Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

Українська етносоціологія

Головна причина таких сучасних негативних “зигзагів” всесвітньої етногенези, як зникнення малих етносів, – це псевдораціональна індустріально-промислова експансія в екологічні простори етносів-автохтонів. Ми приєднуємося до точки зору В. Степанова, яка полягає в тому, що “нинішнє загострення міжнаціональних відносин, кризові явища у розвитку самосвідомості й культури етносів це лише один з виявів зруйнування рівноваги між етносом та його природним, соціальним і культурним середовищем” (12, с. 39][1]. Та деструктивних змін зазнають на сьогодні не лише малі народи. Є підстави констатувати дедалі ширше діючу тенденцію розмивання етнічної специфіки взагалі. Докорінною причиною, що породжує цей результат, є знов-таки індустріально-промислове зростання, яке викликає численніші міграційні потоки з яскраво вираженим урбанізованим забарвленням.

Такі потоки мають як ендоетнічну, так і екзоетнічну спрямованість. У першому випадку розмивання етнічної специфіки постає у вигляді якогось “самозменшення” етносу. У другому – має місце утворення етнодисперсних груп з наступною поступовою їх асиміляцією. Загалом же обидва потоки мігрантів уливаються в доволі об'ємний масив своєрідних соціально- етнічних маргіналів, неперервно збільшуючи його. При цьому, якщо взяти до уваги, з одного боку, наприклад, той факт, що “від 1917 по 1983 рік кількість городян зросла у 6 разів при зростанні загальної кількості населення (СРСР. – О. Н.) у 1,5 раза” [13, с. 13], а з іншого – ту думку, що “асиміляційний процес повною мірою може, ймовірно, реалізовуватися лише впродовж життя кількох генерацій” [14, с. 140], то треба погодитися з тим висновком, що маргіналізація є невідворотною. Але, усвідомивши цей факт, суспільство, тим не менш, не повинно фатально-пасивно його сприймати.

Від етнофора-індивіда до етнофора-індивідуальності

На початкових етапах соціогенези ранньолюдський індивід був включений у локально-замкнені, вельми нечисленні спільноти, що були природними формами відособлення й відчуженого протистояння решті подібних людських об'єднань. Індивід доби цивілізації локалізований вже у соціальній групі, яка сама є лише одним з елементів складної й численної суспільної системи. Природно-історичною межею, кордоном такої системи найчастіше є етнос або інтегрована група етносів.

Отже, етноси виникають, з одного боку, як соціальні форми природно зумовленого відособлення, а з іншого, за своїм соціальним змістом, – як вияви історично зумовленої інтеграції.

У цьому й полягає майже споконвічний сенс етногенези як феномену соціогенези. Тому важливо наголосити, що етноси в межах соціогенези не унікальні, а універсальні, проте водночас вони не одноманітні, а багатоманітні, тобто їхня соціально-історична цінність полягає в унікальності породжуваних ними форм і локальних змістів. Своєю універсальністю етноси спрямовані до загальнолюдської всеєдності, водночас своєю унікальністю вони репрезентують органічно-гармонійну багатоманітність цієї всеєдності.

Вільно припустити, що етногенеза змістовно становить реалізацію етносами головного вектору, історичної місії соціогенези, яка полягає в тому, щоб піднести людину як індивіда від симбіозу з природою у формі напівтваринної залежності від неї, від одиничності, обмеженості й примітивності родоплемінного буття, кревних зв'язків і стосунків – через достатньо широку відкритість, повноту пульсування й цивілізованість відносно замкнених, але інтенсивно взаємодіючих суспільних утворень, кожне з яких виросло на своїх єдиних для нього господарчо-економічних, державно-політичних і духовно-культурних засадах і забезпечує розвиненість людини як особистості, при дедалі виразніше окреслюваній, проте, дисгармонії соціуму та біогеосфери – до безмежної відкритості соціальних зв'язків і стосунків, до безмежної повноти інтелектуального й духовно-культурного взаємообміну, до всеєдності всіх головних царин суспільного життя на підставі принципів са- мореалізації, до саморегулятивного й органічного симбіозу з природою у формі феномену соціобіосфери, які забезпечують у сукупності саморозкриття й самоствердження людини в усьому багатстві її індивідуальності й надають їй статус космічної істоти.

Отже, можна бачити, що етногенеза – це історично рухливий процес, породжуваний наростанням, поглибленням соціальності, а також об'єктивно закономірний результат розвитку цивілізаційних процесів у їх взаємодії з культурогенезою (однак нерідко – й у протистоянні їй). Тому, з одного боку, “соціальні спільноти, й у певному розумінні як стрижневі – національні (тут національне автори практично ототожнюють з етнічним. – О. Н.), це життєво необхідна універсальна форма. За її допомоги людина здобуває соціальну захищеність, цілісність, цивілізованість свого "Я"” (виділення й курсив автора. – Ред.) [15, с. 28].

Проте, як і будь-яке інше явище, етнічне у своєму саморозвитку поступово переростає свою власну необхідність і починає втрачати традиційну стабільність. Адже, як слушно вважає А. Уайтхед, “треба визнати, що існує міра стабільності, яка несумісна з цивілізацією” [16, с. 271]. З досягненням цієї міри метаморфоз починають зазнавати як носії традиційної стабільності, так і цивілізація, що їх містить у собі.

З іншого боку у це означає ту межу, коли не просто з'являється індивід, що повстає проти роду, подібно до того індивіда, яким був М. Бердяев [17, с. 8, 9, 35, 49, 50, 70], але коли саме родове життя стає несумісним із соціально-замкненим індивідом. Водночас – це межа перетворення проблеми соціальної захищеності особистості на проблему потреби у становленні інтелектуально й духовно розкріпаченої індивідуальності. Власне кажучи, сама людська історія “починається з виявлення суперечності між індивідом та родом й усвідомлюється з часом як завдання піднесення індивіда над соціальною системою та етнічною культурою, як вихід особистості в духовний універсум і здобуття нею самовсталеності” [18, с. 4].

Наступний розділ:

Раси людини


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація
  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки