Ірраціональні засади етнічного й національного

Українська етносоціологія

Вступ до розділу.

Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі. Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме. Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності.

Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви.

Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого.

Раціональне мислення, занурюючись у глибочинь, із необхідністю закінчує ірраціональною містикою. Адже воно має справу із життям і світом, а вони обоє – ірраціональні величини.

(Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М., 1992. – 576 с. – С. 31)

Вступ до розділу

1. Класичне філософсько-соціологічне теоретизування виразно репрезентувало ототожнення розуму з раціональністю (=розсудком, “здоровим глуздом”). Відповідно усе ірраціональне у суспільному житті, як несумісне з розумом, відкидалось у сферу позамежного та недійсного. Такий підхід вважався прийнятним доти, доки еволюція суспільства здавалась такою, що відповідала вимогам “здорового глузду”.

Однак наприкінці XIX – початку XX ст. соціальна дійсність все більшою мірою починає сприйматися як “нерозумна”, “безглузда”, і крайнощі раціоналізму заступає інша крайність – ірраціоналізм, який радикально заперечує “панлогічне утнення і спрощення світу”. Найбільш виразно ірраціоналістичний світогляд був представлений у філософії життя, феноменології, в екзистенціалізмі та деяких різновидах неопозитивізму.

Втім уже “наприкінці 1950-х на противагу колишнім ірраціоналістичним мотивам широкого розповсюдження набувають тенденції, пов'язані з раціоналізацією ірраціонального і позараціонального, тобто із включенням у пізнання того, що раніше уважалося таким, що принципово не може бути пізнаним” (виділення і курсив автора. – Ред.) [1, с. 440 – див. лекцію 7, с. 228]. Це означало, на нашу думку, фактичне визнання того, що Розум, як вищий і разом з тим синтетичний вияв пізнання, здатний охоплювати суспільне життя у його як раціональних, так і ірраціональних виявах. Тим самим поняття “раціональний” та “ірраціональний” перестали перебувати у контрадикторному (=взаємовиключному) відношенні.

Таке визнання, своєю чергою, зобов'язує до перегляду доцільності використання поняття “несвідоме”. Адже Розум, пізнаючи власний соціальний субстрат, діє, гадаємо, у такий спосіб: своїм Глуздом (як раціональним поверхово-свідомим засобом) він виокремлює об'єкт пізнавальної інтенції, вихоплюючи його (об'єкта) загальні формо-змісти, щоб потому, на рівні ірраціонального пізнання, крізь шари неусвідомлюваних (несвідомо-автоматичних) спонук сягнути в інтуїтивно-підсвідомі глибини образно-символічних змісто-смислів. Тож визнавати сьогодні “несвідоме ” – це те саме, що наполягати на пізнавальній нездатності Розуму. Однак таке можливе лише за умов або зведення Розуму до Глузду, або повного ігнорування результатів гносеологічних практик XX ст. Тому нині адекватним відбиттям досягнень людства у вивченні власних пізнавальних можливостей була б, вважаємо, відмова від поняття “несвідоме” на користь поняття “підсвідоме”. Загалом фрейдівська трисистемна динамічна та енергетична модель психіки людини “несвідоме – передсвідоме – свідоме” має поступитися, на наш погляд, дещо підкоригованій моделі “підсвідоме – неусвідомлюване – свідоме”.

2. Вільно припустити, що використання такої моделі дало б можливість, зокрема, ефективно доповнити висвітлення раціональних змістів феномену етнічного не менш значущим та не менш вагомим з'ясуванням його ірраціональних (=ментально- архетипних) засад. Так, скажімо, етнічна самосвідомість, з одного боку, у її раціональних виявах постає як триєдність самопізнання, самовизначення та самоідентифікації. Проте, з іншого боку, такий результат етнічної самоідентифікації людини, як етнічна ідентичність, є ширшим за етнічну самосвідомість, бо він не може бути обмежений тільки усвідомленням етнічної належності, позаяк також “містить у собі шар етнічного несвідомого (В. С. Лур'є, Г. У. Солдатова, А. В. Сухарев та ін.)” [2, с. 351 – див. лекцію 7, с. 228], але точніше було б, на наш погляд, сказати – “підсвідомого”.

Отже, пошук доглибних засад походження та з'ясування найважливіших соціальних функцій етнічного не слід обмежувати лише цариною Глузду-Раціональності, бо через це, по-перше, залишається поза увагою чи не найголовніше, по- друге, стається так, що в очі дослідника впадають переважно негативізми або ж він заповнює незрозуміле вигаданим.

Ірраціональна сфера етнічного сягає своїми витоками першозародків людства, містить у собі приховану пам'ять про ті часи, коли відносно невеликі людські угруповання виходили із суто природного стану, починали відчувати таку свою зростаючу відмінність від решти живої Природи як соціальність, водночас створюючи життєстійкий органічний симбіоз соціального з природним. Це була доба виникнення етносів, тобто поставання духовно й душевно стійких особистостей.

Однак з плином часу зазначений симбіоз почав сприйматися як влада людського Розуму над Природою, яку (владу) можна безмежно поширювати й посилювати. Втім вистачило кількох століть, щоб настало розчарування у можливостях

Розуму, відстороненого від консервативності традиційної (тобто – етнічної) культури з її базованістю на природному бутті. Разом з цим прийшло і прозріння, бо, певною мірою звільняючись від впливу цієї культури, суспільна людина почала відчувати холод байдужості взаємин, самотність та закинутість.

Виявилося, що консервативність традиційного буття містить у собі вкрай важливий для людини духовно-душевний потенціал, через що дисбаланс між цивілізацією і традиційною культурою має свої припустимі межі. Адже як перша, так і друга – це дві сторони соціального, зберігально-захисні механізми якого “спрацьовують” саме тоді, коли розбіжність між згаданими його сторонами досягає критичної позначки.

Цілком зрозуміло, що руйнування етносів та етнічного одночасно є руйнуванням життєздатності самого соціального. І вчені-гуманісти різних розвинених країн вже давно усвідомили цей факт. Так, ретроспективний погляд на процеси вивчення етнічної проблематики дає можливість побачити, що не тільки західноєвропейські та (особливо) американські етнографи та етнологи ХІХ-ХХ ст., а й французькі історики – представники школи “Анналів” (літописів), і творці психоаналізу та аналітичної психології – всі вони (представники кожного напряму на свій кшталт) фактично досліджували один і той самий шар духовно-душевного індивідуального та колективного людського буття.

Свідченням перманентного інтересу до цієї тематики є зростаюче втягнення у науковий обіг (причому не тільки у середовищі представників гуманітарного знання) таких понять, як “ментальність” та “архетипність”. Плідність їх використання в аналізі етнічних явищ не викликає сумніву, але не буде применшенням стверджувати, що поки що це використання не досягло операціонального рівня.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ірраціональні засади етнічного й національного“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного
  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки