Демократизм

Українська етносоціологія

Демократизм завжди просякав увесь устрій життя українського народу, ставши істотною ознакою його ментальності. Він утілював у собі, з одного боку, засади гуманізму, а з іншого – волелюбності, рівноправ'я й справедливості. Ось чому посади гетьмана й усієї козацької старшини були виборними, а не одвічними. Ось чому найважливіші рішення ухвалювалися винятково Радою. Ось чому в походах козаки підкорялися найжорсткішій дисципліні, а між походами могли поводити себе майже розбишакувато й по-гультяйськи. Та, мабуть, найпривабливішим в українстві є його внутрішньосімейний демократизм, бо без перебільшення можна стверджувати, що ніде у цивілізованому світі жінка не має так багато прав, не користується такою повагою, не посідає таке чільне місце, як в українській сім'ї.

Досить оригінальну позицію щодо української сім'ї-родини, а отже, – до одного з найістотніших виявів української ментальності, займає Юрій Липа. Він вважає, що “матріархат, хоч і не в панівній ролі, лишився надалі складнем української раси”, що “духовність матріархату, хоч і змінена, залишилася в українській родині, де жінка має дуже велике значення”. “Не бачимо, – продовжує цей дослідник, – в приписуванні великої ролі матріархату в українській духовності ніякого пониження українців. Навпаки, можливо, що українська родина, яка сполучує в собі можливості для найбільшого розвитку не тільки мужського, а й жіночого первня, є більш вартісна для культури, ніж чисто патріархальна, чи матріархальна родина” [5, с. 195,196]. Так що українство, з погляду Ю. Липи, з боку своєї сім'ї-родини є поєднанням матріархату з патріархатом, чим він і пояснює ту височінь, на якій знаходиться жінка в українській сім'ї. Цікава, хоча, здається, дещо й хитка точка зору.

Справді, можна й попишатися тим, як чоловіки-українці плекають та вшановують своїх жінок. Можна й поміркувати над тим, звідки це взялося. Однак є факти, які наштовхують не на такі вже й оптимістичні висновки. Взяті ці факти з життя сучасних україноамериканців (СІЛА). По-перше, чоловіки-українці мають найнижчий прибуток серед усіх східноєвропейських етнічних груп, що мешкають у США [27, с. 82]. Натомість, по-друге, “знаменно, що рівень прибутків українок, за даними перепису 1970 р., дорівнював 3 тис. дол. Це перевищувало середньоамериканський рівень (2,7 тис. дол.). Американські українки посідали поряд з жінками російського походження друге місце за рівнем прибутків серед восьми східноєвропейських етнічних груп. Перше місце належало жінкам литовського та латиського походження” [Там само]. Зрештою, по-третє, “досить низький прибуток чоловіків-українців компенсується більш високим рівнем прибутків українок, що дає можливість українській сім'ї займати далеко не останнє місце серед інших східноєвропейських груп” [Там само, с. 83].

От і виникають деякі питання. А чи не є такий низький рівень прибутків чоловіків-українців наслідком, скажімо, недостатньо високого їхнього становища у сім'ї? А чи не вадить самій жінці те, що вона мусить “витягати” сім'ю економічно? Адже ж головна функція жінки у суспільстві – материнська! А чи не можна припустити, що серед українців тому так багато самотніх, що важко зійтися парі, коли жінка перебирає на себе частку ролі чоловіка й поводить себе відповідним чином?

Відповідаючи на ці питання, спробуємо зробити ще одне припущення. З нашого погляду, підвищена активність жінки в українській сім'ї має історичну традицію, яка пов'язана з козаччиною. Справа в тому, що січова козаччина практично обходилася без жінок. Однак далеко не всі козаки були неодруженими (хоча б той самий Тарас Бульба). Так що у відсутність своїх чоловіків-козаків змушені були бідні жінки “тягнути воза” та “перти плуга” і за себе, і за чоловіка. Так воно й повелося, стало звичкою, а потім і традицією. Козаччина зникла, а додаткові “чоловічі” обов'язки української жінки в сім'ї залишилися. Звідси формувався і характер та лінія поведінки. Тож бажано, щоб зникли й додаткові “чоловічі” обов'язки, навантаження, а залишилася велика пошана до жінки. Треба, щоб змінився характер не стільки жінки, скільки чоловіка.

Слід відзначити, що становище жінки у сім'ї та взагалі ставлення українців до жінки в Україні та поза її межами – скажімо, в середовищі української частини донсько-кубанського козацтва (тобто у середовищі з сильним впливом російських та кавказьким звичаїв) – є різними. Ось що писав з цього приводу 1925 р. один з більшовицьких пропагандистів: “Як повелося здавна, коли козак був виключно вояком, уся важка господарча робота була покладена на жінку-козачку, й остання була не менш затурканою, ніж наймит-іногородній. Ось звичайна картина: їде козак у місто продавати хліб – сам вилежується на возі, а жінка чвалає грязюкою пішки й веде волів. Про участь жінок у громадській роботі не могло бути й мови: "Це не жіночого розуму справа"” [28, с. 9]. У цьому “замалюванні” є частка правди, є й частка упередженості.

І, нарешті, завершуючи розгляд “жіночого аспекту” в українській ментальності, звернімося до позиції українського етнографа Анатолія Пономарьова, що її він висловив у своєму курсі лекцій [29, с. 255, 256]. Цей вчений вважає, що в українстві є два типи ментальності – землеробський та козацький. Першому з них притаманний пріоритет жінки перед чоловіком, другому – пріоритет чоловіка перед жінкою. З такою позицією важко погодитися. Вважаємо, що у одного етносу не може бути етноментальностей більше, ніж одна. Інша річ, що ментальність певного етносу може зазнавати історичних змін, але у розглядуваному випадку йдеться не про це. А також і не про розчленованість одного народу під владою різних колоніальних господарів, про що далі ми ще будемо говорити. До речі, головне у козаків та козацтві – не їхнє ставлення до жінки, а їхні соціальні функції щодо всього українського народу. Саме через ці функції козаки міцно з'єдналися із субстратом українського етносу й надали цьому етносові ментальної ознаки козацькості. Саме через ці функції було зруйновано Січ. Натомість Дон став опорою царату.

А щодо особливого ставлення чоловіка до жінки як ментальної ознаки українства, то воно, це ставлення, визначалося все ж таки позицією селянина, який завжди уособлював безсумнівну більшість українського чоловіцтва.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Демократизм“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм
  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки