Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

Українська етносоціологія

Отже, хто ж вони, ці РУНівці? З огляду на щойно викладене, констатуємо, що ці етнічні українці є не так російсько-одномовними, як російсько-українськими білінгвами. Однак, попри те, що вони білінгви російсько-українські, а не українсько- російські, своєю рідною мовою вони вважають все таки українську, тобто – свою етнічну мову, а Україну вони вважають своєю Батьківщиною. Також лідер РУНу наполягає на тому, що учасники очолюваного ним громадського руху є “патріотами своєї країни”, через що він і застерігає проти ототожнення понять “російськомовний” та “проросійськи налаштований”. РУНівці, розуміючи, що сьогодні в Україні поки що не створено сприятливих соціально-політичних та культурних умов для їхнього переходу від російсько-українського до українсько-російського білінгвізму, висловлюють переконання, що вже їхні діти напевне стануть україномовними. У нашій табл. 10.6 (див. с. 384 цього посібника) ми віднесли таких етноукраїнців до другої групи.

В цілому, маючи готовність сприймати “мережеву інформацію” стосовно виникнення громадського руху під назвою “РУН” як свідчення про одну з сучасних позитивних змін у функціонуванні етномовної ознаки української ментальності, точніше – як запоруку поширення етномовної реідентифікації, ми, разом з тим, змушені виявляти певну стриманість в оцінках, оскільки виникають деякі запитання, на які в нас відповідей поки що немає, а саме:

• 1. Для чого знадобилося С. Замілюхіну дати започаткованому ним рухові найменування “Російськомовні українські націоналісти”, а не, скажімо, “Російськомовні українські патріоти”? Адже у соціальній мережі сам очільник руху чітко позиціонує свій рух як патріотичний, а не націоналістичний.

• 2. Якщо, далі, громадський рух “РУН” є, зі слів С. Замілюхіна, масовим, то чому під час подій Майдану в листопаді 2013 – лютому 2014 pp. цей рух ніяк себе не заявив? Адже, як відомо, 40 % протестувальників Майдану були російськомовними. І це були представники як раз Центру, Сходу і Півдня України. Крім того, відомо також і те, що під час подій Майдану взимку 2013-2014 pp. продовжувався процес, розпочатий Майданом взимку 2004-2005 pp. – формування Єдиної політичної української нації.

Сподіваємося, що відповіді на ці запитання дасть саме життя.

А поки що, по-третє, продовжуючи відповідати на поставлене вище більш загальне запитання “Чи є поширення російськомовності процесом неспинним і незворотним?”, звернемося хоча б до, так би мовити, новітніх “парламентських практик” боротьби за реальність конституційно визначеного статусу української мови як єдиної державної. Так, внаслідок осінніх парламентських виборів 2012 р. створилася опозиція з таких трьох фракцій, як “Батьківщина”, “Удар” та “ВО Свобода”. Вони протистояли фракціям Партії регіонів та КПУ, і особливо настирливо – як раз у питанні використання у сесійній залі парламенту винятково української мови. Найбільш послідовно-наполегливими щодо дотримання цієї конституційної норми були представники фракції “Свобода”. Слід визнати, що принаймні на рівні парламенту загалом “мовну дисципліну” було встановлено, і тим було доведено, що процес поширення російськомовності за рахунок україномовності зупиняти можливо.

Втім, навряд чи цей окремий приклад може бути взятий за взірець для ширшого застосування. Для нас важливішим видається той висновок, що боротьбу за відстоювання міцності етномовної ознаки української ментальності може і має вести весь загал україномовних українців України, котрі у своїй більшості є на сьогодні українсько-російськими білінгвами. І це у той час, коли лише незначна частина етнічних росіян України є російсько-українськими білінгвами. Втім тут ми впритул підійшли до з'ясування ролі українського етносу взагалі й української мови зокрема у процесі формування політичної нації України. Ця тема розглядатиметься у другій частині цього посібника.

Наступний розділ:

Висновки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.
  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки