Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

Українська етносоціологія


1. Від “колективного несвідомого” до “колективного підсвідомого”


У вступі до даного розділу ми вже обґрунтовували необхідність відмови від поняття “несвідоме” на користь поняття “підсвідоме”. Адже ми не можемо не враховувати об'єктивні результати невпинного поступу людства на шляху самопізнання, базовані, зокрема, на зіставленні грандіозних передбачувань адептів Просвітництва із не менш грандіозними історичними провалами відповідного проекту. І тут ми виходимо з того, що “робота” Розуму породжує знання в усвідомлюваній, неусвідомлюваній та підсвідомій формах, але ніяк не у формі несвідомого. Тому, здійснюючи екстраполяцію основних наукових досягнень Юнга на сферу етнонаціональних відносин, ми надаємо перевагу поняттю “колективне підсвідоме ”, а не “колективне несвідоме ”.


2. Одвічність потреби у міфологізації


Ще у XIX ст. видатний українсько-російський мовознавець Олександр Потебня (1835-1891) вважав, що “міфологічне мислення... притаманне не якому-небудь часу, а людям усіх часів, які знаходяться на певному ступені розвитку думки” (виділення і курсив автора. – Ред.) [10, с. 576]. Психоаналітик К. Юнг зі свого боку намагається дати наукове пояснення фактам дії на сучасну йому людину колективного несвідомого, з його майже забутими міфами, міфологією, з'ясувати його сутність і тенденції змін.

Позитивно сприймаючи ту думку Юнга, що архетипи, як зміст колективного несвідомого (підсвідомого), мають міфологічний характер, ми повинні відповісти на запитання: “А що ж таке міф, міфологія?” Прийнятним вважаємо визначення, відповідно до якого міф – це “форма цілісного масового переживання та тлумачення дійсності за допомогою чуттєво-наочних образів, що їх вважають самостійними явищами реальності... "Екологічна ніша" міфу... міститься у тих царинах людського існування, де раціоналістичне світорозуміння або не займає панівного становища, або з якихось причин його втрачає” [11, с. 634].

Відтак виникає питання: “Якщо ми й насправді живемо в такі часи, коли старі міфи релігії повалилися, а нові наукові міфи вже не надихають нас, то чи не в тому полягає наше завдання, щоб... оволодіти новим баченням дійсності, створити новий міф, заговорити новою мовою?” [12, с. 81]. Дійсно, сьогодні є підстави говорити про ситуацію “нового входження в суспільне життя ірраціональних чинників, в тому числі і "нової" міфології” (виділення і курсив автора. – Ред.) [ 13, с. 294].

У чому ж полягає новизна “нової” міфології? Мабуть, не тільки у зверненні до сюжетів сучасності, а й у використанні сучасних образів-символів з їх суто відмінними від “сивої давнини” смисло-змістами. Однак, як і раніше, незмінним є те, що й нові міфології це все ж таки – “тип функціонування культурних програм, що передбачав їх некритичне сприйняття індивідуальною і масовою свідомістю, сакралізацію їх змісту та неодмінність виконання”, причому “відповідно до сучасної культури може бути зафіксований свого роду ренесанс міфології, пов'язаний із формуванням у її контексті концепції нелінійних самоорганізаційних динамік” (виділення і курсив автора. – Ред.) [14, с. 634,638].

У цілому ж, хоча роль міфу у житті сучасного суспільства є неоднозначною, слід визнати, що “міф як універсальна форма дотеоретичного світогляду присутній у різних сферах духовно-практичного засвоєння реальності... як необхідний і як такий елемент, що мав міцний продуктивний потенціал ” (виділення і курсив автора. – Ред.) [Там само, с. 634].

Міф є відповіддю на потребу людини не тільки пізнавати світ, а й переживати його. Потребу у міфі “висуває” колективна людська Душа, яку раціоналістичний Молох “проекту модерну” (а цей проект Ю. Габермас цілком підставно називає незавёршеним) все більшою мірою не тільки вихолощує й висушує, а й поступово її “вбиває”, руйнуючи “захисний мур символів”, що їх вибудовують такі форми ірраціоналістичного світорозуміння, як міфологія і релігія.

Отже, сьогодні, у добу “легітимізації” ірраціонального, цінність міфів, міфології, міфотворення сприймається вже як безперечний факт. “Сучасна міфологія... представляє собою трансісторичний спосіб духовно-практичного освоєння людиною світу. В такій своїй якості міф змінює конкретні форми свого існування, не змінюючи сутності – гармонізації відносин людини зі світом, образно кажучи, перетворення хаосу на космос” (виділення і курсив автора. – Ред.) [13, с. 295].


3. Основні групи символічних смисло-змістів міфо-легендних образів


Отже, позитивно сприймаючи підхід до розуміння міфу як до одвічного еволюціонуючого атрибуту соціальності, ми виділяємо три основні дослідницько-послідовні групи символічних смисло-змістів міфо-легендних образів, а саме: первісно- інстинктивну, етнічно-спільнотну та національно-суспільну.

Перша з трьох зазначених груп, тобто первісно-інстинктивна, є, як нам бачиться, цариною власне Юнгових практично-експериментальних та наукових пошуків.

Друга, етнічно-спільнотна, група міфо-легендних образів вводиться нами у порядку наміру розвинути плідну ідею Юнга про залежність морально-психічного здоров'я людини від міфо-легендних першообразів (=архетипів), базованих на давніх традиціях, звичаях, нормах, нехтування багатьма з яких, як показав цей вчений, є небезпечним.

При цьому першу і другу групи міфо-легендних образів ми здебільшого розрізняємо, з одного боку, як вельми абстрактну, загальнолюдську, а з іншого боку – як значно конкретнішу, етнічно-спільнотну, пам'ять-Душу. Що ж до розрізнення першої і другої груп за ознакою “сивої давнини”, то тут доцільність видається проблемною. Адже сучасні дослідники творчості Юнга констатують, що “за історичною мінливістю конкретних символів Юнг угледжував інваріантність архетипу, що пояснювала вражаючі схожості у різних міфологічних та релігійних системах і факти відтворювання у сновидіннях і психічній маячні фрагментів стародавніх езотеричних систем” [8, с. 70]. Однак цілком зрозуміло, що “стародавні езотеричні системи” не могли виникнути раніше, ніж люди почали вести племінний (тобто – вже етнічно маркований) спосіб життя.

Певна річ, якщо друга група символічних смисло-змістів міфо-легендних образів виокремлюється нами у першу чергу задля теоретичного вирішення проблеми консолідації тих сучасних етносів, що прагнуть усамостіинення, духовно-душевного здоров'я, то третя, національно-спільнотна, група міфо- легендних образів – задля символічного забезпечення вирішуваних завдань формування сучасної політичної нації. Зрозуміло, що тут ми ще більшою мірою, ніж при зверненні до другої групи образів, віддаляємося від Юнгових архетипів первісно- інстинктивного ґатунку.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга
  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки