Селянськість як псевдоментальна ознака українства

Українська етносоціологія

Українці завжди славилися як завзяті землероби. Отже, Михайло Грушевський мав рацію, коли свого часу виокремлював селянськість як одну з визначальних рис української ментальності. Проте, зважаючи на особливості української історії, на історичну вдачу українства взагалі, слід, гадаємо, говорячи про селянськість українців, ураховувати не тільки ті чинники, які формували цю ментальну якість, а й ті, що сприяли не завжди добровільній консервації цієї якості. Тому ми не можемо залишити поза увагою ті історичні обставини, що сприяли формуванню міфу про селянськість як ментальну рису українців.

По-перше, з міркувань об'єктивності слід визнати, що відмова українських княжих родів від своєї споконвічної етноментальності, про що йшлося у параграфі 9.2.1., поряд із дією норми відносин “сюзерен – васал” посилювалася дією ще однієї феодальної норми. Це – ставлення до селянина як до нижчої соціальної істоти, якій бракувало моральних, культурних, інтелектуальних та інших людських чеснот. Тож прагнення вже фактично напівукраїнської еліти остаточно зректися своєї первинної етноментальності зумовлювалося ще й тим, що ця ментальність позірно поставала тепер як виключно селянська.

По-друге, укріпленню міфу про українську селянськість сприяло й те, що хоча за доби феодалізму в усьому світі, як на Сході, так і на Заході, суспільний статус селянина з його землеробською працею вважався нижчим лише порівняно із статусом шляхти та священнослужителів (але він вважався безперечно вищим, ніж статус торговців та ремісників), проте це співвідношення почало змінюватися тією мірою, якою відбувався процес “становлення буржуазної ідеології, яка реабілітувала міську працю та вдруге, тепер уже не стосовно дворянської служби та місії священослужителів, а стосовно торговельно-промислової діяльності, принизила працю селянську” (курсив автора. – Ред.) [45, с. 59].

Нарешті, по-третє, селянський статус переважної більшості українського етносу значною мірою був вимушений, оскільки на власній етнічній землі українців у містах панували інші етноси. Так, Олександр Майборода вважає головною причиною еміграції українців до Канади не так надлишок сільського населення в Україні, як неможливість для цього населення влаштуватись в містах, де переважало інше етнічне населення: на Заході – польське, а на Сході – російське [46, с. 119]. Оті залишав рідну землю український селянин, опиняючись внаслідок російського тиску десь на далеких землях Казахстану, Алтаю, Далекого Сходу, а внаслідок польського тиску – на заокеанських землях Канади, Аргентини або Бразилії.

Передусім саме ці обставини ми й мали на увазі, коли говорили про об'єктивні передумови виникнення міфу про селянськість як про рису української ментальності.

Проте селянськість, на нашу думку, не можна розглядати як одвічну ментальну ознаку українства. До цього питання слід підходити конкретно-історично, адже соціальний стан навіть цілої нації може значною мірою залежати і від економічних, і від політичних умов. Так, предки сучасних українців створили відоме всій Європі велике місто Київ тоді, коли, скажімо, Лондон був зовсім маленьким містечком, про яке в Європі майже ніхто не знав, а про Москву ще й згадок не було. За часів польського та російського, а потім і австро-угорського панування в

Україні штучно створилися умови, за яких український селянин міг швидше опинитися на необроблених, цілинних землях Кубані, Північного Кавказу, Казахстану, Сибіру, Далекого Сходу або Канади, Бразилії чи Аргентини, ніж у містах на власній Батьківщині.

Проте, коли в Україні почалася радянська індустріалізація, куди й подівалася селянськість українців! Досить красномовними є дані Всесоюзного перепису населення 1989 р. по Україні та Всеукраїнського перепису населення 2001 р. [цифрові дані взято з наступних джерел (див. с. 319-320 цього посібника): 47-49; а також 50, с. 339; 51, с. 132-142,148,160-166], зведені нами в табл. 9.1. Отже, погляньмо на ці зведені дані переписів 1989/2001 років.

Так, 86,5/87,2 % всіх українців Донецької та 81,9/82,4 % Луганської областей живуть у містах. Приблизно така сама картина склалася і в таких високоіндустріалізованих областях, як Дніпропетровська (79,4/80,5 %), Харківська (73,5/75,0 %) та Запорізька (72,1/73,3 %). І навпаки, у тих областях України, де промисловий розвиток був менш бурхливий, міська частка українського населення області не сягає й 50 %, а саме: в Закарпатській області – 38,4/35,3 %, в Івано-Франківській – 39,0/40,5 %, у Тернопільській – 39,1/41,4 %, у Вінницькій – 40,2/44,1 %, у Чернівецькій – 41,7/43,0 %, у Рівненській – 42,8/45,4 %, у Хмельницькій 43,6/49,0 %, у Волинській – 46,2/48,7 % і лише у Черкаській на межі 49,1/51,4 %.

Отже, якщо й можна погодитися з таким виявом ментальності українства, як селянськість, то аж ніяк не в соціологічному розумінні, а винятково у психологічному. Адже давайте придивимося, яка частка етнічних українців України жила у 1989/2001 роках в селі й займалася сільськогосподарською працею (див. табл. 9.1). Таких виявилось 39,7 % у 1989 р. (100 % – 60,3 %) та 37 % у 2001 р. (100 % – 63%). Отже, про яку селянськість українського етносу може йтися? Мабуть, винятково у розумінні хазяйновитості. Не більше.

Стосовно ж української діаспори, то й тут теза про селянськість однозначно, так би мовити, не підтверджується. Якби

Таблиця 9.1

Пообласна / порегіональна представленість етнічних українців УРСР/України за ознакою мешкання у містах (тис. осіб)

Області/регіони УРСР/України1989 рік2001 рік
Етнічні українці УРСРЕтнічні українці України
загалмешкають у містах% від загалузагалмешкають у містах% від загалу
Крим. обл./АРК625,9373,459,7576,6361,662,7
Вінницька обл.1757,9706,740,21674,1738,544,1
Волинська обл.1001,3462,746,21025,0499,148,7
Дніпропетр. обл.2769,62197,979,42825,82274,480,5
Донецька обл.2693,42329,786,52744,22391,587,2
Житомир, обл.1306,1630,048,21254,9670,853,5
Закарпат. обл.976,7374,738,41010,1356,735,3
Запорізька обл.1308,0942,772,11364,1999,373,3
Івано-Франк. обл.1342,9523,639,01371,2555,040,5
Київська обл.1729,2864,050,01684,8933,155,4
Кіровоград, обл.1047,0594,556,81014,6597,058,8
Луганська обл.1482,21214,481,91472,41213,182,4
Львівська обл.2464,71366,255,42471,01410,557,1
Миколаїв, обл.1003,6612.461,01034,5653,063,1
Одеська обл.1432,7883,861,71542,31000,164,9
Полтавська обл.1536,6805,552,41481,2833,656,3
Рівненська обл.1085,7464,442,81123,4510,045,4
Сумська обл.1220,5723,459,31152,0732,563,6
Терноп. обл.1126,4440,339,11113,5461,041,4
Харківська обл.1993,01465,273,52048,71536,775,0
Херсонська обл.936,6533,056,9961,6551,257,3
Хмельниц. обл.1374,7599,843,61339,3656,449,0
Черкаська обл.1381,7678,149,11301,2668,551,4
Чернівецька обл.666,1277,441,7689,1296,443,0
Черніг. обл.1292,1645,550,01155,4648,256,1
м. Київ1863,11863,1100,02110,82110,8100,0
УРСР / УКРАЇНА37417,722573,060,337541,823659,063,0

українці були таким вже суто селянським етносом, то хоч би куди їх закинула їхня доля, вони б скрізь залишалися тільки орачами-хліборобами. Проте насправді такого не відбувається. Звернімось, наприклад, до американського континенту. Більшість українців зосереджена тут на Півночі – у США й Канаді, на Півдні – в Аргентині й Бразилії. Відмінність у всебічному (насамперед в економічному) розвитку цих країн, як ми знаємо, дуже суттєва. А звідси, як наслідок, й суттєва відмінність і між частками українського діаспорного населення, зайнятого у сільському господарстві в обох випадках.

Так, на території Бразилії та Аргентини українці, справді, оселялися переважно у сільській місцевості й займалися здебільшого сільським господарством. Те саме сталося спочатку й у Канаді, де 100 років тому було багато вільних земель і де, до речі, частка українців-городян на сьогодні вельми зросла. А от у США українці майже спочатку здебільшого ставали городянами, якими є й досі. Для більшої конкретності уточнимо, що в 1980-х роках частка сільського населення серед української діаспори Бразилії та Аргентини дорівнювала, відповідно, 80 % та 50 %, а у США та Канади – відповідно, 10 % та 25 % [52, с. 120,123-125].

Отже, бачимо, українці, як і будь-який інший етнос, спроможні створювати як сільську, так і міську субкультури. Таким чином, з'ясовується, що вираз “українська селянськість” може вживатися лишень як метафора, як ознака особливої, примітної дійової етноментальної риси.

Наступний розділ:

Висновки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Селянськість як псевдоментальна ознака українства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства
  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки