Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

Українська етносоціологія

Етнічна мова – це, зрозуміло, та мова, якою говорить будь- який етнос, але вона не являє собою тільки знаки, значення, особистісні смисли, тим більше – певну множину слів. Етнічна мова містить в собі у згорнутому, стислому вигляді ідеальним чином віддзеркалений і “переформатований” етносом оточуючий його зовнішній світ, разом з історією реального перетворення цього світу, тобто – разом з історією становлення самого етносу. З іншого боку, як було зазначено у лекції 7, етнічна ментальність в цілому (як, зрозуміло, і її мовна ознака зокрема) – це та якість будь-якого етносу, яка виявляє себе зазвичай ззовні, тобто перед представниками інших етносів (і фіксується перш за все ними). При цьому вона не залишається історично незмінною.

Отже, виходячи з цих міркувань, ми, по-перше, вважаємо за необхідне не обминути увагою на сьогодні вже загальновідоме трипільсько-санскритське коріння етномовної ознаки ментальності українців і, по-друге, в загальному вигляді відслідкувати ті жахливо-загрозливі деформації, що їх зазнало українство та, передусім, – етномовна ознака його ментальності протягом радянської доби, та ті зміни, що вони відбуваються з цією ознакою у пострадянський період. Тому основні зміни змісто-виявів етномовної ознаки ментальності українців ми подаємо у наступній послідовності:

• 1) легендарний, або трипільський змісто-вияв;

• 2) підпресинговий, або етноцидний змісто-вияв;

• 3) “гуманний”, або лінгвоцидний змісто-вияв;

• 4) пострадянський, або неоколоніальний змісто-вияв.

Легендарний змісто-вияв, або “санскритський шлейф” мовної складової етноментальності українців

Етнічна мова українців несе у собі духовно-культурні та інтелектуальні ціннісні надбання, накопичені протягом багатьох століть етнічного існування, знання про унікальні форми самовияву соціальних якостей етносу в його рідному природному середовищі. Вона постає як найважливіша й неповторна ментальна ознака українства, як “живе втілення” його історії та форма його безсмертя.

Прадавня Україна – батьківщина аріїв, відтак – усіх сучасних індоєвропейськомовних етносів

Українська мова належить до сім'ї індоєвропейських мов, посідаючи серед них особливе місце. Так, за результатами тривалих санскритологічних, топонімічних, гідронімічних, історичних, археологічних та інших досліджень, встановлено, що батьківщиною індоєвропейськомовних етносів є територія України доби Трипільської культури, представники якої – прадавні носії санскриту [1-15].

Припущення про те, що колись, у давні часи, ще живий санскрит “прийшов” на Подніпров'я та Північне Причорномор'я спростовується пам'ятками ведичної індійської літератури, які свідчать про протилежне. Так, у сучасній Індії, в науковому виданні “Історія Індії” “записано, що 5 тисяч років тому до Індії прибули племена, які говорили мовою санскрит” [10].

Досить важливі свідчення щодо міжнародного визнання території України батьківщиною індоєвропейських народів і, відповідно, – батьківщиною санскриту зібрала українська журналістка Світлана Петрова. Вона, зокрема, пише: “У книзі "Воля у стародавньому світі", котра вийшла у Нью-Йорку 1961 р., автор Герберт Мюллер каже: "Вчені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індоєвропейців". Професор Сорбонського університету пан Гіршмен був головою археологічних експедицій, які робили успішні розкопки в 1941-49 роках. У книзі "Іран", виданій у США 1965 р., він писав: "Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного моря". Французький історик пан Бовле у книзі "Людина у віках" повідомляє: "Арії вийшли з території України". Пізніше інший дослідник Мішель Буль аргументував тезу, що "арії принесли всю стародавню арійську культуру в Європу з території України". Один із найвизначніших дослідників стародавнього світу віце-президент Дакка-університету пан Маюмдар у своїй книзі "Історія та культура індійського народу" пише: "Україна більше, як усі інші держави Європи та Азії, може претендувати бути землею аріїв". Усіх цих учених не звинуватиш в українському націоналізмові” (виділення автора. – Ред.) [11], – підсумовує авторка.

Український письменник Василь Стефак, подаючи погляди відомого сучасного українського санскритолога Василя Кобилюха, звертає увагу на те, що “видатні вчені зі світовими іменами, як от англієць Річард Вільсон, директор Інституту охорони національних пам'яток Індії Арвінда Алока й багато інших ... на підставі серйозних наукових досліджень стверджують, наприклад, що Україна це – батьківщина аріїв, що європейці спілкуються між собою на підставі тієї прамови, якою розмовляли 5000 років тому на території теперішньої України” (виділення автора. – Ред.) [12].


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців
  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки