Пошуки представниками школи “Анналів”

Українська етносоціологія

Що ж до сучасної концепції ментальностей, то потреба в ній виникла через те, що дослідникам-суспільствознавцям XX ст. стало не вистачати суто зверхньої та здебільшого суб'єктивованої інформації і свідчень людей минулих часів та епох про себе. І, мабуть, одними з перших виявили дію в історичному процесі не тільки зовнішніх чинників (тобто соціально-економічних, або цивілізаційних), а й внутрішніх (тобто духовно-психологічних, або культурних) визначні французькі історики XX ст. Марк Блок та Люсьєн Февр. Так, М. Блок, як орієнтований на реконструкцію ментальних структур, котрі визначають соціальну поведінку людини, вважав, що “повну картину історичного минулого відтворює дослідження, що поєднує аналіз об'єктивних (екологічних, технічних, демографічних та ін.) факторів з вивченням суб'єктного, соціально-психологічного початку історії” [6, с. 106].

Солідарний із М. Блоком його однодумець Л. Февр свою теоретичну позицію особливо протиставляв марксизмові, який, з його погляду, висловленому в статті “Капіталізм і реформація”, намагався “пояснити рух людської думки тільки еволюцією економічних форм, відмикати всі замки одним ключем зі своєї кишені” (курсив автора. – Ред.) [7, с. 215]. 1 якщо відомий сучасний американський економіст російського походження Василь Леонтьев цілком слушно, саме як економіст, вважає, що у К. Маркса є чого повчитися ще й сьогодні [8, с. 111], то Л. Февр не менш слушно, але вже як історик, обстоює докорінно протилежну позицію. Так, 1935 р. в статті “Міркування про історію техніки” він писав: “У кожної доби своя техніка, а у цієї техніки – стиль своєї доби. Стиль, що показує, якою мірою все взаємопов'язане й переплетене у справах людських; стиль, який, якщо бажаєте, демонструє, як техніка зазнає впливу того, що можна було б назвати “загальною історією”, й водночас сама впливає на цю історію. Проблема тут теж подвійна. Від часів Маркса її називають безглуздим терміном – проблемою історичного матеріалізму. Це, по суті, проблема глобальної історії” [7, с. 374]. Не викликає подиву те, що Л. Февр так негативно ставиться до історичного МАТЕРІАЛІЗМУ, адже, згідно з поглядами представників школи “Анналів”, “загальна історія”, або “глобальна історія” – це явище переважно Духовне.

Для реалізації своїх ідей М. Блок і Л. Февр, почавши у 1929 р. видавати у місті Страсбурзі журнал “Аннали економічної і соціальної історії”, заснували так звану “школу “Анналів”. Вчені цієї школи дійшли переконання, що письмова або речова, текстова або артефактна історична пам'ятка минулої доби, що підлягає на даний момент вивченню, сама собою є “непрозорою”, тобто неінформативною. У якості історичного джерела вона постає лише тоді, коли історик розпочинає її дослідження, у семіотичному сенсі розшифровуючи її мову. На погляд М. Блока, “історичне джерело завжди "відповідає" на конкретні запитання історика, і вправно складений запитувальник здатний виявити прихований зміст джерела, дозволяє сягнути глибше тих подій, що лежать на поверхні” [6, с. 106].

Як представник історії ментальностей, або антропологічно зорієнтованої історії, Л. Февр вважав, що історія суспільних ідей і наукових знань має бути доповнена історією афектів, історичною психологією. І тут, дозволяючи собі (як необхідне) доволі розлоге цитування, звернемося до такого знавця творчості Л. Февра, як А. Гуревич, на думку якого, “введення в історичне дослідження поняття "ментальність" являє найважливіше наукове завоювання. Історики попереднього часу на слово вірили текстам джерел, обмежуючися формальною критикою їхньої вірогідності. Вивчення ментальностей, тобто такого шару людської свідомості, який не прорефлектований, не усвідомлений повністю, прихований від самих його носіїв, відкриває нові перспективи. Історик отримує можливість проникнути у сховища суспільної свідомості, побачити в ній те, про що, ймовірно, не здогадувалися самі володарі цих таємниць. Тим самим дослідники ближче підходять до справжніх спонукальних причин вчинків людей, не обмежуючись заявами, які вони декларують і які цілком можуть бути не тільки навмисним ошукуванням, а й самооманою, ілюзією; історики виявляють соціально-культурні автоматизми поведінки індивідів і груп” (курсив автора. – Ред.) [9, с. 538].

Отже, поняття “ментальність” (mentalite) постає як одне з ключових в історіографічній традиції школи “Анналів” і вважається її представниками належним до сфери автоматичних (неусвідомлюваних) форм свідомості і поведінки людей.

Залежно від завдань, що їх ставить перед собою дослідник, справді можна говорити й про ментальності доби, й про ментальності велетенських регіонів. Але що ж являють собою ментальності? Згідно з іншим істориком ментальностей, видатним представником школи “Анналів” Ле Гоффом, ментальності – це не чітко сформульовані і не цілком усвідомлювані (іноді зовсім не усвідомлювані) стереотипні процедури мислення, а також позбавлені логіки розумові образи, що притаманні конкретній епосі або певній соціальній групі. Ментальності, як засоби орієнтації у соціальному і природному світі, постають як своєрідні автоматизми думки: люди користуються ними, не замислюючись про них і не помічаючи їх [ 10, с. 355,356].

Як зазначає провідний український філософ, академік М. Попович, “ідея включення індивідуальних мотивацій у предмет розгляду історика... по-різному... втілюється (представниками школи “Анналів”. – О. Η.) Ф. Броделем, Жаком Ле Гоффом, П'єром Нора, але внаслідок широти охоплення матеріалу скрізь наявні етнологічні мотиви” (виділення і курсив автора. – Ред.) [11, с. 6]. У сучасному суспільствознавстві цей вельми важливий у контексті розглядуваної нами теми факт віддзеркалюється досить адекватно, тому й розроблення етнічної проблематики здійснюється вельми активно.

Якщо сьогодні визнається, що кожний етнос має свою, так би мовити, духовно-культурну “ауру”, яка суттєво впливає на самосвідомість та характер життєдіяльності значної більшості відповідних етнофорів, то є всі підстави вважати, що така “аура” існувала і в минулі часи та що вона справляла відповідно не менший вплив. Урахування цієї обставини якраз і зможе забезпечити більш глибоке розуміння спонук і мотивів вчинків і дій наших предків, а тому й більш об'єктивне висвітлення сутності подій минулого. Зрозуміло, що у зв'язку з цим перед дослідниками постають непрості завдання.

Гадаємо, що необхідно рішучіше перетворювати все те, що було набуто Ж. Ле Гоффом, Марком Блоком, Люсьєном Февром, Фернаном Броделем та іншими представниками школи “Анналів”, на засіб видобуття нових наукових фактів, зокрема – поглибленої розробки етнонаціональної проблематики.

Наступний розділ:

Етнічна ментальність


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошуки представниками школи “Анналів”“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”
  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки