ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Українська етносоціологія

Книга, яку ви тримаєте у руках, є першою з двох частин створеного нами навчального посібника з проблем етнічної соціології, а точніше кажучи – з етнонаціональної проблематики. Друга частина (приблизно такого самого обсягу) перебуває на стадії активного опрацювання і має вийти друком наприкінці поточного – на початку наступного календарного року. Посібник є своєрідним, значно поширеним і вдосконаленим, продовженням виданого нами курсу лекцій “Теорія етносу” (К., 1997).

Передбачаючи слушне запитання читача до автора “А чому посібнику дано назву саме “УКРАЇНСЬКА етносоціологія”?”, маємо визнати, що при прийнятті цього рішення ми орієнтувалися на досвід таких сучасних європейських країн, як Англія, Франція, Німеччина та інші, в яких предметом викладання соціології взагалі, не кажучи вже про етносоціологію, постає передусім власне суспільство.

Друге, на що не може не звернути увагу читач, це – досить опукло виражена полемічність тексту. Гадаємо, що достатнім виправданням цієї обставини може слугувати факт відносної новизни, а тому й певної невсталеності етносоціо- логії і як науки, і як навчальної дисципліни, особливо – на пострадянському просторі. З огляду на це, у розділі І ми, узагальнюючи, певною мірою полемізуючи, надаючи власні визначення, розпочали лекційний курс з розгляду традиційних питань актуальності, об'єкта, предмета, основних завдань та функцій етнічної соціології, приділивши особливу увагу визначенню місця і ролі етнічної соціології у структурі соціологічного знання. Зрозуміло, що у центрі вступного розділу І знаходиться наше визначення етнічної соціології як науки.

У наступних двох розділах (II та III) першої частини цього посібника здійснюється розгорнута реалізація положення про раціонально-ірраціональну природу феноменів етнічного й національного.

У розділі II, критикуючи конструктивістські підходи до розкриття змісту понять “етнос”, “народ”, “нація”, з одного боку, а також спростовуючи практики синонімізації цих понять як базових для розкриття сутності етнонаціональних процесів – з іншого, ми показуємо осібні місця відповідних феноменів у суспільстві і водночас – їхній взаємозв'язок. У даному розділі також посилене (порівняно з попереднім виданням 1997 р.) обґрунтування тези про важливість усвідомлення цінності етнічного як людством загалом, так і кожним окремим суспільством і кожною людиною. Не погоджуючись із тим твердженням, що етнічне є феномен (= конструкт) свідомості, ми, натомість, цілковито приєднуємося до потрактування етнічної самосвідомості як на сьогодні головної (але, певна річ, не єдиної) ознаки етносу Ми стверджуємо, що навіть етномаргінальний статус індивіда не призводить автоматично до відповідної маргіналізації його самосвідомості. У зв'язку з цим нами здійснено всебічний аналіз як самосвідомості взагалі, так і етнічної самосвідомості особливо. Також поки що винятковим залишається проведений нами на підставі соціологічних опитувань (Інститут соціології НАНУ, 1994 р.) аналіз, результатам якого дано назву “Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості” (лекція 5). Винятково полемічний характер притаманний лекції б, у якій обґрунтовано, що тенденційне ставлення сучасного німецького етнополітичного філософа Юргена Габермаса до етнічного, як явища архаїчного, консервативного і навіть реакційного, підштовхує цього вченого до хибних, на наш погляд, висновків про те, що сьогодні шлях людства пролягає через дистанціювання від етнічного до постнаціональних об'єднань типу ЄС, далі – до мультикультурних суспільств типу США і Канади, насамкінець – до духовної пустелі космополітизму

Розділ III становить результат наших намагань після постулювання положення про “раціональність ірраціонального” перейти (див. лекції 7-8) до, по-перше, переусвідомлення як фактично “ще не з'єднаного цілого” тих наробок, що вони здійснювалися окремо такими “практичними ірраціоналістами” як, з одного боку, французькі історики-представники школи “Анналів” (літописів), так і, з іншого боку, – творці психоаналізу та аналітичної психології. По-друге, для уможливлення цього з'єднання введено поняття “ментально-архетипні феномени”, або (що є те саме) – “неусвідомлювано-підсвідомі феномени”. Носіями цих духовно-душевних феноменів можуть поставати як певні соціальні групи, так і окремі індивіди. По- третє, нами зроблено спробу показати можливість практичного застосування результатів наших “ментально-архетипних розвідок” до аналізу сфери етнонаціональних відносин, передусім – українського суспільства. Для цього ми зосередилися на розкритті головної теми першої частини цього посібника, яку умовно можна було б назвати “Українство як носій ментально- архетипного” (див. лекції 9-11). При цьому серед усіх ознак української ментальності саме мовна ознака виокремлена як найважливіша і визначальна. Адже жива українська мова, із її найщільнішим наближенням серед усіх індоєвропейських мов до санскриту, постає як сьогоднішній вияв праматері всіх цих мов, як ментальна ознака найстародавнішого етносу у світі. Симптоматично, що, виморивши у 1933 р. голодом 10 млн етнічних українців, більшовицька влада переможно констатувала, що “запеклий ворог українського мовознавства – буржуазна індоєвропеїстика – в основному розгромлена”. Остання (11-та) лекція – “Українство як носій колективного підсвідомого” присвячена обґрунтуванню необхідності і можливості підняття духовно-душевного стану сучасного Українства до рівня пасіонарності, й передусім, по-перше, – шляхом, так би мовити, “активування” легендарного, нині підсвідомого, образу-символу “Козацькість” у спосіб сприяння його поставанню як дієво-визначальної етноментальної ознаки українців. По- друге, – шляхом внесення в етнічну колективну підсвідомість таких могутніх образів-символів, як “Власна Держава”, “Трипільсько-Санскритська Праукраїна” та “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДНЄ СЛОВО“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО
  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки