Традиції ім'янаречення в Україні.

Філософія родознавства

• імена скандинавського походження, поширені у Давній Русі (Ігор, Олег, Ольга);

• запозичення з грецької мови (калька): Богдан (слов'ян., калька з грец. імені Theodotos — від theodotos — даний богами); Віра (слов'ян, із старослов'ян. мови, де з'явилося як калька з грец. імені Pistis; від pistis — віра; Надія (укр., переклад запозиченого зі старослов'ян. імені Надежда, калька з грец. імені Elpis; від еlріs — надія); Любов (Любина; слов'ян., запозичене із старослов'ян. мови, калька з грец. імені Charis; від charis — любов);

• візантійські християнські імена, канонізовані церквою і зафіксовані в святцях; крім давньогрецьких, виявляються імена давньоримського та давньоєврейського походження. На українському мовному ґрунті такі імена побутують у своєрідному звуковому оформленні, вони переважно вже не сприймаються як запозичення. Наприклад: Григорій (грец. gregoreo — не сплю, пильную; дослівно: той, хто не спить, пильнує); Дмитро (грец. Demetrios — стосовний до Деметри (у грецькій міфології — богиня родючості, хліборобства), належний Деметрі; Ірина, Ярина (грец. еігепе — мир, спокій); Катерина (грец. katharios — чистий, katha-ron — чистота);

• імена, запозичені із західноєвропейських мов: Анже-ла, Анжеліка (франц. Angelique; лат. angelica — ангельська); Едуард (нім. Eduard; англ. Edward; давньогерман. ead — власність і weard — охоронець);

• імена, виникнення яких пов'язано із соціально-історичними змінами у суспільстві.

Жовтневі події 1917 р. зумовили появу нових імен: Ідея, Ера, Слава, Октябрина, Віліора (рос. Вилиора — Владимир Ильич Ленин, Октябрьская Революция), Емлен (Енгельс, Маркс, Ленін) та ін. У Болгарії періоду розбудови соціалізму подекуди надавали такі імена: хлопчикам — Трактор, дівчаткам Тракторина та ін.

В Україні найпоширеніше чоловіче ім'я — Іван (давньо-євр., означає Ягве (Бог) змилосердився, Ягве (Бог) помилував; дослівно: Божа благодать, дар богів). У буковинських говірках зафіксовано понад 100 його розмовно-побутових варіантів.

Окремі варіанти імені виникли у процесі розвитку історичних українсько-молдавських зв'язків (Івонел, Івоніка).

Місцеві розмовно-побутові імена поширені у різних регіонах України. Серед українського населення Закарпаття побутують 270 імен, які функціонують у 2200 варіантах.

У складі імен простежуються різні запозичення, зокрема:

• польські: Броня, Броніслав (слов'ян., польськ. Вгопі (с) — захищати, оберігати і slaw — слава); Юзик, Юзеф (слов'ян., польськ. Iozef — те саме, що Йосип, Осип (давньоєвр. ім'я) означає: "він (Бог) додасть");

• чеські: Божена; Власта (слов'янчеське Vlasta — від vlast — батьківщина, вітчизна);

• угорські: Йовшка, Імрі, Фері;

• румунські: Думіка, Даць, Ляна, Никора;

• німецькі: Вілі, Герта, Йоганка.

Найпоширеніше в Україні жіноче ім'я — Ганна (Анна), за походженням давньоєврейське (Channa, від chañan — він був милостивий, виявив ласку). Староукраїнською мовою це ім'я вперше зафіксовано 1627 р. у словнику Памви Берин-ди. Ім'я Ганна відоме в усіх східнослов'янських та більшості європейських народів. Понад 70 його варіантів побутує на Закарпатті (Аннуца, Анда, Ганизя, Онизя та ін.) (Чучка, 2005).

В Україні практику ім'янаречення визначають такі традиції:

• родинна: на честь предків — діда, бабусі, батьків, близьких родичів;

• християнська: на честь святого, який вважається небесним заступником дитини;

• імена надаються також на честь видатних українських державних і культурних діячів (Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Лесі Українки та ін.); цю традицію визначаємо як культурологічну (Черепанова, 1997).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиції ім'янаречення в Україні.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.
  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література