Динаміка змін у чисельності етнічних українців і росіян та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за статистичними даними 1989-2001 pp.)
1. Зміни у чисельності: феномен етнічної самореідентифікації
Тут ми знову маємо звернутися до даних табл. 10.2 на с. 340. Вони свідчать про те, що між переписами 1989 та 2001 pp., по- перше, загальна чисельність населення в Україні зменшилася від 51,452 млн осіб до 48,241 млн осіб, або на 3,2 млн осіб; по- друге, хоча чисельність етнічних українців зросла майже непомітно (від 37,4 млн осіб до 37,5 млн осіб), але їхня питома вага у складі населення зросла досить таки відчутно: від 72,7 % до 77,8 %, або на 5,1 %. Це сталося передусім внаслідок того, що, no-mpeme, зменшились як чисельність етнічних росіян в Україні (від 11,36 млн осіб до 8,33 млн осіб, або на 3 млн осіб), так і їхня питома вага у складі населення (від 22,1 % до 17,3 %, або на 4,8 %). Πο-четпвертпе, на 0,3 % (від 5,2 % до 4,9 %) зменшилася протягом розглядуваного періоду й питома вага у складі населення решти етнічних меншин.
Таким чином, порівняння двох “крайніх” показників, тобто – даних переписів 1989 та 2001 pp., має свідчити про те, що зменшення загальної чисельності населення України та збільшення питомої ваги етнічних українців у складі населення України відбулося майже цілковито за рахунок зменшення відповідної питомої ваги етнічних росіян та інших етнічних меншин. Однак у разі такого висновку не може не виникнути закономірне запитання: “Чому відбулося це зменшення, якщо протягом понад 70-ти років панування радянського режиму в Україні як чисельність, так і питома вага етнічних росіян у складі її населення невпинно зростали (від 2,7 млн осіб, або 6,9 %, у 1926 р. до 11,4 млн осіб, або 22,1 %, у 1989 р.)?”
Припущення від'ємного природного приросту чисельності етнічних росіян
Тут, відповідаючи, можна було б припустити, що в Україні на відтинку 1989-2001 pp. загальне зменшення населення на З млн 211 тис. осіб і водночас зменшення чисельності етнічних росіян на 3 млн 22 тис. осіб (див. табл. 10.2) відбулося внаслідок надвеликої смертності етнічних росіян. Адже в цілому, як видно нижче з діаграми, смертність в Україні протягом майже усіх 1990-х та 2000-х років перевищувала народжуваність [50].
Однак прямі статистичні дані щодо етнічної належності як померлих, так і народжених, на жаль, відсутні. Тому для уможливлення перевірки щойно висунутого припущення залишається лише здійснити опосередковані перерахунки, до яких ми й вдамося. Задля цього звернемося до табл. 10.4, яку створено нами на підставі даних табл. 10.2, а також завдяки використанню табличних матеріалів з наступних джерел (див. с. 407, 410 цього посібника): 21, с. 44; 22, с. 40; 23, с. 60; 51, с. 89; 52, с. 64; 53, с. 265; 54, с. 379; 55, с. 345; 56, с. 338; 57, с. 349; 58, с. 327; 59, с. 12.
Дані табл. 10.4 щодо щорічного утворення природного приросту населення України між переписами 1989 та 2001 pp., що диференційовані за поселенською ознакою (місто-село), уможливлюють відтворення більш-менш точної картини цього приросту, представленого з урахуванням також і етнічної
Діаграма. Народжуваність і смертність в Україні (тис. осіб)
належності як народжених, так і померлих. Так, виходячи з того, що в 1989 р. етнічних українців в УРСР нараховувалося 37,42 млн. осіб (див. табл. 10.2), а мешканці міст серед них складали 22,57 млн осіб, встановлюємо, що мешканці сіл, відповідно, складали у 1989 р. серед етнічних українців 14,85 млн осіб (від 37,42 млн відняти 22,57 млн) [19, с. 132-142, 148]. У такий самий спосіб, відштовхуючись від того, що у 2001 р. етнічних українців в УРСР нараховувалося 37,54 млн осіб (див. табл. 10.2), а мешканці міст серед них складали 23,66 млн осіб, встановлюємо, що мешканці сіл, відповідно, складали у 2001 р. серед етнічних українців 13,88 млн осіб (від 37,54 млн відняти 23,66 млн) [19, с. 148,160-166].
Таблиця 10.4
Народжуваність, смертність і природний приріст населення в Україні на відтинку 1989-2001 pp., тис. осіб
| всього | села | міста | всього | села | міста | всього | сёла | містй | |
| 1989 | 691,0 | 219,9 | 471,1 | 600,6 | 259,8 | 340,8 | + 90,4 | -39,9 | +130,3 |
| 1990 | 657,2 | 214,3 | 442,9 | 629,6 | 272,5 | 357,1 | + 27,6 | -58,2 | + 85,8 |
| 1991 | 630,8 | 211,6 | 419,2 | 670,0 | 289,0 | 381,0 | -39,2 | -77,4 | + 38,2 |
| 1992 | 596,8 | 209,1 | 387,7 | 697,1 | 295,3 | 401,8 | -100,3 | -86,2 | -14,1 |
| 1993 | 557,5 | 200,6 | 356,9 | 741,7 | 309,2 | 432,5 | -184,2 | -108,6 | -75,6 |
| 1994 | 521,6 | 193,0 | 328,6 | 764,7 | 313,8 | 450,9 | -243,1 | -120,8 | -122,3 |
| 1995 | 492,9 | 184,5 | 308,4 | 792,6 | 316,2 | 476,4 | - 299,7 | -131,7 | -168,0 |
| 1996 | 467,2 | 176,1 | 291,1 | 776,7 | 315,9 | 460,8 | -309,5 | -139,8 | -169,7 |
| 1997 | 442,6 | 167,6 | 275,0 | 754,2 | 309,7 | 444,5 | -311,6 | - 142,1 | -169,5 |
| 1998 | 419,2 | 160,5 | 258,7 | 719,9 | 294,4 | 425,5 | -300,7 | -133,9 | -166,8 |
| 1999 | 389,2 | 149,8 | 239,4 | 739,2 | 299,2 | 440,0 | - 350,0 | - 149,4 | - 200,6 |
| 2000 | 385,1 | 147,1 | 238,0 | 758,1 | 301,0 | 457,1 | -373,0 | -153,9 | -219,1 |
| 2001 | 376,5 | 139,2 | 237,3 | 746,0 | 295,6 | 450,4 | - 369,5 | - 156,4 | -213,1 |
| 1989-; 2001 | 6627,6 | 2373,3 | 4254,3 | 9389,8 | 3871,6 | 5518,8 | -2763 | - 1498 | - 1265 |
Завдяки цим розрахункам, а також беручи до уваги те, що в 1989 р. міське населення УРСР складало 34,6 млн осіб, а сільське – 17,1 млн осіб, можемо далі підрахувати, що ті 22,57 млн осіб етнічних українців, котрі у 1989 р. були мешканцями міст, складали 65,23 % від всього міського населення УРСР (тобто – від 34,6 млн осіб), а ті 14,85 млн, котрі були мешканцями сіл, складали 86,84 % від усього сільського населення УРСР (тобто – від 17,1 млн осіб) [21, с. 26]. Відповідно, виходячи з того, що у 2001 р. міське населення УРСР складало 32,54 млн осіб, а сільське – 15,88 млн осіб, можемо далі підрахувати, що ті 23,66 млн осіб етнічних українців, котрі в 2001 р. були мешканцями міст, складали 72,71 % від всього міського населення УРСР (тобто – від 32,54 млн осіб), а ті 13,88 млн, котрі були мешканцями сіл, складали 87,41 % від всього сільського населення УРСР (тобто – від 15,88 млн осіб) [57, с. 346].
Тепер, за умов відсутності необхідних етностатистичних даних, ми можемо використати здобуті результати для того, щоб більш-менш впевнено стверджувати, що приблизно 70 % від'ємного природного приросту населення, що він створювався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців міст України і складав 1 млн 265 тис. осіб (див. табл. 10.4), припадає на етнічних українців. Ці 70 % дорівнюють 886 тис. осіб, що означає, що решта відповідного від'ємного приросту міського населення України (тобто 379 тис. осіб) припадає на етнічні меншини (1 млн 265 тис. відняти 886 тис.).
Відповідним чином ми можемо стверджувати, що приблизно 87 % від'ємного природного приросту населення, що він створювався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців сіл України і складав 1 млн 498 тис. осіб (див. табл. 10.4), припадає на етнічних українців. Ці 87 % дорівнюють 1 млн 303 тис. осіб, що означає, що решта відповідного від'ємного природного приросту сільського населення України (тобто 195 тис. осіб) припадає на етнічні меншини (1 млн 498 тис. відняти 1 млн 303 тис.).
Таким чином, за орієнтовними підрахунками, з розміру загального від'ємного природного приросту населення, що він склався протягом 1989-2001 pp. серед мешканців міст і сіл України і дорівнював в цілому 2 млн 763 тис. осіб (див. табл. 10.4), загалом на етнічні меншини припадало приблизно 574 тис. осіб (379 тис. осіб у містах +195 тис. осіб у селах). На етнічних українців – 2 млн 189 тис. осіб (0,886 млн осіб у містах + 1 млн 303 тис. осіб у селах). Далі, розрахувавши, що на відтинку 1989-2001 pp. етнічні росіяни складали у середньому приблизно 80 % чисельності усіх етнічних меншин (див. табл. 10.2), можемо підрахувати, що чисельність етнічних росіян у від'ємному прирості всього населення України могла орієнтовно дорівнювати 459, 2 тис. осіб (80 % від 574 тис. осіб).
Отже, напередодні грудня 2001 р. (тобто напередодні Всеукраїнського перепису населення) реальна чисельність етнічних українців, внаслідок дії лише одного такого чинника, як від'ємний природний приріст, була на 2 млн 189 тис. осіб меншою, ніж це було потому статистично зафіксовано (див. табл. 10.2) і складала 35,353 млн осіб (від 37,542 млн відняти 2,189 млн). Що ж до етнічних росіян, то їхня реальна чисельність, внаслідок дії лише одного такого чинника, як від'ємний природний приріст, на цей час була не на 3 млн 22 тис. осіб, а (як ми підрахували) приблизно на 460 тис. осіб меншою, ніж у 1989 р. (див. табл. 10.2), і складала приблизно 10,9 млн осіб (від 11,36 млн відняти 0,46 млн). Тобто чисельність етнічних росіян і після вилучення результатів їхнього від'ємного природного приросту все ж реально становила на 2,566 млн осіб більше (від 10,9 млн відняти 8,334 млн), ніж це було встановлено за результатами Всеукраїнського перепису у грудні 2001 р.
Відтак припущення, що все зменшення чисельності етнічних росіян на 3 млн 22 тис. осіб, встановлене переписом 2001 р., є результатом від'ємного природного приросту, проведеними розрахунками не підтверджується. На від'ємний природний приріст етнічних росіян припадає лише приблизно 0,46 млн осіб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності“ на сторінці 1. Приємного читання.
