Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

Українська етносоціологія


Потреба в ментальному


Почнемо з апелювання до думки відомого сучасного японського філософа і педагога Дайсаку Ікеди. “Час, яким живе людина, – вважає він, – не завжди фізичний. Часто вона живе деяким ментальним часом. І тому кожного разу, коли настає яка- небудь особлива дата – день народження, річниця чого-небудь або ж початок нової ери, – люди хочуть побажати один одному багато доброго, хорошого і приурочити до важливої дати або прийняття важливого рішення, або завершення великої роботи, або взагалі "початок нового життя". І у такому випадку зазвичай ми не відчуваємо себе обманутими, коли передані нам побажання залишаться потім просто добрими словами і не вті-

лятъся у реальності” (курсив тут і вище автора. – Ред.) [3, с. 30]. Тобто майже у кожної людини є потреба жити у ментальному часі.

Отже, сьогодні, коли людина почала усвідомлювати себе суб'єктом ментальності, сам термін “ментальність” набув досить широкого розповсюдження не тільки у наукових працях, а й у публіцистиці зовсім не випадково. Адже достатньо навіть незначної розвиненості етнологічної інтуїції, щоб переконатися в тому, що він, цей термін, дуже влучно передає зміст латентно пульсуючої важливої визначеності етнічного буття. Але якої? Зупинімося коротко на цьому питанні.

Однозначної, а тим паче ґрунтовної відповіді на нього не існує, а це свідчить про те, що теорія ментальності перебуває досі у процесі становлення. Й тут, до речі, звертає на себе увагу те, що об'єкти, стосовно яких використовується поняття “ментальність”, мають доволі велику якісну розбіжність.


Пошуки у фізичному світі


• 1. Так, наприклад, І. Цехмістро вважає, що всій природі притаманні властивості ментальності, або ідеальності [4, с. 8], і що ми маємо бути вдячними квантовій фізиці, яка “внесла вражаючий елемент духовності у сучасну картину світу” [Там само, с. 14], яка також “повністю залишає осторонь зовнішню речовинно-субстантну оболонку світу й зосереджує свою увагу на ментальних структурах у його підвалинах. Одночасно вона розкриває надзвичайну ідентичність найбільш тонких структур ментальних підвалин буття та ідеальних структур свідомості” [Там само, с. 20]. При цьому, підсумовує І. Цехмістро, “моє "Я" тотожне ментальним підвалинам буття” [Там само]. У викладеному підході до тлумачення ментальності приваблюють не тільки доволі сміливі припущення, а й те, що завдяки їм ментальності, що вони притаманні царині людського буття, постають як лишень один із виявів ментальних підвалин логокосмосу.

• 2. Ще більш сміливим гіпотетиком виявляється Г. Котельников, котрий пропонує розглядати невичерпність та безмежкість матеріального світу як невичерпність та безмежність його духовно-свідомих структурацій [5]. Так, на його думку, вся матерія є одушевленою. Однак не в розумінні існування “розлитого”, “розчиненого” в ній Бога, а в тому розумінні, що вона перебуває у процесі постійного свідомого й керованого розвитку. Як саме? “Можна припустити, – пише він, – що Життя й Розум є одвічними атрибутами матерії й здатні до експансії з одного виду на інший ” [Там само, с. 20]. При цьому “й ми самі є продуктом розвитку й діяльності надмікроцивілізацій” [Там само, с. 21]. “Ця система управління, ймовірно, діє й понині на доклітинному (віруси) або клітинному рівні будь-якої живої істоти” [Там само]. Якщо говорити про появу людини, то “роль надмікроцивілізацій у стимулюванні цього процесу є безперечною” [Там само, с. 22].

Врешті-решт “тією мірою, якою у людині та в її діяльності моделюється й відтворюється на новому рівні самоорганізації матерії власна природа й творчий геній надмікроцивілізацій, останні здебільшого вичерпують свої можливості й передають естафету розвитку живої природи й Розуму людській цивілізації, покликаній нести її далі” [Там само, с. 23].

Тому иметою й вищим сенсом людської діяльності у майбутньому, безперечно, має стати відтворення себе у масштабах наступного структурного рівня самоорганізації матерії” [Там само, с. 28, 29].

Що ж стосується духовно-душевних людських проявів, то, згідно з Г. Котельниковим, до їх розуміння треба підходити з позицій “отримання інформації від надмікроцивілізацій... Не можна виключити того, – пише він, – що багато які почуття, думки й дії людей (а надто коли вони охоплюють маси) є проявом цього зв'язку у свого роду сигналами, що йдуть до нас із мікросвіту” [Там само, с. 25].

3. Й усе-таки ці погляди, за всієї їх сміливості, не такі вже й нові. Вони є, по суті, своєрідним (з апеляцією до сучасної науки) відтворенням анімістичних уявлень (характерних для людських спільностей з примітивним рівнем розвитку соціальної практики і суспільної свідомості); аристотелівського вчення про активну форму та пасивну матерію; спінозівського пантеїзму; гілозоїзму та віталізму Нового часу тощо. Вражає та історична наполегливість, навіть настирливість, з якою людство (через своїх найбільш прозорливих представників) знов і знов звертається до пошуку онтологічних засад своєї духовності, що втілюється у різні форми ментальності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття
  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки