Гадаємо, що для найбільш ефективного підкреслення цієї специфіки, слід порівняти статус етнічної соціології як науки із її статусом як навчальної дисципліни. Так, розвиток і утвердження її як науки здійснюється у спосіб чіткого виокремлення об'єкта і предмета, формулювання мети і основних завдань, визначення найважливіших функцій і окреслення кола найгостріших проблем тощо. Як соціологічна теорія середнього рівня, етносоціологія за методологічну базу має загальносоціологічну теорію, у якості зв'язку із соціальними практиками матеріали конкретних соціологічних досліджень. Суб'єктами- продукувачами етносоціологічного знання є вчені-теоретики та соціологи-емпірики.
У якості форм розвитку етнічної соціології як науки постають концептуальні та полемічно-дискусійні статті і монографії, що стосуються різних проблемних сторін функціонування етнічного й національного; наукові і науково-практичні конференції, симпозіуми та семінари. Своєрідним засобом контролю якості етносоціологічної наукової продукції є оцінювально- критичні статті та рецензії, а також, безумовно, – реальний попит на цю продукцію у бібліотеках та на ринку наукової літератури.
Етносоціологія як навчальна дисципліна, на відміну від себе як наукової дисципліни, орієнтована не на продукування, а на транслювання (передачу) та засвоєння знань, передусім, певна річ, – студентами. Тому, якщо етносоціологи-теоретики на перший план висувають дослідження наукових проблем, то автори відповідних підручників та наукових посібників зосереджуються в основному на завданнях впорядкування, систематизації, структурування та певної селекції вже напрацьованого наукового матеріалу. Тобто тут має місце пріоритет науково-досягнутого перед науково-проблемним.
У навчальному процесі основною формою трансляції етносоціологічних знань є лекція; формами закріплення та засвоєння цих знань – перегляд студентами власних конспектів лекцій, вивчення ними відповідних розділів у підручниках, навчальних та методичних посібниках, але найважливіше – це безпосереднє, “живе” спілкування із викладачем, тобто – семінарські заняття. Формами апробації закріплених етносоціологічних знань є в основному курсові та дипломні роботи, а також – виступи на студентських наукових семінарах та конференціях, участь у конкурсах тощо; усталеними формами контролювання є заліки та іспити, а також – контрольні роботи, тести і т. ін.
Нарешті, зауважимо, що головним суб'єктом транслювання, закріплення та контролю етносоціологічних знань є викладач, головним об'єктом для якого постає студентська аудиторія.
Мета та основні завдання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфіка“ на сторінці 1. Приємного читання.
