Феномен етнонаціональної ментальності

Українська етносоціологія


Західні реалії і українські перспективи


Будь-якому уважному спостерігачеві має впасти в око те, що соціальна поведінка людини західних демократій вельми суттєво відрізняється від соціальної поведінки пострадянської людини. Адже для типового носія західної національної ментальності характерним є пишання своїм громадянством та своєю національною Вітчизною, готовність її захищати, чітке знання своїх громадянських обов'язків і, відповідно, – законопослушання, не менш чітке знання своїх політичних і соціальних прав і, відповідно, – рішучість і вибагливість при їх обстоюванні і т. ін. Зрозуміло, що за звично-демократичних умов життя, скажімо, в американському суспільстві, котре існує вже протягом багатьох поколінь, національна ментальність громадян екстеріоризується під тиском майже автоматизованих спонук, тобто – практично неусвідомлювано.

Немає особливої необхідності переконувати читача в тому, що в сучасній Україні політична нація ще не склалася, тому й розмова про українську національну ментальність поки що є передчасною. Проте понад два десятиліття життя в умовах, хай і вельми повільного, переходу від тоталітаризму до демократії безумовно спричинили до виникнення такого відповідного перехідного типу громадянина, який відчуває потребу й усвідомлює необхідність у національній ідеї, але перед яким ні суспільство, ні держава цієї ідеї навіть не висунули, не говорячи вже про заклик до її реалізації.


Зумовленість національної ментальності етнічною


Певна річ, національна ментальність не породжується єдино етнічною належністю соціального індивіда або й цілої соціальної групи. На сьогодні визначальні вияви цієї ментальності зумовлюються передусім політико-правовими та соціально-економічними сферами суспільного буття, а точніше – наявністю чи відсутністю громадянського суспільства, правової держави, соціальних гарантій і таких інших атрибутів політичної нації.

Отже, для розкриття особливостей формування української національної ментальності конче необхідно враховувати, з одного боку, те, що нинішнє сприйняття поняття “нація” у демократичних суспільствах вже майже завжди асоціюється з феноменом політичної нації. Однак, з іншого боку, не менш важливо враховувати й те, що європейська політична нація (включно, зрозуміло, і майбутня українська) зазвичай має своє етнічне ядро – титульний етнос. Останній, безумовно, найбільш зацікавлений у форсуванні процесу формування політичної нації у державі й водночас він, очолюючи цей процес, неусвідомлювано-органічно формує етноментальне “обличчя” суспільства. Маючи на увазі цю обставину, сучасний український філософ П. Полон зауважує, що “найчастіше^ в основі ментальних характеристик політичної нації лежить менталітет корінного або титульного народу (точніше – етносу. – О. Н.) з відповідними нашаруваннями ментальних особливостей етнонаціональних (точніше – етнічних. – О. Н.) меншин” [11, с. 385]. Тобто сучасне європейське суспільство має, як мінімум, дві ментальності – етнічну й національну.

Чи існує між ними взаємозв'язок, взаємозалежність? Мабуть існує. По-перше, якщо основні ментальні риси титульного етносу не стали притаманними також і більшості представників етнічних меншин держави, то слід вважати, що національна ментальність ще не сформувалась. По-друге, така ситуація може свідчити про неготовність (або небажання) представників зазначеної більшості ідентифікувати себе з “етноядерною” нацією своєї держави. Тоді й політичної нації фактично ще немає. Однак, по-третє, наявність основних ментальних рис титульного етносу в громадян держави не виключає також у деяких її регіонах помітної вираженості серед громадян цих регіонів ментальних рис тих етнічних меншин, кількісна присутність яких у цих регіонах є значною. Таким чином, “етноядерна” ментальність, як базова, справляє у європейських країнах певний вплив на національну ментальність, як на вторинну, а, може, й похідну. Є підстави припускати, що так станеться і в Україні.


Зіставлення етнічної і національної ментальностей


Соціально-економічні, політико-правові та духовно-культурні процеси у сучасній Україні змушують її суспільствознавців працювати, так би мовити, “на випередження”, вже зараз з'ясовуючи сутність національної ментальності, її відмінностей від ментальності етнічної.

По-перше, якщо підійти до питання з боку термінів та характеру виникнення, то, як уже зазначалося, формування етноментальних рис явило собою повільно-тривалий, багатовіновий процес боротьби людини із силами природи та наступних гармонізації відносин і своєрідного “злиття” з нею. Формування ж рис національної ментальності постає як процес відносно недавній, певною мірою революційний, “стрибкоподібний”, базований передусім на таких суспільних явищах, як економічна боротьба, політичні рухи, соціальні перетворення.

По-друге, етнічна ментальність не може бути міжетнічною і тому локалізується лише у соціальному полі відповідної етнічної спільноти суспільства, тоді як національна ментальність охоплює громадянський простір всього суспільства загалом.

По-третє, якщо етнічна ментальність є вираженням духовної єдності, спорідненої спільності, то національна ментальність є вираженням соціально-політико-правової єдності на засадах загального добробуту, громадянських свобод і справедливості, втілених в ідеал незалежної індивідуальності.


Єдність етнічної і національної ментальностей


Втім не можна випускати з поля зору тієї обставини, що, з одного боку, етнос, що не має соціально-правової держави, громадянського суспільства, реального самоврядування, не здатен забезпечити соціально-правову справедливість й добробут всіх. З іншого боку, забезпечуючи кожному громадянинові статус незалежної індивідуальності, суспільство не позбавляє його етнічної належності.

Відтак сучасне суспільство має дбати про органічну єдність етноментального і націєментального, а держава у руках цього суспільства повинна виконувати роль засобу творення, досягнення зазначеної єдності. Логічно було б, вважаємо, іменувати вияви цієї єдності етнонаціональною ментальністю.

Наступний розділ:

Висновки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феномен етнонаціональної ментальності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності
  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки