Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

Українська етносоціологія

Власне кажучи, якщо опиратися на цілком слушне визначення змісту етнічного ренесансу, що його дає український етнополітолог Олександр Майборода, то етнічний ренесанс в Україні справді відбувається. Цей вчений пише: “Зміст етнічного ренесансу полягає у так званій політизації етнічності, тобто в згуртуванні етнічних груп навколо своїх лідерів і їх переході від питань збереження національної самобутності до вимог участі в органах влади і в розподілі суспільного продукту” [1, с. 440]. Отже, етнічні меншини України безперечно знаходяться в стані етнічного ренесансу, переконливим свідченням чого є хоча б той факт, що нині у нашій країні функціонує близько 1800 громадських об'єднань етнічних меншин, 39 з яких мають всеукраїнський статус [12, с. 6].

Дещо по-іншому складається ситуація для етнічних українців України. Накинувши молодому українському суспільству викривлену ідею прав людини, спричинивши масову трудову (переважно моноетнічну) еміграцію, вчорашні ідеологи “світлого комуністичного майбутнього”, які вже довгі роки перебувають при владі у незалежній Україні, практично унеможливили процес ментально-культурного відродження етнічних українців України.

Щоправда, необхідно визнати, що масова трудова еміграція української людності безумовно сприяє розширенню кругозору, звільненню від провінціалізму, набуттю ознак модерності. Для самої ж України “грошові перекази трудових мігрантів становлять значний інвестиційний потенціал” [7, с. 223]. Але водночас масова трудова еміграція істотно поглиблює процеси депопуляції (зокрема внаслідок переходу частини трудових мігрантів у статус постійних емігрантів), спричиняє до руйнування традиційної нуклеарної сім'ї (адже 69,2 % трудових мігрантів-українців є одруженими [див. Там само, с. 99]), веде до зміни етнічного складу українського народу і тим деформує його ментальність.

Іншим наслідком є суттєве послаблення ментальних зв'язків зі своїм етнічним середовищем (адже, як уже зазначалося, “нелегали” – це переважно сільські чоловіки із Західних областей України). Справа в тому, що етнічні українці- “нелегали” (які складають більшість серед усіх трудових емігрантів з України) змушені надовго відмовлятися від поїздки на батьківщину через побоювання втратити роботу. Однак, оскільки “природа не терпить порожнечі”, місце сільської української ментальності може заступити “заробітчанська” ментальність. Як слушно вважає професор О. Хомра, “повсякденна практика зарубіжних заробітків насичена негативними образами трудової та й просто життєвої поведінки у значно більшій мірі, ніж вдома, а це має негативний вплив на світогляд мігрантів” [Там само, с. 109].

Ось деякі дані, що репрезентують такий вплив. Наприклад, однакові запитання, пов'язані з можливими діями заради заро- блення великих грошей, ставилися українським трудовим мігрантам, а також їхнім співвітчизникам, які ніколи не залишали батьківщину з метою заробітку Співвідносні результати відповідей такі: готовність діяти поза межами закону – 33,5 % проти 26,2 %; готовність обманути будь-кого – 26,4 % проти 21,0 %; готовність жертвувати своїм чесним ім'ям і репутацією порядної людини – 20,9 % проти 12,6 %; готовність жертвувати гарними стосунками з найближчими людьми (батьками, чо- ловіком/дружиною, дітьми) – 17,6 % проти 8,4 % [13, с. 37]. Звідси випливає, що не менш як 2/3 українських трудових мігрантів залишилися морально стійкими, але викликає стурбованість сама негативна тенденція.

Отже, у світлі викладених фактів, нині навряд чи можливо вважати ренесанс українського етносу реальністю. Ситуація радше нагадує етнічний декаданс.

Висновки

У сьогоднішньому світі, який постійно поповнюється новими національними державами:

• 1) колишні міжетнічні стосунки, що були внутрішніми для колоніальних імперій або держав-конгломератів, тепер висуваються на рівень міжнаціональних;

• 2) водночас колишня майже непомітна присутність етнічних меншин на територіях певних країн, що були бездержавними, тепер набуває характеру внутрішньодержавної етнополітичної напруги;

• 3) проте і в тих державах, які не зазнали жодних територіальних змін, “бацила” ідеї етнічної рівності або збуджує етноменшинну й етногрупову свідомість (наприклад, у фламандців в Бельгії, у басків в Іспанії, у курдів чи то в Турції чи то в Іраку), або й зумовлює певні етнополітичні зміни (як от введення в Канаді, на вимогу франкомовних квебекців, французької мови як другої державної);

• 4) сьогоднішні великомасштабні міграційні рухи у світі призводять до помітних деформацій етнічного складу держав Західної Європи та Північної Америки, а щодо такої держави, як Україна, то й взагалі набувають характеру жахливої етнічної інтервенції. Цілком зрозумілим є той факт, що поява у певній країні, тим більш не такій великій як, скажімо, США, значних іншоетнічних людських мас, здатна певним чином деформувати не тільки соціально-економічну сферу життя нації- держави, а й сфери культурну, духовну, навіть – політичну, здатна створити небезпечну криміногенну ситуацію і т. ін.

Таким чином, можна констатувати, що в умовах сьогодення етнонаціональна проблематика в усьому світі, а в Україні особливо, вельми загострюється, актуалізується, привертаючи до себе увагу багатьох дослідників різного, особливо соціогуманітарного, фаху, спонукаючи до появи нових напрямів наукових досліджень. І серед цих досліджень важливе місце посідає етнічна соціологія, “попит” на яку постійно зростає.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?
  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки