Висновки

Українська етносоціологія

1. На сьогодні цілком зрозуміло, що перетворення особистості на повноцінну індивідуальність можливе лише на рідному етнокультурному ґрунті. Щоправда, сам цей Грунт, як уже було відзначено, розмивається, втрачає свої традиційні форми, проте аж ніяк не зникає. Він видозмінюється.

Змістом цієї зміни стає поступовий вихід із соціально-психологічного простору протистояння “Ми – Вони” (як форми міжетнічного взаємосприйняття) й одночасне закріплення у самосвідомості групи та індивіда відображених форм об'єктивного процесу поступового органічного входження “Ми-етносу” в “Ми-мегаполіетнос”, тобто в “усуспільнюване” людство. Це, можливо, й будуть нові форми етнічної самосвідомості.

Звідси, проте, ще не випливає, що будь-який індивід навіть найбільш цивілізованих нинішніх людських спільнот має саме таку етнічну самосвідомість. Йтися може радше про певну перспективу, про зароджувану тенденцію. Причому для людського співтовариства загалом поступ до надетнічності не буде, ймовірно, означати перетворення на безетнічну мегаспільноту.

Проте вже сьогодні можна було б зробити висновок, що етнічний зміст особистісної самосвідомості сучасного індивіда зазнає змін, відповідних змінам самого феномену етнічного. Етнічне ж еволюціонує від виконання у певному відносно замкненому соціально-економічному й духовно-культурному просторі функцій гарантування своєму індивідуальному етнофору соціальної захищеності, цілісності та всталеності, духовного самовизначення, самоствердження та самоідентифікації як особистості – до виконання у дедалі відкритішому мегаетнічному просторі функцій творення духовно-культурного підгрунтя для творчої асиміляції своїм індивідуальним етнофором загальнолюдських цінностей, асиміляції, яка перетворює його на індивідуальність нового типу. З новим типом етнонаціональної самосвідомості.

2. І як один із найважливіших компонентів цієї самосвідомості сьогодні постає почуття Батьківщини. Ми розглянули почуття Батьківщини у контексті етнонацінальної самосвідомості особистості, що сама є лише одним із структурних компонентів самосвідомості особистості взагалі. На підставі емпіричних даних підтвердилося припущення, що загальне почуття Батьківщини вбирає в себе й інші компоненти самосвідомості. Зокрема, загальне почуття Батьківщини-України, як структурно складний феномен, окрім винятково етнізованого почуття етнічної Батьківщини-України, виявилось репрезентованим також переважно соціальними (у вузькому сенсі цього поняття) почуттями Батьківщини осілості та малої Батьківщини в Україні, а також фактично політизованим почуттям національної Вітчизни-України.

Досить важливим не тільки з наукової точки зору, а й з практичних міркувань є питання про те, яку забарвленість має в респондентів різних етнічних приналежностей загальне почуття Батьківщини. Логічно було б припустити, що, скажімо, в респондентів-українців це почуття повинно було б мати досить виразні ознаки етнізованості. Однак насправді такий елемент цього почуття, як тяжіння до Батьківщини осілості, був зовсім неетнізованим, а тяжіння до малої Батьківщини було етнізованим лише частково, позаяк інтеріоризувало не тільки результат процесу етнізації індивіда (формування його як етнофора), а й результат більш широкого процесу його соціалізації, духовно- душевного визрівання. Нарешті не так етнізованим як політизованим було в респондентів-українців відчуття національної Вітчизни- України.

Що ж стосується респондентів-росіян як представників діаспорної етнічної меншини, то в них почуття національної Вітчизни-України було геть позбавлене етнічної забарвленості, а щодо їхніх почуттів малої Батьківщини в Україні або Батьківщини осілості, то тут мова могла йти хіба що про дещицю етнізованості, та й то за умов їхнього компактного проживання.

Таким чином, ми підкреслюємо не тільки те, що той чи інший вияв загального почуття Батьківщини може поставати як етнізований або неетнізований, а й те, що сама “сила етнізова- ності” може бути різною. Так, у респондентів-українців (див. табл. 5.2) почуття етнічної Батьківщини-України (85 %) було менш поширеним і водночас інтенсивніше етнізованим, ніж почуття малої Батьківщини як “країни дитинства” в Україні (93 %).

З'ясувалося, по-перше, що серед чинників формування загального почуття Батьківщини не існує таких, які впливали б тільки на етнічні складові цього почуття. По-друге, зрозумілим стало й те, що етнічна приналежність відчутно впливає на зміст почуття Батьківщини, тому етнічна самосвідомість представника титульного етносу відрізняється щодо цього від етнічної самосвідомості представника етнічної меншини.

Нарешті, по-третє, поряд з дією чинника етнічної приналежності помітною виявилася і дія таких чинників, як країна народження та безпосередня місцевість народження й зростання. Так, відомий російський письменник Іван Гончаров ще в середині XIX ст. зустрічав у Сибіру на вигляд синьооких та русявих начебто росіян, але мовою, одягом, звичками все ж таки справжнісіньких якутів. У зв'язку з викладеним, досить імовірно, що, скажімо, росіяни, які народилися й виросли в Україні, а потім емігрували на Захід, відчуватимуть тугу за Україною, а не за Росією. Те саме, мабуть, стосуватиметься й “українських” євреїв, німців, білорусів тощо. І така туга може бути тим сильнішою, чим більшою мірою буде ставати політично-національною Вітчизна- Україна.

Наостанок зазначимо, що у представників діаспорних груп загальне почуття Батьківщини є досить складним, бо для них образи етнічної Батьківщини, з одного боку, та країни, де вони впродовж тривалого часу живуть або навіть і народилися (Батьківщина осілості, мала Батьківщина) – з іншого, вельми часто мають великі розбіжності. Тому, на наш погляд, для представників етнічних меншин почуття етнічної Батьківщини, як країни походження свого етносу, значною мірою підпадає під назву фантомного.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки
  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки