвічі” [62, с. 457, 453]. Факти, як то кажуть, – “вперта річ”. Однак дивує те, як М. Шульга резюмує цей емпіричний факт, а саме: “Якщо мовна політика передбачала зменшення групи російськомовних українців, – зазначає він, – то вона, м'яко кажучи, не досягла мети, а якщо сказати більш жорстко, то вона отримала протилежний результат – кількість російськомовних українців у сфері сімейного спілкування зросла удвічі” (виділення і курсив автора. – Ред.) [62, с. 453].

Проте, якщо резюмувати дійсно “більш жорстко”, то, на наш погляд, слід визнати, що псевдоукраїнська держава і протягом 1991-2010 pp., і після 2010 р. всіляко перешкоджала “зменшенню групи російськомовних українців”, і в цьому сенсі вона своє завдання не тільки виконала, а й “перевиконала”, отримавши бажаний результат, адже, дійсно, станом на 2010 р. “кількість російськомовних українців у сфері сімейного спілкування зросла удвічі”.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.
  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки