Етнічні архетипи

Українська етносоціологія


Етнічні архетипи як зміст колективного підсвідомого


К. Юнг-вчений, який, так би мовити, “вийшов із Фрейда”, поціновував його прагнення відшукувати причини індивідуального психічного нездоров'я у індивідуальному ж несвідомому, як в цілому плідне. Однак “під шаром "особистісного несвідомого", що складало основний предмет вивчення у класичному психоаналізі Фрейда, Юнг виявляє "колективне несвідоме", потрактовуючи його як загальнолюдське підґрунтя ("грибівницю") душевного життя індивідів” [8, с. 70]. Втім Юнг не вдається до того припущення, що архетипи, як зміст колективного несвідомого (підсвідомого), притаманні феномену етнічного. Тому загальнолюдська пам'ять-Душа не є в Юнга чітко етнічно маркованою, через що й психічні проблеми своїх пацієнтів він розглядає як суто клінічні випадки. Він не вивчає ці проблеми під кутом зору ступеня відірваності кожного зі своїх пацієнтів від їхнього спорідненого етносоціального середовища з його (цього середовища) колективним архетипно-підсвідомим. Взагалі ідея етнічного лише латентно представлена в аналітичній психології Юнга.

Однак не можна не визнати, що кроки в напрямі етнічно- спільнотних пошуків ми навряд чи могли б зробити, не спираючись на Юнгове “колективне несвідоме”. Так само не можна не визнати й того, що зазначені наші кроки зумовлені такими “соціальними практиками” другої половини XX ст., як етнічні революції, або інакше – Етнічний Ренесанс. Відтак тут про клінічні випадки мова йти не може, бо це було масове волання Вселюдської Душі – як реакція на масову ж хворобу етнічного маргіналізму. Лікування потребувало ціле суспільство, хворе на соціальну анемію. Отже, у даному контексті сьогодні, гадаємо, доречніше говорити про змісто-смисли не так первісно-інстинктивних, як власне етнічних міфо-легендних образів-символів. І не так у індивідуальному (як це є у Фрейда), як радше у спільнотному (як це неявно пропонує Юнг) сенсі.

Маючи намір адаптувати до етнонаціональної проблематики Юнгове колективне несвідоме, нагадаємо також, що у лекції 7 (параграф 7.2.3.) ми апелювали до важливого для нас узагальнювального спостереження академіка М. В. Поповича, котрий виявив, що у творах багатьох істориків-представників французької школи “Анналів” “скрізь наявні етнологічні мотиви”. Але хіба засновник школи аналітичної психології Юнг, коли він розглядає колективне підсвідоме як загальнолюдську “першо- образну” пам'ять, вмістилищем якої є душа кожного окремого індивіда, – хіба він при цьому фактично під індивідом не має на увазі етнофора? Хіба часи творення первісних міфів, часи закладання у загальнолюдську підсвідомість “першоббразної” пам'яті не були часами етноплемінного способу життя? Інша річ, що у світлі переважно індивідуально-психологічних проблем, що їх розв'язував Юнг, цей бік справи не був суттєвим. Проте він є суттєвим для здійснення соціально-філософського, соціально-психологічного та соціологічного підходів до з'ясування сутності душевного життя людських спільнот.

Яким же чином можна оволодіти етнічно-спільнотним змістом юнгівської теорії архетипів? Мабуть, таким, щоб знайти засіб поєднання (або знайти дійсну єдність) індивідуальної живої людської Душі (яка кинута Юнгом напризволяще, залишена сам-на-сам з переважно ворожими архетипними образами) з не менш живою доброзичливою Душею колективною. Такою душею є Душа етносу. Адже ні фахово-професійні, ні вікові, ні аматорські, ні політичні, ні інші людські угруповання не є такими стійкими, як етнічні. В останніх індивід залишається (крім надзвичайних випадків) усе своє життя. Та й пов'язаний він зі своїм етносом не тільки інтелектом, і не тільки периферійними, а саме доглибними фібрами своєї Душі.

Отже, можна зробити висновок, що “колективне підсвідоме” має етнічну природу, а виявлені Юнгом фобії (як і досліджені Е. Дюркгеймом суїцидні явища) набувають масового характеру (статистичного значення) там, де здійснюється відрив соціального від етнічного, культурного – від цивілізаційного, тобто там, де людство починає “забувати” свою етносоціальну та цивілізаційно-культурну цілісність, а кожний окремий індивід перетворюється на Юнгівського “забудька”.

Спираючись на погляди Юнга, а також Бахтіна, можна зробити й той висновок, що життя етносу не тотожне не тільки фізичному існуванню індивідів, а й відособленому існуванню душ. Сила й безсмертя етносу полягає в тому, що душа окремого етнофора здобуває визначеність і самоцінність лишень як “своє інше” душі етноспільнотного цілого. Отже, значущість архети- пів Юнга як змістовних феноменів колективного підсвідомого для з'ясування сутності етнічних процесів є справді неперебутною.

Тож вже не можна не бачити, що, з одного боку, сучасний людський індивідуальний суб'єкт прагне охопити своєю свідомістю, включитися своєю діяльністю у якомога більшу частину навколишнього соціуму. Однак при цьому дедалі збільшувана частка охоплюваного ним безмежного соціального об'єкта стає відповідно все більш холодною та індиферентною. Тому, з іншого боку, цей суб'єкт, здійснюючи рефлексію в напрямі власної самоцінності, прагнучи збереження теплоти душевних зв'язків, має стискувати у своїх соціальних практиках, а відтак – і у своїй свідомості охоплюваний ним об'єкт до розмірів тієї частки соціального макрокосмосу, з якою він взаємообмінюється емоційно-почуттєвим і духовно-душевним теплом та енергією. І цим соціальним мікрокосмосом є етнічна спільнота, до якої індивід належить і тільки у відносинах з якою він має дійсну цінність і усвідомлює власну самоцінність. Але – лише доти, доки він є дійсним етнофором, тобто справжнім носієм (разом зі своєю етнічною спільнотою) унікальної етноархетипності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнічні архетипи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи
  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки