Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

Українська етносоціологія

Певна річ, етнічні спільноти належать до різновиду соціальних спільнот, але почуття Батьківщини не завжди є соціально-етнічним. Розглянемо випадок, коли, скажімо, будь-який українець, як представник титульного етносу України, залишає місцевість, де він народився і виріс (наприклад, якесь село на Буковині), і, не виїжджаючи за межі українських етнічних земель у своїй державі, обирає для мешкання, наприклад, Луганськ. Тут він “кріпко осідає”: знаходить роботу до душі, будує (купує) житло, створює сім'ю, “обростає” дітьми, колегами по роботі, друзями й товаришами, сусідами за місцем проживання і т. ін. Проходять роки і його тягне побувати у рідному селі, де залишились батьки й родичі, друзі дитинства і юнацтва, могили предків. Це тяжіння є почуттям “країни дитинства”, або малої Батьківщини. Приїхавши на цю Батьківщину, вгамувавши ностальгійні переживання, наш буковинець у якийсь момент починає усвідомлювати, що в нього є ще одна Батьківщина, тяжіння до якої він вже відчуває. Це – місцевість осілості, де знаходиться все головне в його сьогоднішньому житті.

Малою Батьківщиною можуть бути і рідне село, і невелике містечко, і навіть певний мікрорайон великого міста. Щодо ступеня етнізованості відповідного почуття, то він залежатиме від того, у якій із цих населених місцевостей, територій народилася людина й провела свої дитинство і юність. Точніше – цей ступінь залежатиме від рівня компактності проживання тієї етнічної спільноти, до якої належить відповідний етнофор (носій етнічних якостей). Зрозуміло, що швидше за все гострота почуття, туга за малою Батьківщиною мають місце тоді, коли остання полишена й знаходиться досить далеко. Здебільшого це почуття не буває етнічно “стерильним”.

Батьківщина осілості – це місцевість, у якій людина живе без намірів виїхати, де вона має сім'ю й близьких родичів; роботу й колег по роботі; товаришів і друзів; це і край, який запав у душу. Певна річ, Батьківщина осілості і “мала Батьківщина” територіально можуть співпадати, але відповідні почуття все ж є різними.

Почуття як малої Батьківщини, так і Батьківщини осілості, на відміну від почуття етнічної Батьківщини, є і територіально, і соціально локалізованими. При цьому в представників етнічних меншин вони, зрозуміло, формуються і виявляються складніше, ніж у представників титульного етносу та етносів- автохтонів.

Соціальне почуття Батьківщини осілості (за ознакою власного вкорінення) можна було б схарактеризувати як відносно “спокійне” в емоційно-психологічному вимірі, оскільки зазвичай з цією Батьківщиною людина розлучається рідко і ненадовго. Однак почуття малої Батьківщини (за місцем власного народження та зростання) є досить насиченим емоційно-психологічно, бо частіш за все, якщо це почуття існує, то переважно як Батьківщина спогадів. Воно є, ще раз наголосимо, у тих, хто цю Батьківщину залишив.

Соціальні почуття малої Батьківщини можуть викликати спогади про “садок вишневий коло хати”, “над тихою греблею ставок” (як у Тараса Шевченка), або про “низкий дом с голубыми ставнями”, “ракитник, кривой и безлистый” (як у Сергія Єсеніна). Це почуття може, щоправда, втілюватися і в якусь конкретну частину урбанізованого середовища. Так, в одному з російських шлягерів 70-80-х років співалося:

Улица, улица, улица родная,

Мясоедовская улица моя...

Чи як у Булата Окуджави:

Ах, Арбат, мой Арбат,

ты – моё отечество...

А вже вище цитований сучасник Сергія Єсеніна західноукраїнський поет Б.-І. Антонич про свою “країну дитинства” у вірші “Червона китайка” згадував так [21, с. 218]:

Горять, як ватра, забобониМоє містечко таємниче
Віків минулих – снів іскристих.В хлоп'ячих споминів заслані!
В китайці заходу червонійІ знов минула юність кличе,
Моєї молодості місто.Як давні кличуть забобони.

Втім, звернімось до табл. 5.2. Позитивні відповіді на питання “Чи знаходиться Ваша Батьківщина там, де Ви міцно вкорінилися?” розподілилися за етнічною належністю так: респонденти-українці – 87 %, респонденти-росіяни – 77 %. Отже, обидві етнічні групи респондентів віддали перевагу матеріально-добробутному (а може, водночас, і психологічно-звичаєвому) розумінню Батьківщини перед етнічно-історичним.

Проте не однаковою мірою: в українців ця перевага становила ледь помітні 2 %, у росіян – вже досить помітні 11%.

У чому тут справа? Мабуть, у тому, що якщо поняття етнічної Батьківщини живиться історичною пам'яттю народу, то поняття Батьківщини осілості виростає з безпосередніх, актуалізованих зв'язків з природним та людським (причому не обов'язково тільки свого етносу) оточенням. Власне кажучи, йдеться про Батьківщини, які у нашому випадку для респондентів російського походження територіально не збігаються, а для респондентів-українців співвідносяться як ціле та його частина. Тому, можливо, й не дуже великою є різниця (2 %) між поширеністю серед українців першого та другого почуттів.

У респондентів-росіян Батьківщина осілості, як уже зазначалося, була репрезентована ширше, ніж етнічна Батьківщина (77 % проти 66 %), але через досить високу частку (47 %) тих з них, які народилися поза межами України, їхнє тяжіння до Батьківщини осілості виявилося нижчим, ніж серед респондентів-українців (77 % проти 87 % ).

Як засвідчили дані позитивних відповідей на запитання “Чи знаходиться Ваша Батьківщина там, де Ви особисто народилися й виросли?” (див. табл. 5.2), почуття малої Батьківщини серед респондентів обох етнічних приналежностей виявилося більш поширеним, ніж почуття Батьківщини осілості: у респондентів-українців відповідне поширення відбулося від 87 % до 93 %, у респондентів-росіян – від 77 % до 85 %.

Поряд з цим нами було зафіксовано (“по вертикалі”) також те, що почуття малої Батьківщини було більш поширеним, як і у випадку з почуттям Батьківщини осілості, серед респондентів-українців. У них його інтенсивність була на 8 % більшою (93 % проти 85 %), ніж в респондентів-росіян. Тут, мабуть, знову “спрацювали” чинники відповідно певної відірваності від своєї етнічної Батьківщини (для респондентів-росіян) та безпосереднього проживання на території походження свого етносу (для респондентів-українців).

І все ж таки наше уявлення про причини такого стану речей було неповним, доки ми знову не звернулися до такого чинника, як країна власного народження респондентів. Бажано було співставити з цим чинником (відповідно до етнічної приналежності) кількість респондентів, які ототожнювали свою Батьківщину, по-перше, з місцевістю власного вкорінення, по- друге, з місцем власного народження й зростання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”
  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки