1. Зміни у чисельності
Тут маємо звернутися до тих даних табл. 10.2, з яких щодо періоду 1926-1959 pp. видно, що протягом цих тридцяти трьох років загальна чисельність населення України (тоді – УРСР) зросла від 39 млн до 41,9 млн осіб, або на 7,4 %. При цьому чисельність етнічних українців за ці роки зросла на 1 млн осіб, тобто від 31,2 млн до 32,2 млн осіб, або лише на 3,1 %. Однак чисельність етнічних росіян зросла незрівнянно, а саме, на 4,4 млн осіб: від 2,7 млн до 7,1 млн осіб, тобто збільшилася у 2,6 разів, або на 163 %. І тільки чисельність решти етнічних меншин зменшилася від 5,1 до 2,6 млн осіб, або на 51 %.
До цього слід додати, що якщо частка етнічних українців у складі населення УРСР за 33 роки зменшилася від 80 % до 76,8 %, то відповідна частка етнічних росіян зросла від 6,9 % до 16,9 %. Також за ці роки не на користь решти етнічних меншин відбулися зміни їхньої частки у складі населення порівняно з етнічними росіянами, а саме: якщо у 1926 р. частка решти етнічних меншин дорівнювала 13,1 %, а частка етнічних росіян – 6,9 %, то у 1959 р. ситуація змінилася на протилежну: частка решти етнічних меншин дорівнювала 6,3 %, а етнічних росіян – 16,9 % у складі населення УРСР.
Отже, ознайомившись із цими даними, ми можемо підсумувати, що, по-перше, процес масового фізичного винищування та насильницьких переселень етнічних українців (який в основному припинився у середині 1950-х років із придушенням сталінським режимом визвольних змагань, що їх у Західній Україні вела Українська Повстанська армія) призвів до того, що за 33 роки між переписами населення УРСР у 1926 та 1959 pp. етнічні українці ледве втрималися на рівні простого відтворення своєї чисельності (див. табл. 10.2). Це було свідченням їхнього реального стану колоніальної “меншини більшості”. По-друге, етнічні росіяни в УРСР протягом цього самого періоду (тобто періоду незмірних поневірянь етнічних українців), навпаки, заманіфестували неймовірне чисельне зростання. Це було одним із важливих свідчень їхнього стану пануючої етнічної меншини на українських етнічних землях.
2. Етномовно-ментальна реідентифікація
В цілому протягом “статистично означеного” періоду 1926- 1959 pp. у виявленні мовної ознаки етноментальності українців намітилися як певні підстави для оптимістичних прогнозів, так і подальші деформації (див. табл. 10.2).
По-перше, з огляду на те, що кількість етнічних українців в УРСР була у 1959 р. приблизно однаковою із їхньою кількістю у 1926 р. (відповідно, 32,2 млн та 31,2 млн осіб), а частка тих серед них, які вважали українську мову рідною, у 1959 та 1926 pp. теж була приблизно однаковою (відповідно, 30,1 млн осіб, або 93,5 % етноукраїнського загалу, та 29,4 млн осіб, або 94,1 % етноукраїнського загалу), є підстави констатувати факт певної етномовно-ментальної реідентифікації. Ми маємо на увазі те, що порівняно з 1939 р., коли серед етнічних українців частка тих, хто вважав українську мову рідною, зменшилася до 24,7 млн осіб, збільшення чисельності таких осіб у 1959 р. до 30,1 млн можна умовно розглядати як своєрідне повернення до стану етномовної ментальності 1926-го року, тобто – до 29,4 млн осіб. Таким чином, матеріали перепису населення 1959 р. засвідчили, що за певних (насамперед політичних) умов етномовно-ментальна реідентифікація виявляється цілком можливою.
Однак, по-друге, відповідно до того, як у складі населення питома вага етнічних українців зменшилася (від 80 % до 76,8 %), питома вага серед них тих, які не вважали рідною українську мову, зросла (від 5,9 % до 6,5 %).
Нарешті, по-третє, оскільки питома вага етнічних українців у складі населення зменшилася на користь етнічних росіян, а ніяк не решти етнічних меншин, є підстави стверджувати, що експансивне зростання чисельності етнічних росіян в УРСР вже тоді супроводжувалося захопленням ними мовного простору етнічних українців. Адже не можна не помітити (див. табл. 10.2), що серед загалу етнічних українців у 1959 р. ті, які не вважали українську мову рідною (2,087 млн осіб загалу, або 6,49 %), і ті, які вважали рідною російську мову (2,076 млн осіб загалу, або 6,46 %), це одні й ті самі особи. Тобто сфера застосування української мови серед етнічних українців практично повністю звужувалася саме на користь російської мови, а не якоїсь іншої.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
