1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

Українська етносоціологія


Динаміка змін у чисельності етнічних українців і росіян та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за статистичними даними 1989-2001 pp.)



1. Зміни у чисельності: феномен етнічної самореідентифікації


Тут ми знову маємо звернутися до даних табл. 10.2 на с. 340. Вони свідчать про те, що між переписами 1989 та 2001 pp., по- перше, загальна чисельність населення в Україні зменшилася від 51,452 млн осіб до 48,241 млн осіб, або на 3,2 млн осіб; по- друге, хоча чисельність етнічних українців зросла майже непомітно (від 37,4 млн осіб до 37,5 млн осіб), але їхня питома вага у складі населення зросла досить таки відчутно: від 72,7 % до 77,8 %, або на 5,1 %. Це сталося передусім внаслідок того, що, no-mpeme, зменшились як чисельність етнічних росіян в Україні (від 11,36 млн осіб до 8,33 млн осіб, або на 3 млн осіб), так і їхня питома вага у складі населення (від 22,1 % до 17,3 %, або на 4,8 %). Πο-четпвертпе, на 0,3 % (від 5,2 % до 4,9 %) зменшилася протягом розглядуваного періоду й питома вага у складі населення решти етнічних меншин.

Таким чином, порівняння двох “крайніх” показників, тобто – даних переписів 1989 та 2001 pp., має свідчити про те, що зменшення загальної чисельності населення України та збільшення питомої ваги етнічних українців у складі населення України відбулося майже цілковито за рахунок зменшення відповідної питомої ваги етнічних росіян та інших етнічних меншин. Однак у разі такого висновку не може не виникнути закономірне запитання: “Чому відбулося це зменшення, якщо протягом понад 70-ти років панування радянського режиму в Україні як чисельність, так і питома вага етнічних росіян у складі її населення невпинно зростали (від 2,7 млн осіб, або 6,9 %, у 1926 р. до 11,4 млн осіб, або 22,1 %, у 1989 р.)?”

Припущення від'ємного природного приросту чисельності етнічних росіян

Тут, відповідаючи, можна було б припустити, що в Україні на відтинку 1989-2001 pp. загальне зменшення населення на З млн 211 тис. осіб і водночас зменшення чисельності етнічних росіян на 3 млн 22 тис. осіб (див. табл. 10.2) відбулося внаслідок надвеликої смертності етнічних росіян. Адже в цілому, як видно нижче з діаграми, смертність в Україні протягом майже усіх 1990-х та 2000-х років перевищувала народжуваність [50].

Однак прямі статистичні дані щодо етнічної належності як померлих, так і народжених, на жаль, відсутні. Тому для уможливлення перевірки щойно висунутого припущення залишається лише здійснити опосередковані перерахунки, до яких ми й вдамося. Задля цього звернемося до табл. 10.4, яку створено нами на підставі даних табл. 10.2, а також завдяки використанню табличних матеріалів з наступних джерел (див. с. 407, 410 цього посібника): 21, с. 44; 22, с. 40; 23, с. 60; 51, с. 89; 52, с. 64; 53, с. 265; 54, с. 379; 55, с. 345; 56, с. 338; 57, с. 349; 58, с. 327; 59, с. 12.

Дані табл. 10.4 щодо щорічного утворення природного приросту населення України між переписами 1989 та 2001 pp., що диференційовані за поселенською ознакою (місто-село), уможливлюють відтворення більш-менш точної картини цього приросту, представленого з урахуванням також і етнічної

Діаграма. Народжуваність і смертність в Україні (тис. осіб)

належності як народжених, так і померлих. Так, виходячи з того, що в 1989 р. етнічних українців в УРСР нараховувалося 37,42 млн. осіб (див. табл. 10.2), а мешканці міст серед них складали 22,57 млн осіб, встановлюємо, що мешканці сіл, відповідно, складали у 1989 р. серед етнічних українців 14,85 млн осіб (від 37,42 млн відняти 22,57 млн) [19, с. 132-142, 148]. У такий самий спосіб, відштовхуючись від того, що у 2001 р. етнічних українців в УРСР нараховувалося 37,54 млн осіб (див. табл. 10.2), а мешканці міст серед них складали 23,66 млн осіб, встановлюємо, що мешканці сіл, відповідно, складали у 2001 р. серед етнічних українців 13,88 млн осіб (від 37,54 млн відняти 23,66 млн) [19, с. 148,160-166].

Таблиця 10.4

Народжуваність, смертність і природний приріст населення в Україні на відтинку 1989-2001 pp., тис. осіб

РокиКількість народженихКількість померлихПриродний приріст населення
всьогоселаміставсьогоселаміставсьогосёламістй
1989691,0219,9471,1600,6259,8340,8+ 90,4-39,9+130,3
1990657,2214,3442,9629,6272,5357,1+ 27,6-58,2+ 85,8
1991630,8211,6419,2670,0289,0381,0-39,2-77,4+ 38,2
1992596,8209,1387,7697,1295,3401,8-100,3-86,2-14,1
1993557,5200,6356,9741,7309,2432,5-184,2-108,6-75,6
1994521,6193,0328,6764,7313,8450,9-243,1-120,8-122,3
1995492,9184,5308,4792,6316,2476,4- 299,7-131,7-168,0
1996467,2176,1291,1776,7315,9460,8-309,5-139,8-169,7
1997442,6167,6275,0754,2309,7444,5-311,6- 142,1-169,5
1998419,2160,5258,7719,9294,4425,5-300,7-133,9-166,8
1999389,2149,8239,4739,2299,2440,0- 350,0- 149,4- 200,6
2000385,1147,1238,0758,1301,0457,1-373,0-153,9-219,1
2001376,5139,2237,3746,0295,6450,4- 369,5- 156,4-213,1
1989-; 20016627,62373,34254,39389,83871,65518,8-2763- 1498- 1265

Завдяки цим розрахункам, а також беручи до уваги те, що в 1989 р. міське населення УРСР складало 34,6 млн осіб, а сільське – 17,1 млн осіб, можемо далі підрахувати, що ті 22,57 млн осіб етнічних українців, котрі у 1989 р. були мешканцями міст, складали 65,23 % від всього міського населення УРСР (тобто – від 34,6 млн осіб), а ті 14,85 млн, котрі були мешканцями сіл, складали 86,84 % від усього сільського населення УРСР (тобто – від 17,1 млн осіб) [21, с. 26]. Відповідно, виходячи з того, що у 2001 р. міське населення УРСР складало 32,54 млн осіб, а сільське – 15,88 млн осіб, можемо далі підрахувати, що ті 23,66 млн осіб етнічних українців, котрі в 2001 р. були мешканцями міст, складали 72,71 % від всього міського населення УРСР (тобто – від 32,54 млн осіб), а ті 13,88 млн, котрі були мешканцями сіл, складали 87,41 % від всього сільського населення УРСР (тобто – від 15,88 млн осіб) [57, с. 346].

Тепер, за умов відсутності необхідних етностатистичних даних, ми можемо використати здобуті результати для того, щоб більш-менш впевнено стверджувати, що приблизно 70 % від'ємного природного приросту населення, що він створювався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців міст України і складав 1 млн 265 тис. осіб (див. табл. 10.4), припадає на етнічних українців. Ці 70 % дорівнюють 886 тис. осіб, що означає, що решта відповідного від'ємного приросту міського населення України (тобто 379 тис. осіб) припадає на етнічні меншини (1 млн 265 тис. відняти 886 тис.).

Відповідним чином ми можемо стверджувати, що приблизно 87 % від'ємного природного приросту населення, що він створювався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців сіл України і складав 1 млн 498 тис. осіб (див. табл. 10.4), припадає на етнічних українців. Ці 87 % дорівнюють 1 млн 303 тис. осіб, що означає, що решта відповідного від'ємного природного приросту сільського населення України (тобто 195 тис. осіб) припадає на етнічні меншини (1 млн 498 тис. відняти 1 млн 303 тис.).

Таким чином, за орієнтовними підрахунками, з розміру загального від'ємного природного приросту населення, що він склався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців міст і сіл України і дорівнював в цілому 2 млн 763 тис. осіб (див. табл. 10.4), загалом на етнічні меншини припадало приблизно 574 тис. осіб (379 тис. осіб у містах +195 тис. осіб у селах). На етнічних українців – 2 млн 189 тис. осіб (0,886 млн осіб у містах + 1 млн 303 тис. осіб у селах). Далі, розрахувавши, що на відтинку 1989-2001 pp. етнічні росіяни складали у середньому приблизно 80 % чисельності усіх етнічних меншин (див. табл. 10.2), можемо підрахувати, що чисельність етнічних росіян у від'ємному прирості всього населення України могла орієнтовно дорівнювати 459, 2 тис. осіб (80 % від 574 тис. осіб).

Отже, напередодні грудня 2001 р. (тобто напередодні Всеукраїнського перепису населення) реальна чисельність етнічних українців, внаслідок дії лише одного такого чинника, як від'ємний природний приріст, була на 2 млн 189 тис. осіб меншою, ніж це було потому статистично зафіксовано (див. табл. 10.2) і складала 35,353 млн осіб (від 37,542 млн відняти 2,189 млн). Що ж до етнічних росіян, то їхня реальна чисельність, внаслідок дії лише одного такого чинника, як від'ємний природний приріст, на цей час була не на 3 млн 22 тис. осіб, а (як ми підрахували) приблизно на 460 тис. осіб меншою, ніж у 1989 р. (див. табл. 10.2), і складала приблизно 10,9 млн осіб (від 11,36 млн відняти 0,46 млн). Тобто чисельність етнічних росіян і після вилучення результатів їхнього від'ємного природного приросту все ж реально становила на 2,566 млн осіб більше (від 10,9 млн відняти 8,334 млн), ніж це було встановлено за результатами Всеукраїнського перепису у грудні 2001 р.

Відтак припущення, що все зменшення чисельності етнічних росіян на 3 млн 22 тис. осіб, встановлене переписом 2001 р., є результатом від'ємного природного приросту, проведеними розрахунками не підтверджується. На від'ємний природний приріст етнічних росіян припадає лише приблизно 0,46 млн осіб.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності
  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки