Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

Українська етносоціологія

Українські етнополітологи Іван Варзар і Юрій Римаренко у статті під назвою “Етнонаціональне відродження” (“етнічний ренесанс”) до довідникового видання “Етнонаціональний розвиток України” (1993 р.) писали, що “ренесансна "полоса" в еволюції того чи іншого етносу – це час оживлення його історичного менталітету, час вибірково-оціночного погляду народу на самого себе, оживлення історичної пам'яті народу, героїзація минулого, перегляд системи культурного освоєння світу, освіти та виховання” [5, с. 190, 191]. Щодо безпосередньо України, то вони стверджували, що тут відродженню українського етносу “дуже заважає безнадійно застаріле твердження про пріоритет суспільних інтересів перед особистими. По своїй суті це твердження ... є основою "філософії жертовності", підтягування поясів заради загального "світлого майбутнього", що вислизькувало, як лінія горизонту” [Там само, с. 195].

На наш погляд, тотальне придушення особистості у радянські часи насправді нічого спільного не мало з наданням пріоритету суспільним інтересам, бо й саме суспільство було тоді об'єктом придушення з боку партійно-номенклатурної еліти, яка свої вузькоегоїстичні кланові інтереси приховувала за ширмами понять “суспільні інтереси” та “колективні інтереси”. Тож ніяк не можна сприймати такий спотворений суспільно-колективний інтерес за “чисту монету”. Слід враховувати, що у сьогоденній Україні людина може бути особистістю лише як член різних емансипованих соціальних груп, у тому числі й етнічних. Тому твердження про пріоритет суспільних інтересів перед особистими може перетворитися на “безнадійно застаріле” не раніше, ніж людство остаточно втратить ознаки соціальності. Допоки ж такі ознаки є наявними, кожна спроба ствердити пріоритет особистих інтересів (“прав людини”) перед суспільними є насправді засобом статусного підвищення одних соціальних груп суспільства за рахунок інших.

Так, сьогодні ми бачимо, що тодішнє (1993 р.) таврування і брання в лапки “філософії жертовності” було з боку цитованих авторів вочевидь поспішним. Справді, за радянської доби жертовність, яка вимагалася зокрема від українського етносу, не наближала цей етнос до власного (без лапок) світлого майбутнього. То був жертовно-утопічний шлях, жертовність заради чужих для етнічних українців ідей. Проте коли для цих українців нагально потрібною стала жертовність у боротьбі за власну свободу, справжню власну незалежність і власне світле майбутнє, у їхню свідомість була “вкинута” (тими самими ідеологами жертовності заради “світлого майбутнього”) ідея згубності жертовності як такої – у вигляді пріоритету прав людини перед правами етносу, суспільства, нації. Цю ідею безоглядно підтримали тоді й деякі політологи нової України.

Насправді ж, таке протиставлення виявилося не тільки надуманим, а й вельми шкідливим, бо, скажімо, кожний етнічний українець може справді набути права людини не інакше як через ті реальні права, яких набувають етнос і суспільство, до яких він належить, а також та політична нація, у формуванні якої в Україні лідером має бути саме український етнос. Тому вже через чотири роки, тобто в 1997 р. – наступному після прийняття Конституції України, ідея пріоритету прав людини “спрацювала” таким чином, що Юрій Римаренко змушений був констатувати, що в Україні “законодавець досі визнає фактично лише два суб'єкти – державу та частково національні меншини” [6, с. 601]. Отже, український етнос залишився поза увагою українського законодавця. Інакше кажучи, такі соціальні спільноти, як етнічні меншини України, було законодавчо поставлено над такою соціальною спільнотою, як етнічні українці України.

Справедливо тавруючи радянську ідеологію, І. Варзар і Ю. Римаренко відзначали: “Зрештою люди втомилися від необов'язкових слів, від мітингів, вони хочуть простого: щоб чесні, грамотні, гуманні керівники організовували всюди дружну роботу, і лише праця, вільна, творча праця зможе зараз розв уязати багато проблем, враховуючи і міжнаціональні. Кардинальна проблема – це прищеплення потреби до праці, яку ми втратили не лише як свідому, але й інстинктивну. Соціальні утопії відіграли свою ущербну роль і тут, позбавивши людей зацікавленості в продуктивній праці. Довгі роки робилася ставка на ентузіазм та примус” (курсив і виділення автора. – Ред.) [5, с. 195].

Але ж ми бачимо, що сьогодні, у 2015 р., тобто через двадцять два роки після оприлюднення цих думок, вже маємо наслідки таких нових соціальних утопій, як “ринкова економіка”, “правова держава”, “демократичне суспільство”, а разом з ними – “право власності”, “права людини”, “свобода слова”, “свобода пересування” та ін. Одним із жахливих наслідків реалізації цих нових утопій є те, що “чесні, грамотні, гуманні керівники” вщент зруйнували всі основні галузі суспільного виробництва і замість “вільної, творчої праці” Україна потерпає від масового безробіття. Зворотним боком цього наслідку є, своєю чергою, те, що нині за кордоном за різними даними перебуває від 5-ти до 7-ми млн трудових емігрантів – здебільшого селян Західної України [7, с. 111], тобто етнічних українців (див. 8, с. 41, де за даними 2003 р. наводиться цифра у 5 млн осіб; проте за наступні дванадцять років ситуація тільки погіршала). Ці етнічні українці таки перебувають у стані жертовності, але не для своєї Батьківщини, а для чужих батьківщин.

Отже, як можна розуміти, етнічному ренесансові українців в Україні зашкоджує зовсім не “безнадійно застаріле твердження про пріоритет суспільних інтересів перед особистими”, “ідея жертовності заради світлого майбутнього”, а радше продовження новою владою старої радянської політики ігнорування суспільних інтересів, невід'ємною і вагомою складовою яких є й інтереси етнічних українців.

Тож, вважаємо, що право на життя мають не тільки ідея жертовності або ідея світлого майбутнього, а й ідея соціалізму (але не в радянському, а, скажімо, шведському її втіленні) або ідея колгоспів – колективних господарств (але, знову таки, не у радянському її втіленні, а, скажімо, у вигляді ізраїльських кібуців). Однак замість замінити антигуманні практики реалізації ідей світлого майбутнього, соціалізму, колгоспів на гуманні, були відкинуті ці ідеї як такі – з наступною реалізацією хоч і нових, але не менш антигуманних соціальних практик.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини
  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки