Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

Українська етносоціологія

Отже, зупинимося на першому з перелічених виявів російщення. Про що тут має йтися? Вважаємо, що тут, окрім вже розглянутих даних про динаміку чисельності етнічних росіян, слід з'ясувати, як локалізувалася ця етнічна меншина на теренах УРСР, які засоби збільшення її чисельності та питомої ваги у складі населення застосовувала метрополія. У В. Скляра відповіді на ці питання є.

Так, надаючи великої ваги міграційній політиці як засобу російщення, що його здійснювала метрополія на теренах України, він зазначає, що “вплив міграційних процесів в Україні на зміни етнічного складу населення за радянських часів необхідно розглядати за двома напрямами: по-перше, як масове заселення росіянами українських земель, по-друге, як переселення українців за межі України, головним чином, до РРФСР, перш за все в північні та східні райони” [18, с. 74]. Разом з тим обидва процеси “необхідно визначити як спробу розширення російської етнічної території за рахунок українських земель” [Там само, с. 77].

На деякі важелі “міграційної політики” радянського режиму в УРСР звертав увагу український дисидент Іван Дзюба у своїй книзі “Інтернаціоналізм чи русифікація?”. Він, зокрема, писав: “Кілька років доводили керівники Львівського раднаргос- пу (хоча б своєю національністю далекі від "націоналізму"), який великий економічний ефект дали б на багатих сировиною і енергетичними ресурсами західних землях металургія, машинобудування, легка й харчова промисловість. Та на Західній Україні досі інтенсифікується лише експлуатація надр (добування сірки, вугілля, газу, нафти, калійних солей). Промисловість там нагадує виродка з слоновими ногами, кахетичним тулубом і головою мікроцефала. Тож зрозуміло, чому тисячі українців мусять емігрувати з батьківщини (сьогодні це називається "оргнабір") ... Приховане безробіття, що спричиняє еміграцію, характерне і для ряду інших промислово недорозвинених областей України. Порівняйте, наприклад, чисельність населення в містах Чернігівщини – Коропі, Батурині, Новгороді-Сіверському тепер і сто років тому. Тоді було більше...” (виділення і курсив автора. – Ред.) [38, с. 88,89].

Проте складність сьогоднішнього відтворення дійсної картини міграційної політики тодішньої колоніальної влади полягає у звичайному для тієї влади утаємничуванні та приховуванні результатів своєї протиукраїнської діяльності. Зрозуміло, ми ведемо річ про відповідні адміністративні заборони, зокрема, про заборону (видану Головним Управлінням з охорони державних таємниць у пресі при Раді Міністрів СРСР) публікувати “загальні дані (абсолютні та відносні) про міграції населення по території, прибуття та вибуття за місяць, кілька місяців, рік і т. д., а також узагальнюючі дані” [18, с. 75], починаючи з 1966 р. і аж до падіння радянського режиму в Україні.

Доступними виявилися лише дані за 1959-1965 pp. (друга половина хрущовської “відлиги”), оброблені дослідницею С. Янковською. За її підрахунками, лише за ці сім років межі України залишили 2,5 млн осіб, у тому числі 0,5 млн осіб за плановим оргнабором, а також за призначенням випускників вищих навчальних закладів та технікумів. Натомість, впродовж тих самих 1959-1965 pp. до України переселилося близько З млн осіб, абсолютну більшість їх складали росіяни [39, с. 54).

Що ж стосується періоду 1959-1989 pp., то, "за розрахунками сучасного українського науковця І. Терлюка, міграційний приріст чисельності росіян в Україні за 1959-1969 pp. становив 1 млн 152,3 тис. осіб, або 56,7 % загального їх приросту. За 1970-1978 pp. до України переселилося 794,5 тис. росіян, що складало 59 % загального приросту їхньої чисельності. У період 1979-1988 pp. механічний приріст чисельності етнічних росіян в Україні дорівнював 404 тис. осіб, чи 45,7 % їх загального приросту. ... Тобто механічний (міграційний. – О. Н.) приріст становив 54,7 % загального приросту чисельності росіян в Україні за цей тридцятирічний період” (виділення і курсив автора. – Ред.) [40, с. 197,198).

Отже, як підсумовує В. Скляр, “масове заселення росіянами України слугувало одним із головних засобів її російщення, до того ж найбільш ефективним” (виділення і курсив автора. – Ред.) [18, с. 771, і насамперед тому, що "основна маса російських переселенців зосереджувалася в українських містах, і без того зросійщених” [Там само, с. 76). При цьому “особливо в післявоєнні роки українські міста продовжували залишатися центрами зросійщення'' [Там само, с. 83] навколишніх україномовних територій.

Далі ми зупинимось на тім, яким чином загальне збільшення чисельності та локалізація етнічних росіян, переважно у містах УРСР, зумовлювали деформування мовної ознаки етноментальності українців.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення
  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки