• 1. Щодо змісту етносоціології як науки
• 1. Почавши стверджуватись на теренах колишнього СРСР у 60-80-х роках XX ст., етнічна соціологія на сьогодні (принаймні в Україні і в Російській Федерації) остаточно конституювалася як окрема наука і легітимізувалася саме під такою назвою. Однак у західному суспільствознавстві (особливо у США) ця назва не “прижилася” і, відповідно, спрямованість досліджень є дещо іншою. Тому, скажімо, в університетах Сполучених Штатів, Канади та деяких європейських країн частіше читаються курси під назвою “соціологія міжетнічних та расових відносин”. Щоправда, й деякі українські соціологи поки що надають перевагу таким назвам, як “Етносоціологія і соціологія нації” (Н. Черниш) або “Соціологія етносу” (М. Лукашевич, М. Туленков).
• 2. Хоча у середовищі українських етносоціологів етнічна соціологія і представлена як соціологічна теорія середнього рівня (В. Середа), але ними фактично не розглядаються її місце і роль у структурі соціологічного знання. Водночас визнання важливості проблемного підходу до висвітлення етнонаціональної тематики (В. Арбєніна, Н. Черниш) не супроводжується втіленням цього підходу у визначення об'єкта і предмета етносоціології (В. Євтух).
• 3. Раціональна ідея про введення до предметного поля етносоціології проблем націєтворення (В. Арбєніна) несподівано трансформується у такий неприйнятний теоретичний конструкт, як “етнонаціональні групи”, які беруться або як об'єкт (В. Арбєніна), або як предмет (Н. Черниш) етносоціології. Це, вважаємо, є наслідком ототожнення понять “етнос” і “нація”, що, своєю чергою, випливає з бромлеївського розуміння нації як вищого етапу розвитку етносу.
• 4. Слушною є пропозиція В. Арбєніної виокремлювати серед усіх соціальних функцій етносоціології найважливішу, найголовнішу, але, гадаємо, цього неможливо досягти без огляду на вже визначені об'єкт і предмет науки, а також без бачення тієї найнагальнішої проблеми в етнонаціональній сфері, що постає у конкретний історичний період життя суспільства. Із таким нашим висновком щільно коригує думка про те, що пріоритети предметних напрямів етносоціологічних досліджень мають “національний”характер (М. Лукашевич, М. Туленков).
З цього випливає і той висновок, що предметне поле етносоціології не є чимось сталим.
• 2. Щодо змісту етносоціології як навчальної дисципліни
• 1. Становлення етносоціології в Україні як навчальної дисципліни відбувалося на початку 90-х років XX ст., й нині вона викладається практично в усіх ВНЗ, де готують соціологів. Однак рівень забезпечення її, як самостійної навчальної дисципліни, підручниками, навчальними посібниками є в сучасній Україні вкрай незадовільним.
• 2. При розкритті специфіки етносоціології як навчальної дисципліни, було показано, що вона орієнтована не на продукування, а на транслювання (передачу) та засвоєння знань студентами, тому тут має місце пріоритет науково-досягнутого перед науково-проблемним. Також наголошено, що лекції, семінарські заняття, курсові та дипломні роботи, заліки та іспити є, відповідно, формами трансляції, закріплення і засвоєння, апробації й, нарешті, контролювання рівня етносоціологічного знання у вищих навчальних закладах.
• 3. На підставі основних положень, викладених при розкритті нашого розуміння сутності етнічної соціології як науки, сформульовано основну мету, надано перелік основних завдань та окреслене предметне поле етносоціології як навчальної дисципліни.
Раціональний зміст етнічного й національного
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 1. Приємного читання.
