Отже, зупинимося на першому з перелічених виявів російщення. Про що тут має йтися? Вважаємо, що тут, окрім вже розглянутих даних про динаміку чисельності етнічних росіян, слід з'ясувати, як локалізувалася ця етнічна меншина на теренах УРСР, які засоби збільшення її чисельності та питомої ваги у складі населення застосовувала метрополія. У В. Скляра відповіді на ці питання є.
Так, надаючи великої ваги міграційній політиці як засобу російщення, що його здійснювала метрополія на теренах України, він зазначає, що “вплив міграційних процесів в Україні на зміни етнічного складу населення за радянських часів необхідно розглядати за двома напрямами: по-перше, як масове заселення росіянами українських земель, по-друге, як переселення українців за межі України, головним чином, до РРФСР, перш за все в північні та східні райони” [18, с. 74]. Разом з тим обидва процеси “необхідно визначити як спробу розширення російської етнічної території за рахунок українських земель” [Там само, с. 77].
На деякі важелі “міграційної політики” радянського режиму в УРСР звертав увагу український дисидент Іван Дзюба у своїй книзі “Інтернаціоналізм чи русифікація?”. Він, зокрема, писав: “Кілька років доводили керівники Львівського раднаргос- пу (хоча б своєю національністю далекі від "націоналізму"), який великий економічний ефект дали б на багатих сировиною і енергетичними ресурсами західних землях металургія, машинобудування, легка й харчова промисловість. Та на Західній Україні досі інтенсифікується лише експлуатація надр (добування сірки, вугілля, газу, нафти, калійних солей). Промисловість там нагадує виродка з слоновими ногами, кахетичним тулубом і головою мікроцефала. Тож зрозуміло, чому тисячі українців мусять емігрувати з батьківщини (сьогодні це називається "оргнабір") ... Приховане безробіття, що спричиняє еміграцію, характерне і для ряду інших промислово недорозвинених областей України. Порівняйте, наприклад, чисельність населення в містах Чернігівщини – Коропі, Батурині, Новгороді-Сіверському тепер і сто років тому. Тоді було більше...” (виділення і курсив автора. – Ред.) [38, с. 88,89].
Проте складність сьогоднішнього відтворення дійсної картини міграційної політики тодішньої колоніальної влади полягає у звичайному для тієї влади утаємничуванні та приховуванні результатів своєї протиукраїнської діяльності. Зрозуміло, ми ведемо річ про відповідні адміністративні заборони, зокрема, про заборону (видану Головним Управлінням з охорони державних таємниць у пресі при Раді Міністрів СРСР) публікувати “загальні дані (абсолютні та відносні) про міграції населення по території, прибуття та вибуття за місяць, кілька місяців, рік і т. д., а також узагальнюючі дані” [18, с. 75], починаючи з 1966 р. і аж до падіння радянського режиму в Україні.
Доступними виявилися лише дані за 1959-1965 pp. (друга половина хрущовської “відлиги”), оброблені дослідницею С. Янковською. За її підрахунками, лише за ці сім років межі України залишили 2,5 млн осіб, у тому числі 0,5 млн осіб за плановим оргнабором, а також за призначенням випускників вищих навчальних закладів та технікумів. Натомість, впродовж тих самих 1959-1965 pp. до України переселилося близько З млн осіб, абсолютну більшість їх складали росіяни [39, с. 54).
Що ж стосується періоду 1959-1989 pp., то, "за розрахунками сучасного українського науковця І. Терлюка, міграційний приріст чисельності росіян в Україні за 1959-1969 pp. становив 1 млн 152,3 тис. осіб, або 56,7 % загального їх приросту. За 1970-1978 pp. до України переселилося 794,5 тис. росіян, що складало 59 % загального приросту їхньої чисельності. У період 1979-1988 pp. механічний приріст чисельності етнічних росіян в Україні дорівнював 404 тис. осіб, чи 45,7 % їх загального приросту. ... Тобто механічний (міграційний. – О. Н.) приріст становив 54,7 % загального приросту чисельності росіян в Україні за цей тридцятирічний період” (виділення і курсив автора. – Ред.) [40, с. 197,198).
Отже, як підсумовує В. Скляр, “масове заселення росіянами України слугувало одним із головних засобів її російщення, до того ж найбільш ефективним” (виділення і курсив автора. – Ред.) [18, с. 771, і насамперед тому, що "основна маса російських переселенців зосереджувалася в українських містах, і без того зросійщених” [Там само, с. 76). При цьому “особливо в післявоєнні роки українські міста продовжували залишатися центрами зросійщення'' [Там само, с. 83] навколишніх україномовних територій.
Далі ми зупинимось на тім, яким чином загальне збільшення чисельності та локалізація етнічних росіян, переважно у містах УРСР, зумовлювали деформування мовної ознаки етноментальності українців.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення“ на сторінці 1. Приємного читання.
