Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

Українська етносоціологія

Сучасна масова імміграція у розвинені країни є переважно трудовою, а тому мотивованою передусім економічно. Проте, залежно від масштабів імміграційних процесів, наслідки можуть бути і соціальними, і політичними, і духовно-культурними. Зокрема, помітних, а то й значних деформацій може зазнавати національна ідентичність. Як зазначає Габермас щодо ФРН, то “немає жодного сумніву, що цю політику (стримування імміграції. – О. Н.) схвалює переважна більшість населення” [Там само, с. 316]. Адже “приплив іммігрантів змінює склад населення і в етико-культурному вимірі. Тому постають питання. Чи не обмежується бажання іммігрувати правом політичного цілого (нації. – О. Н.) зберігати непорушною свою політико-культурну форму життя (тобто національну ідентичність. – О. Н.)?” [Там само, с. 317]. Габермас пророкує, що “легітимно утверджувана ідентичність суспільного цілого, зазнавши впливу імміграційних хвиль, зовсім ненадовго вберігатиметься від змін” [Там само, с. 319]. Цей невтішний прогноз змушує ставити питання про таку “ліберальну імміграційну політику, яка відкриває власне суспільство для іммігрантів і керує переселенням згідно з наявною місткістю. Оборонний слоган "Човен заповнений" дозволяє побачити неготовність...” (курсив автора. – Ред.) [Там само, с. 322].

Космополітична ідентичність “регіону” Земля

Перекладач книги Юргена Габермаса “Залучення іншого: Студії з політичної теорії” [13] і водночас автор післяслова до неї – Андрій Дахній характеризує автора цієї книги як вченого, який “неухильно обстоює погляди, які загалом налаштовані на вихід за національні межі, спрямовані на універсальні, а не на локальні виміри” [11, с. 390]. Через свої роботи, а особливо таку, як “Постнаціональна констеляція та майбутнє демократії” [16], Габермас постає як ревний прихильник космополітизму, світоглядні засади якого він подає так: “життєві світи індивідів і малих груп (виділення автора. – Ред.), подібно до монад, розпорошуються по простягнутих по всьому світові і функціонально скоординованих мережах, замість того, щоб взаємно сполучатися на шляхах соціальної інтеграції, створюючи багатошарові та великі політичні єдності” [Там само, с. 308].

Отже, бачимо, що Габермас-космополіт, будучи орієнтований переважно на індивідуальну ідентичність, у крайньому разі – на малогрупову, представляє індивіда-однодумця як настільки самодостатнього, що він, як “громадянин світу”, може обійтися без “соціальної інтеграції”, без “політичної єдності” і, зрозуміло, – без відповідних ідентичностей.

Що ж до основної мети адептів космополітизму, то Габермас для її викладення надає у примітках слово Вальдрону (J. Waldron. Minority Cultures and the Cosmopolitan Alternative // W. Kymlicka (Ed.). The Rights of Minority... – P. 105): “Космополітична стратегія потрібна не для того, щоб заперечувати роль культури у складанні людського життя, а для того, щоб піддати сумніву, по-перше, припущення того, що соціальний світ виразно поділяється на конкретні окремі культури, по одній на кожну спільноту, по-друге, припущення того, що кожній людині потрібна саме одна з цих одиниць – унікальна і зв'язна культура, – щоб надати її життю форму і зміст” [Там само, с. 357].

Як можна бачити, феноменами, що заважають космополітизму вільно поширюватись, є етноси і етнічна ідентичність. Відтак здійснюється досить прозора і звична для Габермаса “атака” на ці феномени, яка полягає в тому, щоб внести у свідомість пересічних громадян сумнів у реальності існування етносів, а також переконати їх, що життя окремої людини може набувати форми і змісту не через припадання до джерел “унікальної і зв'язної” рідної етнічної культури (“по одній на кожну спільноту”-етнос), а через включення людини в ту культуру, яка має бути уніфікованою, тобто бути однією-однаковою для всього людства.

Однак адептів космополітизму не вдовольняють і такі форми колективності й солідарності, як нація і національна ідентичність. Тому настанова Габермаса така: “Якщо державна громадянська солідарність вкорінюється кожного разу в особливій колективній ідентичності (національній ідентичності. – О. Я), то солідарність між громадянами світу повинна опиратися єдино на виражений у правах людини моральний універсалізм” (виділення автора. – Ред.) [16, с. 334]. Це настанова, але вже сьогодні Габермас фіксує “характерне для постіндустріальних суспільств просування в напрямі індивідуалізації та побудови “космополітичних ідентичностей” (виділення автора. – Ред.) [Там само, с. 292]. Однак, із жалем констатує він, на сьогодні “політичній культурі світового співтовариства не вистачає етико-політичного виміру, який був би необхідним для відповідної глобальної спільноти та утворювання глобальної ідентичності” (виділення автора. – Ред.) [Там само, с. 335].

Зрозуміло, що космополітизм і космополітична ідентичність не можуть виникнути відразу на всій нашій планеті, потрібна певна поступовість. Отже, за наших часів основний космополітичний експеримент, на думку Юргена Габермаса, відбувається у Західній Європі. У зв'язку з цим “представники космополітичної позиції... розглядають союзну державу Європу як вихідний базис для запровадження заснованого на міжнародних договорах режиму майбутньої "світової внутрішньої політики" (виділення автора. – О. Н.) [Там само, с. 310]. Відповідно ці “"представники" формулюють настанову європейським політичним партіям, які загальноєвропейський простір "повинні" відкривати з подвійною метою: створити соціум Європи, яка (Європа. – О. Н.) виявиться вагомою для космополітичної чаші вагів” (виділення автора. – Ред.) [Там само, с. 340].

Наступний розділ:

Висновки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну
  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки