Сучасне загострення міжетнічних відносин, кризові явища у функціюванні самосвідомості та культури етносів не є випадковими. Вони спричинені нерегульованим розвитком науки, техніки, промисловості, що призвів до порушення рівноваги між етносами та їхнім природним і соціальним середовищем, до зруйнування внутрішньоетнічних структур. Проте водночас він викликав і таке явище сьогодення, як етнічний ренесанс. Тому доцільно саме в контексті цього явища з'ясувати спільнотно-суспільну цінність етнічного.
Припущення безетнічності
Важливо усвідомлювати, що так само як жодна окрема людина не може бути справді соціальною істотою, якщо вона позбавлена ознак етнічності, так і жодна нація не може існувати як безетнічне утворення. Якщо припустити реальність такої абстракції, як безетнічна нація, то перед нами постане фактично велетенське збіговисько манкуртів [10], пам'ять і душі яких є пустими і які не мають:
• ні почуття Батьківщини;
• ні чуття єдиної родини;
• ні почуття вдячності предкам;
• ні відповідальності перед нащадками.
Манкурти не усвідомлюють себе часткою певної спільноти, а лише створюють механічну масу населення.
Феномени напіветнічності та деетнізованості
Відомо, що Америка першою зазнала дію неспланованого історичного експерименту, який має застерегти людство. Адже європейці-колоністи:
• 1) не приросли до коренів тієї культури, яку вони знайшли в Америці на початку колоніальної доби. Навпаки, вони викоренили цю культуру разом з її носіями;
• 2) не перенесли на нові терени й дух своїх предків, традиціями яких не було освячене їхнє ставлення до чужої землі та її багатств;
• 3) не ставши продовженням етносів, з яких вони вийшли, не створили й нового етносу.
Проте європейці-колоністи створили нову державу, зі своєю новою історією, на єдиній території і з єдиною (англійською) мовою. І хоча основу цієї держави складали переважно нащадки англосаксонських колоністів, фактично виник конгломерат напівдеетнізованих спільнот, або країна етномаргіналів. Так, уже набагато пізніше від часів першої колонізації, у 1928 р., один з тогочасних знавців Америки писав про те, з якою “разючою легкістю розстаються в Америці іммігранти всіх націй не тільки з "любов'ю до батьківщини та народною гордістію", а навіть і з рідною мовою” [11, с. 188].
Проте й нині етномаргіналізм в Америці – явище доволі поширене. Адже американський спосіб життя, за всіх його переваг, є відчутною мірою безетнічним. Достатньо звернути увагу на те, що за даними перепису населення США 1980 р. шоста частина населення цієї країни назвалася американизмы, тобто людьми без певної етнічної належності, або ж відмовилася вказати своє етнічне походження взагалі [12, с. 49]. Однак кожен знає, що такого етносу, як американці, не існує.
Наприклад, автори книги “Зберігаючи українську самобутність”, говорячи про культурно-гуманітарні зв'язки України з українсько-канадською діаспорою, згадують про подорож по Україні учасників концертної програми “Спадщина-86”. “Найбільш цікавим було те, – пишуть вони, – що у всіх цих заходах взяли участь молоді канадці українського походження. До речі, лише за деяким винятком, англомовні... У багатьох із них, безумовно вже асимільованих, прокидається зацікавленість Україною і українством взагалі” [13, с. 87]. Однак ці молоді люди – вже, зрозуміло, не українці. Вони – американці, тобто, на відміну від своїх батьків і дідів-переселенців, – не частково, а вже повністю деетнізовані індивіди.
На перший погляд може здатися, що фактор певної етнічної належності не відіграє у житті соціалізованого індивіда якоїсь помітної ролі. Спробуємо з'ясувати, чи справді це так. Для цього досить стисло викладемо наше бачення взаємовпливу етнічного й економічного факторів у не такій вже й тривалій історії американського суспільства.
Індустріалізація та ідея безетнічності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)“ на сторінці 1. Приємного читання.
