Етнічна ментальність

Українська етносоціологія


Етноментальне як інтеріоризація соціальним природного


Попри різноманітність ментальностей, кожна з них має своїм підґрунтям етнічну ментальність з усіма її специфічними особливостями, позаяк не існує безетнічних духовних, соціально-культурних явищ. Що ж стосується відмінностей між різними етнічними ментальностями, то вони зумовлюються насамперед географічними й кліматичними умовами та особливостями виробничої діяльності. Причому етноси відрізняються не як для-себе-й-у-собі-сущі визначеності, а як передовсім такі людські угруповання, які по-різному увібрали в себе Дух оточуючого їх різного-таки єства, тобто тіла Природи. Цей Дух “випромінює” в етносі крізь його ментальність.

Дух етносу, або етноментальність, є результатом неусвідомлюваного опосередкування, вбирання в себе соціальним природного. Отже, етноментальне виникає як єство соціального, воно є формою вкорінення, засобом злиття соціального з тілом Природи.

Мабуть, найчуткіше вловлюють цю етноментальність художні натури, зокрема поети. Так, М. Гумільов, мандруючи на початку XX ст. Абіссінією (Ефіопією), заримував [12, с. 314]:

И, смотря на потоки у горных подножий,

На дубы и полдневных лучей торжество,

Европеец дивится, как странно похожи

Друг на друга народ и отчизна его.

Однак ця тотожність існує не тільки як те, що видне сторонньому зору. Етнопсихологічними дослідженнями встановлений такий дуже цікавий факт: достатньо етнізований індивід, навіть з далеко закинутої від своєї етнічної Батьківщини купки людей, свої уявлення про природу Батьківщини словесно описує через тваринний, рослинний світ та особливості місцевості саме етнічної Батьківщини, а не того краю, де він народився й виріс [13, с. 83-84; 14, с. 107]. Справді, можна вбачати фольклорну зумовленість таких уявлень, але водночас тут можна вбачати й стійкість єдності етнічного та природного, що колись давно виникла.

Втім відомо, що руйнування цієї єдності, зокрема внаслідок перебільшення припустимих меж “швидкості соціального життя” та психічних перевантажень, вже сьогодні дається взнаки (особливо в постіндустріальних країнах) зростанням стресових захворювань, депресій. На шкоду собі “цивілізована” частина людства ігнорує той факт, що, як зазначає Д. І кеда, “в кожного живого є його власний біоритм, відповідно до якого це живе проживає свій земний час. Відомо, що биття серця людини схоже на власний ритм нашої планети Земля – колиски життя... Ні політика, ні економіка, ні тим більш військові сили не здатні зараз, наказово змінити природну людську стихію, котра створилась разом з нашою планетою. Швидко вони можуть тільки її зруйнувати” (виділення автора. – Ред.) [З, с. 63]. Як крапля води віддзеркалює Сонце, так етноси втілюють в собі і ритм планети Земля, і стихію її живої Природи.

Етноментальність завжди уможливлювалася лише завдяки ставленню до Природи як до живого єства. І було б помилковим вважати, ніби, скажімо, для слов'ян таке ставлення було характерним тільки у дохристиянську, тобто язичницьку, добу Воно не вмирало ніколи. Адже не тільки як метафора сприймаються на сьогодні ліричні рядки російського поета XIX ст. Федора Тютчева [15, с. 173]:

Не то, что мните Вы, природа:

Не слепок, не бездушний лик –

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык.

До цього додамо, що кожний природний ареал “мовить” по- своєму, й етноси, які, мігруючи, опановували нові природні ареали, вельми відмінні від попередніх, вельми змінювалися й самі. Правомірно припустити, що якщо вони змінювали (певною мірою або докорінно) й мову, то суб'єктивний тиск міг бути лише приводом. Дійсними ж чинниками виявлялися “вимоги” нового природного ареалу. Саме останній “змушував” людей пройматися його ментальністю, говорити “його мовою”.

Етнічне розмаїття являє собою необхідний спосіб існування людства, й через це етнічні відмінності є не механічними, а органічними, бо без них неможливе злиття тіла Людства з тілом Природи. Фактично кожний етнос значною мірою є те, серед чого він є. А природні середовища етнічного існування вельми різноманітні. Отже, етноментальність виникла та існує завдяки розмаїттю самої Природи, й досвід кожного етносу щодо всебічного опанування “свого” природного ареалу є для людства безцінним. Так що, з одного боку, виборюючи своє етнічне розмаїття, людство виборює свою духовність як запоруку свого виживання взагалі. З іншого боку, постійно відтворюючи свою окремішну ментальність, кожний етнос виконує духовно-гомеостазисну функцію не тільки стосовно себе, а й стосовно цілого людства.

У зв'язку з цим потребує спеціальної оцінки підхід до факту етнічної багатоманітності людства з цивілізаційно-техноцентристських позицій. Мова про те, що відома схема “рід – плем'я – народність – нація”, як з часом стає дедалі ясніше, не може вже сприйматися як вираження етнокультурної поступовості, як основа для поділу етносів світу на “вищі” і “нижчі”. Той факт, що на нашій планеті водночас співіснують усі багатоманітні форми етнічних спільностей людей, має місце різнорідність етнокультурного простору, говорить радше про інше: про те, що кожна із цих спільностей у цьому просторі має самодостатній характер, тобто виражає свою особливу, ззовні (здебільшого – екологічно, геолого-кліматично, географічно тощо) породжувану необхідність. Вона, ця етнічна форма існування соціального, становить протягом тисячоліть вироблений людством засіб збереження екологічних умов свого замешкання, а отже, – засіб самозбереження. А відтак сьогоднішній цивілізації є чого навчатися в кожного з етносів світу.

Тому соціально-експансивне зруйнування зовнішніх умов етнічного буття (але аж ніяк не “об'єктивний хід історичного процесу”!) веде до вимирання й відповідних етносів. Достатньо звернутися до сумної долі малих народів колишньої радянської Півночі [16; 17].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнічна ментальність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність
  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки