Почнемо з того, що Юнг вказує на існування у людському світі двох душ – колективної (або загальнолюдської) та особистісно! (індивідуальної). Саму особистісну душу він, своєю чергою, поділяє (за статевою ознакою) на дві: чоловіча душа (Аніма) та жіноча душа (Анімус). При цьому, відзначає Юнг, вже у первісних етноплемінних спільнотах для хлопчика-дитини його батько (тобто і Аніма) поставав як втілення захисту від небезпек зовнішнього світу, а мати (тобто і Анімус) – від небезпек, що загрожували хлопчику із глибин його власного душевного мороку. Втім такий захист робив хлопчика залежним, несамостійним, неготовим до зустрічі з майбутніми труднощами дорослого життя. У первісних соціумах знали, як вирішувати цю проблему, а саме: щоб не просто захистити хлопчика-дитину від зловісної сили архетипу Душевного мороку, а здолати цю силу, треба було відділити юнака від матері через обряд ініціації.
Проте “оскільки мати – перше втілення... образу душі – пише Юнг, – то відділення від неї – делікатне й важливе питання велетенського виховного значення. Тому вже у первісних людей ми знаходимо безліч ритуалів і звичаїв, що мають забезпечувати таке відділення. Простого дорослішання і зовнішнього відділення було недостатньо, потребувались ще зовсім особливі посвячення у чоловіки та церемонія другого народження, щоб ефективно вибудувати відділення від матері (а відтак здійснити вихід із дитинства)... При посвяченні у чоловіки особа, що проходила ініціацію, отримувала настановлення щодо "потойбічних" явищ, завдяки чому ставала здатною відмовитися від материнського захисту” (виділення і курсив автора. – Ред.) [2, с. 225].
Отже, обряд посвячення у чоловіки загартовував не так тіло, як Дух юнака. Але водночас цей обряд укріплював Душу молодого етнофора, оскільки Міф про містичну силу ініціації посвячення створював у підсвідомості юнака захисний (від зловісного архетипу Душевного мороку) мур символів Самостійності, Мужності, Душевної сили, загалом – Чоловічості. У такий спосіб первісні етноси формували дійсних чоловіків- воїнів, так вони створювали архетип, можна сказати, “Здоланого душевного мороку”.
У сучасних західних суспільствах старовинно-традиційний спосіб життя відійшов у минуле. Тому нинішні чоловіки позбавлені досить таки досконалої, на думку Юнга, системи виховання, що вона була притаманною первісним соціумам. Унаслідок той захист від руйнівних архетипів колективного несвідомого, що його у первісному племінному суспільстві здійснювала мати, виявляється нічим не заміненим. Отже, сучасний чоловік “несвідомо так формує свій ідеал шлюбу, що дружина змушена максимально брати на себе магічну роль матері” (виділення і курсив автора. – Ред.) [2, с. 226]. І у такий спосіб неусвідомлюваної залежності від своїх дружин душі більшості сучасних чоловіків потерпають від “помсти” колективного несвідомого – архетипу Здоланого душевного мороку. Це є одним із свідчень того, що “несвідоме ніколи не відпочиває. Схоже, що воно завжди за роботою...” [Там само, с. 203]. Але це є також свідченням і того, що архетипи не можуть зникати, що вони не зникнуть ніколи, але вони змінюють свою форму [Там само, с. 87, 94].
Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Архетип “Здоланого душевного мороку”“ на сторінці 1. Приємного читання.
