Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

Українська етносоціологія

Оскільки етноСОЦІОЛОГІЯ є соціологічною теорією середнього рівня, то з цього боку, умовно кажучи, її “материнською” наукою постає загальносоціологічна теорія. Однак, як ЕТНОсоціологія, ця наука має і свою, умовно кажучи, “базову” науку – етнологію, яка виконує методологічну функцію стосовно всіх “ЕТНОнаук” (етнографії, етнопсихології, етно- політики, етноекології, етнолінгвістики тощо).

Якими ж мають бути зв'язки загалу наук, назва яких починається з “етно-” (етносоціологія, етнопсихологія, етнопедагогіка, етнополітика, етнокультура тощо) з етнологією? На нашу думку, кожна з позначеного ряду наук, включно й етносоціологія, має користуватися методологічними й теоретико-методичними розробками їхньої “базової” науки – етнології. З іншого боку, такими самими мають бути зв'язки цих наук із “материнськими” науками (відповідно – соціологією, психологією, педагогікою і т. ін.).

Однак зв'язки “етнонаук” з етнологією та “материнськими” науками зазвичай мають і зворотний напрям. Що ж стосується, зокрема, етносоціології, то для неї це означає необхідність “працювати” на підвищення теоретичного рівня як етнології, так і своєї “материнської” науки – загальносоціологічної теорії.

Водночас етносоціологія перебуває у взаємозв'язку із, так би мовити, “спорідненими" науками, до яких належать всі “ет- нонауки”, а також певна кількість спеціальних соціологічних теорій. Щодо цих теорій, то, наприклад, В. Середа вважає, що “курс "Етносоціологія" найтісніше пов'язаний з такими курсами, як "Методологія соціологічних досліджень", "Соціологія гендеру", "Соціологія культури", "Соціологія особистості", "Соціологія постмодернізму"” [9, с. 6].

Стосовно ж причин розглядуваного взаємозв'язку, то, на слушну думку В. Арбєніної, “будь-яка спеціальна соціологічна теорія (соціальної структури, соціологія політики, економічна соціологія, соціологія сім'ї тощо) не може абстрагуватися від аналізу етнічної специфіки досліджуваних нею явищ і процесів” [1, с. 15]. Отже, характер зазначеного взаємозв'язку можна визначити як взаємозбагачення. Однак тут, певна річ, так би мовити, “корпоративний” інтерес полягає у відповідному збагаченні насамперед етносоціології.

Визначення етнічної соціології як науки

Складність такого визначення полягає в тому, що етносоціологія сформувалася як синтез етнологічного й соціологічного теоретизування. Отже, цей синтез має бути певним чином репрезентований і у її визначенні. Чи завжди це так? Наприклад, на думку І. Варзара, “етносоціологія – галузь теоретико-суспільствознавчого знання, яка вивчає загальносоціологічні закономірності та форми суспільного (соціального) життя етносів, народів як сукупних історичних суб'єктів, їхніх індивідуальних та групових представників – окремих осіб та спільностей – в конкретних, ситуативних та адекватно-феноменальних виявах” [14, с. 179].

Аналіз цього визначення змушує сприймати етносоціологію не як соціологічну й водночас етнічну теорію середнього рівня, а радше як синтез загальносоціологічної теорії і етнології, бо вона, як зауважує вчений, “вивчає загальносоціологічні закономірності... життя етносів”.

На думку В. Євтуха, “етносоціологія – наука, що досліджує параметри соціальної структури народів (в етнічному, а не політичному значенні терміна), вагомі явища культури різних етносів, взаємозумовленість змін у культурі, зокрема у мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономірності й особливості міжетнічних стосунків” [15, с. 10]. У цьому визначенні, на наш погляд, відбиті не так сутність науки і навіть не її предмет, а радше – її предметне поле.

Вчена-етносоціолог Вікторія Середа стверджує, що “етносоціологія – це одна із спеціальних соціологічних теорій, що досліджує походження, суть і функції етнічних та національних спільнот” (курсив автора. – Ред.) [9, с. 20]. Перша частина цього визначення є досить вдалою.

Отже, завершуючи розгляд питання “Етносоціологія як наука”, беручи до уваги всі висловлені нами у процесі цього розгляду міркування і наведені аргументи, пропонуємо таке визначення: етносоціологія – це соціологічна теорія середнього рівня, що вивчає соціальну зумовленість етнічних проблем та етнічну зумовленість соціальних проблем суспільства з поліетнічним складом населення, спираючись, з одного боку, відповідно, на методологічні засади загальносоціологічної теорії та етнології (як галузі соціально-філософського знання), а з іншого – використовуючи та концептуалізуючи матеріали конкретних соціологічних досліджень.

Наостанок наведемо досить слушне зауваження В. Середи, яка, зокрема, пише: “Вітчизняна етносоціологія часто покликається на теоретичні інтерпретації етносу і нації, концептуалізації феноменів етнічної та національної ідентичності, що розробляються у працях теоретиків націоналізму (зокрема, Б. Андерсона, Е. Геллнера, Е. Сміта). Порівняння української етносоціології з її західними відповідниками дозволяє окреслити контекст, у якому постають ті чи інші теорії чи емпіричні дослідження стосовно етнічних чи національних спільнот. Головною метою такого порівняння є застереження від механічної аплікації "перших ліпших" теоретичних підходів чи дослідницьких моделей до українського випадку або еклектичного їх поєднання, без глибшого розуміння і врахування часу і контексту, у якому вони постали” [9, с. 21-22].

У подальшому знайомстві з текстом посібника читач зможе переконатися, що наша позиція є саме такою.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зв'язок етнічної соціології з іншими науками“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками
  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки