Саме санскрит, “мертва” мова сучасної Індії, порівняно з живою мовою сучасної України, постає як ключ до зрозуміння проблеми походження індоєвропейства. Справа в тім, що, як виявлено дослідниками, серед усіх живих мов індоєвропейської мовної сім'ї сучасна українська мова є найближчою до санскриту. Давньоукраїнська мова, як ми вже відзначили, була до санскриту ще ближчою.
Так, до прикладу, згадуваний вище Василь Стефак, посилаючись на Василя Кобилюха, вказує на той достеменний факт, що “у санскриті є дуже багато слів, які нізащо не потрактувати правильно, якщо ти не знаєш української мови, і особливо її західних діалектів... Пан Кобилюх, – продовжує В. Стефак, – пояснює: Віра Олександрівна Кочергіна – авторитетний учений-санскритолог, очолює так звану московську школу санскритології, якій притаманні певні відмінності від інших шкіл, але й вона безпорадна в тлумаченні окремих санскритських слів, оскільки не звертається до української мови” [12]. І навпаки, саме “вивчення давньоукраїнської мови дозволило французу Ж. Шампольйону у 1822 р. прочитати єгипетське письмо і відкрити культуру Стародавнього Єгипту. У 1975 р. болгарин-поліглот Джон Стойко розшифрував рукопис "Листи до ока Божого" – пам'ятку української мови VII-VI ст. до Різдва Христового і на основі української мови розшифрував письмена етрусків” (виділення автора. – Ред.) [13].
Сьогодні, встановивши факт вражаючої спорідненості української (а особливо – давньоукраїнської) мови із санскритом, а також використовуючи ту обставину, що сам санскрит у Індії є практично академічною, “мертвою” мовою (на кшталт латини або давньогрецької у Європі), що не зазнала суттєвих змін з часів перенесення її на терени Індії та написання Вед, нарешті, звертаючись до джерел, писаних стародавніми мовами індоєвропейської мовної сім'ї, – завдяки всьому цьому українські філологи мають чудову можливість реконструйовувати праукраїнську мову.
І не тільки мову, бо, як вважає добре знаний український санскритолог Степан Наливайко, “немає жодного сумніву, що найбільші несподіванки й відкриття стануться при зверненні саме до санскриту й санскритських джерел, які чекають на своїх дослідників і які здатні пролити яскраве світло на нашу багатовікову історію і культуру, часто-густо обібрану, перекручену й хибно витлумачену”. Але вже й сьогодні цей вчений переконаний, що “на нашій давній землі колись звучав і санскрит – мова священнодійств і жерців, мова культури, літератури й науки. Як і пракрит – мова простолюду, мова воїнів і хліборобів. Сліди цих мов і досі зберігаються в нашому фольклорі, побутовій, обрядовій і весільній термінології, в іменах, прізвищах, етнонімах, топонімах і гідронімах” (виділення автора. – Ред.) [14].
Однак парадоксальність ситуації полягає в тому, що в Україні – праматері індоєвропейських мов – практично немає кваліфікованих знавців санскриту. І така ситуація склалася не в останню чергу через те, що, на відміну, скажімо, хоча б від Польщі або Росії, в Україні відсутній науковий інститут санскритології. У той же час, “санскрит освідомив би народ, – вважає Василь Кобилюх. – 3 допомогою санскриту ми ще багато цікавого довідаємося про Праукраїну” [12]. Будемо сподіватися, що так воно й станеться.
Високо оцінюючи доробок видатних сучасних українських санскритологів, Василь Стефак наголошує: “Якби мене спитали, що ж такого особливого відкрили дослідники Володимир Шаян, Степан Наливайко, Василь Кобилюх, заглибившись у санскрит, я не задумуючись, безпомильно відповів би: найперше – вони розв'язали проблему спільності та спорідненості української мови й санскриту, практично довели, що санскрит і є праукраїнською мовою, до речі, писемною, "впорядкованою", "відшліфованою", "культурною" ... І по-друге: ця мова, яку індуси називали "священною, даною Богом", не могла виникнути серед нерозвиненого "пастушого народу"” (виділення автора. – Ред.) [Там само].
Таким чином, сьогодні ми можемо зробити висновок, що “санскритський шлейф” етномовної ознаки української ментальності, котрий чимдалі з'ясовують, усвідомлюють і визнають все більше науковців індоєвропейськомовних країн, – цей “шлейф” робить сьогодні згадану ознаку для представників цих країн чи не найцікавішою і не найпривабливішою серед усіх інших ознак української етнічної ментальності.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасна українська мова і санскрит“ на сторінці 1. Приємного читання.
