Сучасна людина мислить первісні спільноти як примітивні, але ті спільноти мали і свої певні переваги. Як вважає Юнг, “первісна людина більш-менш тотожна колективному психічному; тому вона має колективні доброчесності та вади, що не притаманні її особистості як такій і не викликають у ній внутрішнього розладу” (курсив і виділення автора. – Ред.) [Там само, с. 306], тобто психічного нездоров'я. Отже, за Юнгом, люди первісних племінних спільнот були психічно цілісними індивідами, хоча із соціального боку вони були такими, що лише частково відповідали за себе. Вони були багатосторонніми настільки ж, наскільки такою була та спільнота, до якої вони належали.
Тут, як видається, ми маємо справу із Міфом про єдність індивіда зі своєю ріднокровною спільнотою як запоруку и міцності і незламності й водночас – власного психічного здоров9я самого індивіда. При цьому смисло-змістом міфообразу Психічно цілісної людини є “захисний мур” таких символів, як Відданість, Вірність, Самопожертва, що протистоять злісному архетипу Того-що-руйнує-цілісність-ріднокровної-спільноти. Як відомо, кожного, хто хоч якимось чином намагався виділитися із загалу первісної людської спільноти, показати свою певну відмінність від основної маси, ця спільнота піддавала остракізму. Решта ж загалу спільноти перебувала під її захистом.
Натомість, за Юнгом, сучасна людина є односторонньою, одномірною і разом з тим такою, яка має нести повну відповідальність сама за себе. Йдеться про сучасну штучну особистість. Адже “суспільство потребує свого роду гарантії, кожен повинний бути на своєму місці: ось – чоботар, а ось – поет. Від людини не очікують, щоб вона водночас була і тим, і іншим... Середня людина... повинна повністю служити одній справі... Вочевидь, ніхто не може повністю розчинитися у цих очікуваннях, тому побудова штучної особистості стає невідворотньою необхідністю” (курсив автора. – Ред.) [2, с. 220]. Людина мусить обирати зручну маску і вести два життя – офіційне і приватне. Щоправда, зазначає Юнг, “існують люди, які думають, що вони є тими, ким вони самі себе вважають (тобто – психічно цілісними. – О. Н.). Однак... несвідоме ні за яких обставин не сприйме такого зміщення центру ваги... Людина не може безкарно позбавитися себе самої на користь штучної особистості. Одна лише відповідна спроба зазвичай призводить до несвідомих реакцій у вигляді поганого настрою, до виникнення афектів, фобій, нав'язливих уявлень, слабкості, вад і т. ін.” (курсив і виділення автора. – Ред.) [Там само, с. 221]. Так, великий Бісмарк, зазначає Юнг, наодинці нерідко страждав нападами істеричного плачу.
Отже, за Юнгом, виринаючи із глибин пам'яті загальнолюдської Душі, образ-символ Психічно цілісної людини первісних соціумів термосить індивідуальну Душу психічно роздвоєної сучасної штучної особистості. Тобто, пояснює Юнг, “язичницька (тобто – етноплемінна. – О. Н.) символіка хоч і зникла з поверхні і пішла далеко углиб, однак, змінюючи свою форму, поверталась і повертається знов, щоб компенсувати однобічність сучасної орієнтації свідомості” (курсив і виділення автора. – Ред.) [2, с. 94].
Етнічні архетипи
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів“ на сторінці 1. Приємного читання.
