Психологічний аспект самосвідомості

Українська етносоціологія

Інший аспект самосвідомості, психологічний, – це усвідомлення індивідом себе як суб'єкта тієї самої спільної діяльності, але в якій він, задовольняючи потреби інших, передовсім прагне задовольнити свої власні потреби, “перетворюється на умову реалізації або актуалізації самого себе” [8, с. 102]. При цьому очікуваний продукт саме так покладеної діяльності є її мотивом і метою. Тут індивід постає перед собою як відносно відособлена, автономна величина, як певний мікрокосм, як певна сукупність унікальних біопсихічних та інтелектуально- духовних якостей, як самоцінність, урешті-решт – як індивідуальність. Проте це – усвідомлення не своєї одиничності, а своєї особливої цінності для “свого” соціального цілого, усвідомлення свого осібного шляху й особливого призначення у загальному поступі цього цілого.

Особистісно-індивідуальнісний вимір самосвідомості

Самосвідомість індивіда, будучи усвідомленням свого “Я”, формується як соціолого-психологічний компендіум з об'єктивною зумовленістю. Вона є ідеальним відбитком закономірностей розвитку самого людського суспільства. Справа в тому, що суспільство у своєму розвиткові однаково потребує і генералізації, і типізації, і індивідуалізації соціальних індивідів як елементів своєї структури. Тому, звичайно, правильним буде стверджувати, “що примітивнішим є людське співтовариство, то менш у його членів виражене почуття власного Я. Воно розчинене у відчутті колективного Я. У процесі розвитку суспільства особисте Я дедалі більше із нього викристалізовується” [9, с. 146].

Певна річ, що у реальній (а не умоглядній) історичності суспільство завжди й типізувало, й індивідуалізувало. Тому є сенс виокремлювати історичні форми обох процесів, які в глибинах ретроспективи могли бути й слабко вираженими, й своєрідно виявленими. Адже давно відомо, що можна дивитися, але не бачити. Дуже важливо, як дивитися. При зміні кута зору можна, ймовірно, виявити, що суспільство, будучи зацікавленим в автономізації своїх індивідів, все ж намагалося, піклуючись про свою стабільність, утримувати відповідні прагнення у певних історично мінливих верхніх межах. Водночас суспільство, піклуючись і про свій розвиток, намагалося “видобувати” надміру консервативно налаштованих індивідів з-під нижніх меж історичної сучасності, підштовхуючи їх у напрямі більшої автономії. Тим самим суспільство немовби зобов'язувало одну частину своїх індивідів утримувати рівень історично сучасних особистостей, а іншу – не сягати за межі соціально прийнятних індивідуальностей.

Власне кажучи, вважає провідний сучасний російський вчений, ректор МДУ ім. М. Ломоносова В. Садовничий, “вся історія цивілізації зобов'язана своїм прогресом людям, які були відхиленням від загальноприйнятих до них норм” [10, с. 29]. Тобто нормальне життя і розвиток суспільства без індивідуальностей неможливі, але у заохоченні останніх (як, утім, і в їх обмеженні) потрібна розумна міра. “Ясна річ, – пише К. Юнг, – суспільство має незаперечне право захищатися від суб'єктивізму, який виходить за межі, але якщо воно само складається винятково з людей, позбавлених індивідуальності, воно виявляється беззахисним від свавілля елементів, які ні на що не зважають” [11, с. 30]. Нині й у цивілізованих країнах не стільки вільні індивідуальності (з їхнім “суб'єктивізмом, який виходить за межі”) загрожують суспільству, скільки суспільство загрожує їм. “І якби самовсталеність особистості не була предметом таємної туги багатьох людей, вона б не мала жодних шансів моральнісно й духовно пережити колективне пригноблення” [Там само, с. 26].


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічний аспект самосвідомості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості
  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки