Висновки

Українська етносоціологія

Сутність будь-якого соціального явища можна осягнути, лише розглядаючи його разом з його історією, тобто разом із шляхами його становлення. Певна річ, не являє тут жодного винятку й українська ментальність, яка історично заманіфестувала здатність до самовідтворення та саморегуляції. Так, на втрату своєї княжої політичної еліти українство “відреагувало” майже суцільною інтелігентністю XVII-XVIII ст.; на втрату козачої політичної еліти – блискучою плеядою письменників XIX – початку XX ст.; на втрату демократичної політичної еліти у визвольних змаганнях 1917-1921 pp. – “розстріляним Відродженням” кінця 20-х – першої половини 30-х років.

Причому через свою політичну (а відтак – і просторово- географічну) розірваність українство змушене було по-різному захищати свою самобутність на західних та східних етнічних землях. Якщо, скажімо, на Заході на додаток до духовного аристократизму воно (українство) “ввімкнуло” етносамозахисний механізм греко-католицизму, то на Сході, через те, що тут після 1654 р. оборонство православ'я поступово втрачало сенс, а греко-католицизм не мав його зовсім, українство наполегливо створювало інший ефективний механізм етнозбереження. Це – козацькість, якій історично судилося стати етно- символом українства, але про неї йтиметься у лекції 11.

А поки визрівала козацькість, українство на неодноразову втрату своєї владно-політичної еліти, на відсутність власної буржуазії, а відтак – на загрозу втрати своєї самобутності через повне спольщення або зросійщення “відповіло”, наголосимо ще раз, саморегулятивним створенням такої ментальної риси, як суцільна інтелігентність. Остання є справжнім формовиявом етнічної шляхетності, найвищим щаблем української ментальності. Тож можна не помітити або не зрозуміти якісь інші риси українства, але не цю.

Проте українська ментальність зазнала істотних метаморфоз не тільки у зв'язку зі створенням такого етносамозахисного механізму, як суцільна інтелігентність (духовний аристократизм), а й завдяки такій специфічно українській рисі (що широко визнається), як індивідуалізм. Така забарвленість й індивідуалістична специфіка української ментальності була первісно зумовлена, у свою чергу, напівстеповим, переважно землеробським (а не лісовим, гірським, приморським, степово-кочівним тощо) способом життя українців. Адже землеробський спосіб життя змушував своїх носіїв перебувати у постійній обороні, а це потребувало більш розвинених, ніж, скажімо, у кочівників, форм соціальності, які відбивалися і на рисах характеру, і на типах індивідуальної та колективної поведінки.

Зрозуміло, що жодна з ментальних рис ніколи не постає у “чистому” вигляді, її окремішність є ніщо інше, як домінування у несвідомо визначених життєвих ситуаціях.

Що ж до спеціального виокремлення нами таких ментальних рис українства, як гуманність та демократизм, то воно не означає, зрозуміло, що інші етноси цих рис позбавлені. Йдеться лише про те, що ці риси виражені найінтенсивніше, що вони, будучи органічно з'єднаними, постають значно рельєфніше порівняно з іншими рисами української ментальності.

Тому Террі Моррісон, Бейн Конвей та Джордж Борден – автори книги “Поцілунок, уклін або рукостискання”, яка у середині 1990-х років вийшла друком у США, не змогли не написати про українців таке: “Поетичні за своєю вдачею, вони пов'язують кохання не з еротикою, а з більш філософським материнським почуттям. Існує справжня м'якість характеру, що постає як чемність та висока пошана до жінки. Жінки вважаються моральнісними лідерами націГ (курсив тут і вище автора. – Ред.) [53]. Отже, як то кажуть, дай Боже кожному етносові такої ментальності.

Таким чином, бачимо, що українська ментальність не з'явилася як щось готове й стале. Вона формувалася поступово, зазнаючи постійних змін, яких зазнає і сьогодні. Формуючи свою сучасну ментальність, українство має зберегти й зробити найвиразнішими у ній найліпші риси-ознаки, що їх було виплекано впродовж довгих століть боротьби й натхненної праці. І, мабуть, найважчою буде для нього боротьба за свою унікальну мову. Про це йтиметься у наступній лекції.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки
  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки