Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

Українська етносоціологія


1. Зміни у чисельності


Тут маємо звернутися до тих даних табл. 10.2, з яких щодо періоду 1926-1959 pp. видно, що протягом цих тридцяти трьох років загальна чисельність населення України (тоді – УРСР) зросла від 39 млн до 41,9 млн осіб, або на 7,4 %. При цьому чисельність етнічних українців за ці роки зросла на 1 млн осіб, тобто від 31,2 млн до 32,2 млн осіб, або лише на 3,1 %. Однак чисельність етнічних росіян зросла незрівнянно, а саме, на 4,4 млн осіб: від 2,7 млн до 7,1 млн осіб, тобто збільшилася у 2,6 разів, або на 163 %. І тільки чисельність решти етнічних меншин зменшилася від 5,1 до 2,6 млн осіб, або на 51 %.

До цього слід додати, що якщо частка етнічних українців у складі населення УРСР за 33 роки зменшилася від 80 % до 76,8 %, то відповідна частка етнічних росіян зросла від 6,9 % до 16,9 %. Також за ці роки не на користь решти етнічних меншин відбулися зміни їхньої частки у складі населення порівняно з етнічними росіянами, а саме: якщо у 1926 р. частка решти етнічних меншин дорівнювала 13,1 %, а частка етнічних росіян – 6,9 %, то у 1959 р. ситуація змінилася на протилежну: частка решти етнічних меншин дорівнювала 6,3 %, а етнічних росіян – 16,9 % у складі населення УРСР.

Отже, ознайомившись із цими даними, ми можемо підсумувати, що, по-перше, процес масового фізичного винищування та насильницьких переселень етнічних українців (який в основному припинився у середині 1950-х років із придушенням сталінським режимом визвольних змагань, що їх у Західній Україні вела Українська Повстанська армія) призвів до того, що за 33 роки між переписами населення УРСР у 1926 та 1959 pp. етнічні українці ледве втрималися на рівні простого відтворення своєї чисельності (див. табл. 10.2). Це було свідченням їхнього реального стану колоніальної “меншини більшості”. По-друге, етнічні росіяни в УРСР протягом цього самого періоду (тобто періоду незмірних поневірянь етнічних українців), навпаки, заманіфестували неймовірне чисельне зростання. Це було одним із важливих свідчень їхнього стану пануючої етнічної меншини на українських етнічних землях.


2. Етномовно-ментальна реідентифікація


В цілому протягом “статистично означеного” періоду 1926- 1959 pp. у виявленні мовної ознаки етноментальності українців намітилися як певні підстави для оптимістичних прогнозів, так і подальші деформації (див. табл. 10.2).

По-перше, з огляду на те, що кількість етнічних українців в УРСР була у 1959 р. приблизно однаковою із їхньою кількістю у 1926 р. (відповідно, 32,2 млн та 31,2 млн осіб), а частка тих серед них, які вважали українську мову рідною, у 1959 та 1926 pp. теж була приблизно однаковою (відповідно, 30,1 млн осіб, або 93,5 % етноукраїнського загалу, та 29,4 млн осіб, або 94,1 % етноукраїнського загалу), є підстави констатувати факт певної етномовно-ментальної реідентифікації. Ми маємо на увазі те, що порівняно з 1939 р., коли серед етнічних українців частка тих, хто вважав українську мову рідною, зменшилася до 24,7 млн осіб, збільшення чисельності таких осіб у 1959 р. до 30,1 млн можна умовно розглядати як своєрідне повернення до стану етномовної ментальності 1926-го року, тобто – до 29,4 млн осіб. Таким чином, матеріали перепису населення 1959 р. засвідчили, що за певних (насамперед політичних) умов етномовно-ментальна реідентифікація виявляється цілком можливою.

Однак, по-друге, відповідно до того, як у складі населення питома вага етнічних українців зменшилася (від 80 % до 76,8 %), питома вага серед них тих, які не вважали рідною українську мову, зросла (від 5,9 % до 6,5 %).

Нарешті, по-третє, оскільки питома вага етнічних українців у складі населення зменшилася на користь етнічних росіян, а ніяк не решти етнічних меншин, є підстави стверджувати, що експансивне зростання чисельності етнічних росіян в УРСР вже тоді супроводжувалося захопленням ними мовного простору етнічних українців. Адже не можна не помітити (див. табл. 10.2), що серед загалу етнічних українців у 1959 р. ті, які не вважали українську мову рідною (2,087 млн осіб загалу, або 6,49 %), і ті, які вважали рідною російську мову (2,076 млн осіб загалу, або 6,46 %), це одні й ті самі особи. Тобто сфера застосування української мови серед етнічних українців практично повністю звужувалася саме на користь російської мови, а не якоїсь іншої.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)
  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки