• імена скандинавського походження, поширені у Давній Русі (Ігор, Олег, Ольга);
• запозичення з грецької мови (калька): Богдан (слов'ян., калька з грец. імені Theodotos — від theodotos — даний богами); Віра (слов'ян, із старослов'ян. мови, де з'явилося як калька з грец. імені Pistis; від pistis — віра; Надія (укр., переклад запозиченого зі старослов'ян. імені Надежда, калька з грец. імені Elpis; від еlріs — надія); Любов (Любина; слов'ян., запозичене із старослов'ян. мови, калька з грец. імені Charis; від charis — любов);
• візантійські християнські імена, канонізовані церквою і зафіксовані в святцях; крім давньогрецьких, виявляються імена давньоримського та давньоєврейського походження. На українському мовному ґрунті такі імена побутують у своєрідному звуковому оформленні, вони переважно вже не сприймаються як запозичення. Наприклад: Григорій (грец. gregoreo — не сплю, пильную; дослівно: той, хто не спить, пильнує); Дмитро (грец. Demetrios — стосовний до Деметри (у грецькій міфології — богиня родючості, хліборобства), належний Деметрі; Ірина, Ярина (грец. еігепе — мир, спокій); Катерина (грец. katharios — чистий, katha-ron — чистота);
• імена, запозичені із західноєвропейських мов: Анже-ла, Анжеліка (франц. Angelique; лат. angelica — ангельська); Едуард (нім. Eduard; англ. Edward; давньогерман. ead — власність і weard — охоронець);
• імена, виникнення яких пов'язано із соціально-історичними змінами у суспільстві.
Жовтневі події 1917 р. зумовили появу нових імен: Ідея, Ера, Слава, Октябрина, Віліора (рос. Вилиора — Владимир Ильич Ленин, Октябрьская Революция), Емлен (Енгельс, Маркс, Ленін) та ін. У Болгарії періоду розбудови соціалізму подекуди надавали такі імена: хлопчикам — Трактор, дівчаткам Тракторина та ін.
В Україні найпоширеніше чоловіче ім'я — Іван (давньо-євр., означає Ягве (Бог) змилосердився, Ягве (Бог) помилував; дослівно: Божа благодать, дар богів). У буковинських говірках зафіксовано понад 100 його розмовно-побутових варіантів.
Окремі варіанти імені виникли у процесі розвитку історичних українсько-молдавських зв'язків (Івонел, Івоніка).
Місцеві розмовно-побутові імена поширені у різних регіонах України. Серед українського населення Закарпаття побутують 270 імен, які функціонують у 2200 варіантах.
У складі імен простежуються різні запозичення, зокрема:
• польські: Броня, Броніслав (слов'ян., польськ. Вгопі (с) — захищати, оберігати і slaw — слава); Юзик, Юзеф (слов'ян., польськ. Iozef — те саме, що Йосип, Осип (давньоєвр. ім'я) означає: "він (Бог) додасть");
• чеські: Божена; Власта (слов'янчеське Vlasta — від vlast — батьківщина, вітчизна);
• угорські: Йовшка, Імрі, Фері;
• румунські: Думіка, Даць, Ляна, Никора;
• німецькі: Вілі, Герта, Йоганка.
Найпоширеніше в Україні жіноче ім'я — Ганна (Анна), за походженням давньоєврейське (Channa, від chañan — він був милостивий, виявив ласку). Староукраїнською мовою це ім'я вперше зафіксовано 1627 р. у словнику Памви Берин-ди. Ім'я Ганна відоме в усіх східнослов'янських та більшості європейських народів. Понад 70 його варіантів побутує на Закарпатті (Аннуца, Анда, Ганизя, Онизя та ін.) (Чучка, 2005).
В Україні практику ім'янаречення визначають такі традиції:
• родинна: на честь предків — діда, бабусі, батьків, близьких родичів;
• християнська: на честь святого, який вважається небесним заступником дитини;
• імена надаються також на честь видатних українських державних і культурних діячів (Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Лесі Українки та ін.); цю традицію визначаємо як культурологічну (Черепанова, 1997).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиції ім'янаречення в Україні.“ на сторінці 2. Приємного читання.
