Україна імміграційна

Українська етносоціологія

Як нами було показано, два потоки трудової міграції – еміграційний з України і імміграційний в Україну – досягли нині велетенських розмірів (відповідно 7 млн і 6,8 млн осіб), що робить необхідним законодавче врегулювання цих процесів. І такі закони протягом 90-х років минулого століття в Україні було прийнято, а саме: Закони України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, “Про громадянство України”, “Про національні меншини України”, “Про біженців”, “Про імміграцію”, “Про правовий статус іноземців” та ін.

Оцінюючи їх, треба зазначити, що, з одного боку, серед них відсутні ті закони, які б заохочували репатріацію етнічних українців зі Східної і Західної діаспори. З іншого боку, український економіст О. Позняк припускає, наприклад, що, з огляду на рівень старіння української діаспори, “навіть масове повернення етнічних українців із країн колишнього СРСР, Європи, Америки та Океанії не дозволить нам досягти зростання або принаймні довготривалої стабілізації чисельності населення, ... не вплине на народжуваність в Україні” [7, с. 230]. Із цим важко не погодитись.

Проте, як вважають українські політологи І. Кресіна і О. Стойко, ситуація не є безпорадною, бо найефективнішим способом її виправлення є міграція, впливати на яку легше, ніж на народжуваність. Щоб сказати точніше, цими авторами мається на увазі “"міграція заміщення" – міграційний приріст, який компенсує, "заміщає" нестачу народжень” (виділення автора. – Ред.) [4, с. 629]. Високо оцінюючи “міграції заміщен- ня” як найбільш прийнятний засіб здолання наслідків двох глобальних тенденцій – депопуляцій та демографічного старіння, засіб, який “швидко дає результати, одразу ж позначається на віковій структурі й чисельності населення країни", вони нагадують, зокрема, що до цього засобу неодноразово вдавалися, “наприклад для збільшення чисельності працездатного населення в країнах Західної Європи у 1960-х роках або нафтовидобувних центрах Перської затоки у 1970-1990-х” (виділення автора. – Ред.) [4, с. 629]. Наостанок робиться радикальний висновок, що “необхідність омолодження населення України не залишає альтернативи, окрім виваженої політики стимулювання трудової міграції” [Там само, с. 628], тобто залучення великих мас афро-азіатських іммігрантів.

Спробуємо дати оцінку цим констатаціям, висновкам і рекомендаціям. По-перше, країни Західної Європи і нафтовидобувні центри Перської затоки свідомо залучали до себе іноземців, бо відчували нестачу трудових ресурсів. Натомість у сучасній Україні мільйони власних робітників мігрують у пошуках роботи, а численних афро-азіатських іммігрантів-іноземців (окрім нечисленних студентів) ніхто в Україну не запрошує, вони опиняються на нашій території, через потурання українських владоможців, нелегально. По-друге, Україна є не територією, а етнічною Батьківщиною українців, які, своєю чергою, є не населенням, а титульним етносом цієї країни. І коли мільйони найбільш працездатних представників цього етносу економічно витискуються за межі своєї землі, а нас при цьому намагаються переконати, що політика “міграції заміщення” не має альтернативи, то чи не пропонують нам у такий спосіб позбавитися від етнічних українців України як таких, що вже не здатні до демографічного відтворювання і до ефективного господарювання на власній землі?

Отже, по-третє, альтернатива є і вона полягає у докорінній зміні як економічної, так і міграційної політики української держави. Треба, гадаємо, зліквідувавши стан “прозорості” наших державних кордонів, зосередитися на кардинальному піднятті всіх основних галузей економіки (включаючи припинення згубного за своїми масштабами імпорту), створивши у такий спосіб мільйони обіцяних робочих місць і, відповідно, повернувши додому мільйони трудових емігрантів-українців.

До цього, замість “безальтернативно” заохочувати до в'їзду в Україну афро-азіатських іммігрантів, доцільніше було б запрошувати до нас (створюючи необхідні “стартові” умови) працездатних представників української діаспори, яка на сьогодні загалом налічує “щонайменше від 11 до 15 млн чоловік” [3, с. 193]. А омолоджувати українське суспільство треба, мабуть, належно дбаючи про молоду українську сім'ю.

Одним із негативних наслідків міжнародної міграції є виникнення міжетнічних конфліктів. Не є тут винятком і Україна. Однак слід визнати, що студентська молодь, наприклад київських вищих навчальних закладів, виявляє загалом досить толерантне ставлення до колег-іноземців. Так, “на ключове питання дослідження "Чи погоджуєтесь Ви з тим, що Україні слід залучати мігрантів з країн, що розвиваються, для поліпшення демографічної ситуації?" 35,4 % відповіли категорично – ні, Україна має бути країною для українців, 19,3 % вважають, що державі варто стимулювати імміграцію лише тих етнічних груп, які є традиційними для України. У той же час 24,6 % погоджується із необхідністю залучати іммігрантів з країн, що розвиваються, проте в невеликих кількостях для поліпшення найбільш гострих проявів демографічної кризи” (виділення автора. – Ред.) [7, с. 91].


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна імміграційна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна
  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки