Ознаки спільності казки

Філософія родознавства

• вибір мовних засобів; проте стиль казки потребує окремих спеціальних досліджень (Пропп, 1928, с. 123—124).

Національна специфіка казкової традиції, в тому числі української, виявляється у мові, побутових подробицях, типовості образів і характерів.

Особливе виховне значення має індивідуалізована мова казок з дотепними жартами та примовками, що відображають типові риси характеру українського народу (добру вдачу, поетичність, ліризм, м'який гумор та ін.).

На національному ґрунті світові (мандрівні) казкові сюжети набувають оригінального забарвлення. Наприклад, з X ст. відомий сюжет про хитрого Лиса. Такі латинські віршовані оповідання мандрівні актори переробляли на народні мови — французьку, німецьку, нідерландську. Українською мовою віршовану казку "Лис Микита" переробив І. Франко. Він зазначав: "Я бажав не перекласти, а переробити стару повість про Лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу. Я, так сказати, на чужий позичений рисунок наклав наші кольори" (Франко, 1995).

Завдяки художньому перекладу, в Україні поширилися казки багатьох народів світу.

Глибоко хвилюють ліризм, поетичність, віра в добро властиві казкам французького поета Шарля Перро (1628— 1703). Його знаменита "Попелюшка" — це своєрідна життєва настанова, яка вчить, що жодні зв'язки не допоможуть зробити ніжку — маленькою, душу — великою, серце — справедливим. Серед перекладачів казок Шарля Перро українською мовою відомі С. Рудинський, Р. Терещенко.

Безумовну художню цінність має творчість представника пізнього німецького романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776—1822). Він відомий як письменник і композитор, театральний діяч і художник, автор новел і повістей-казок. Гофман створив власну, але дивну поетичну систему, що вирізняє подвійність і розірваність змісту форми, змішування фантастичного і реального, веселого і трагічного, гумору і гротеску, ліризму і гіркої іронії. Однак у всьому простежується внутрішній зв'язок з німецькою дійсністю, акцент на глибоких суперечностях верхівки феодально-монархічної Німеччини і народу. Очевидно, що основний для всього романтизму конфлікт між дійсністю і мрією неможливо примирити. Звідси — і відчуття трагедійності у творчості Гофмана. Проте з'являється "казка із нових часів". Йдеться про повісті-казки "Золотий горішок" (1814), у якій діють вже не міфічні персонажі, а реальні люди у німецькому місті Дрездені; соціальну сатиру "Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер" (1819), герої якої — німецькі студенти і професори, чиновники і придворні вельможі. Добре відома ДІТЯМ і дорослим багатьох країн надзвичайно хвилююча народно-казковими мотивами повість-казка "Лускунчик і мишачий король" (1816), з якою асоціюються новорічні святкування.

Це радше ностальгія за дитинством: Марі (головна героїня) — уособлює мрію, а Лускунчик — образ ідеального героя.

Творчість Гофмана привернула увагу композиторів різних країн. Російський композитор П. Чайковський написав музику до балету "Лускунчик" (1892). Тут відчутна нота трагедійності, яка відображає особистісне світовідчуття композитора. Однак саме через трагедійність досягається певне піднесення. З погляду духовної сутності буття особливо цікава постановка балету Ю. Григоровича. Він уперше ввів до цього балету лялькові парні танці; іспанський, французький, російський (трепак), китайський, східний. Засобами танцю виявляються різні грані буття. Саме у розмаїтті буття втілена надія героїні на оптимістичне майбутнє. Так виявляється духовне покликання дійсно високого мистецтва. Українською мовою окремі твори Е. Гофмана переклали Є. Попович, С. Сакидон.

"Королем казкарів" заслужено вважається автор всесвітньо відомих казок — уславлений датський письменник Ганс Крістіан Андерсен (1805—1875). Він створив понад 170 казок та історій, які з великим задоволенням читають діти і дорослі. З-поміж них — "Дюймовочка", "Принцеса на горошині", "Гидке каченя", "Снігова королева", "Дикі лебеді", "Свинопас", "Кресало", "Непохитний олов'яний солдатик" та ін.

На думку дослідників (Р. Бамбергер), нова літературна казка заснована не на досвіді німецьких романтиків, а на досвіді датчанина Г. Андерсена, світогляд котрого склався під впливом європейського гуманізму й ідей Просвітництва, а художній метод поєднав казкову фантазію та побутовість, наукову фантастику й елементи дійсності. Його казки вирізняє літературна цінність, розмаїття форми. У казках він створює свій ідеал і особливий світ, де торжествують добро та справедливість, любов і людська гідність. Адже, за висновком Г. Андерсена, — життя оптимістичне, оскільки не існує людини, котрій хоча би раз у житті не посміхнулося щастя.

Казки Андерсена поширені в Україні у перекладі М. Ста-рицького (24 казки), М. Грінченко (50 казок), Олени Пчіл-ки, М. Рильського, О. Іваненко та ін.

Іменем Андерсена названа найвища Міжнародна нагорода за кращі книги і казки для дітей. Міжнародна золота медаль Ганса Крістіана Андерсена присуджується з 1956 р. (двічі на рік). Міжнародною Радою з книг для дітей і юнацтва у Флоренції в різні роки удостоєні цієї медалі відомі письменники, зокрема двічі нагороджена Астрід Ліндгрен (Швеція, 1958, 1982). Медаллю Андерсена відзначені Т. Ян-сон, Дж. Родарі, Дж. Крюс, Б. Чалий, В. Нестайко та ін.

Керролл Льюїс (1832—1898) — англійський письменник, священик і професор математики Оксфордського університету, здобув популярність як автор філософських казок-гротесків "Аліса у Країні Чудес" і "Аліса у Задзеркаллі". Казки написані у формі "поем-нісенітниць" і втілюють звичаї пізньовікторіанської Англії. Ідеал дівчинки цієї епохи — Аліса. Вона уособлює доброту, розум і делікатність, особливу англійську стриманість (кожна дівчина і жінка повинні вміти вчасно перевести розмову на нейтральнішу тему), уміння опановувати собою..

За однією із оповідей Керролла Льюїса, Аліса за чаєм зустрічається з Шляпником і Березневим Зайцем. Вони посварилися з часом (Тіте), що діє тут як великий чарівник, і тому для них існує лише єдиний час — післяобіднього чаювання. Їхні годинники перестають відбивати час, вони навічно мають сидіти у саду за сервірованим столом і лише можуть переміщатися навколо нього.

Подібні уявлення простежується в індійській міфологи, коли боги можуть підглядати за змінами днів, років, людським життям, розквітом і загибеллю держав, за творенням і згасанням світів.

З-поміж ліричних творів для дітей здобула широку популярність у світі, у тому числі в Україні, алегорична казка А. Сент-Екзюпері "Маленький принц". Згадаймо відомий вислів письменника: "Ми відповідаємо за тих, кого приручили".

Як філософські притчі для дорослих радше сприймаються згаданий "Маленький принц", і "Синя пташка" — романтизована філософська драма-казка, автор якої — бельгійський письменник Моріс Метерлінк (1862—1949).

В Україні користуються популярністю численні кіно-версії, мультфільми, театралізовані вистави за мотивами зарубіжних казок. З-поміж них: англійські повісті-казки "Вінні-пух та його друзі", "Мері Поппінс" (Треверс Памела Ліліан), шведські казки — "Пеппі Довгапанчоха", "Малюк і Карлсон" (Астрід Ліндгрен); німецька казка "Бременські музиканти" (брати Грімм); французькі казки "Попелюшка", "Червона Шапочка", "Спляча красуня" (Шарль Перро) і "Синій птах" (Моріс Метерлінк); італійська повість-казка "Пригоди Цибуліно" (Джанні Родарі); російські твори "Казка про золотого півника" (Олександр Пушкін), "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно" (Олексій Толстой), "Снігуронька (Весняна казка)", опера на чотири дії з прологом (Микола Римський-Корсаков), серія "Пригоди Незнайка та його друзів" (Микола Носов). До репертуару театрів України входять інсценізації численних казок Ганса Крістіана Андерсена, Ернста Теодора Амадея Гофмана та багатьох інших всесвітньо відомих авторів.

Широке визнання набула творчість американського художника і кінорежисера Уолта Діснея (1901—1966). Незмінним успіхом користуються його короткометражні мультфільми, в яких діють постійні персонажі (каченя Дональд, маленьке заповзятливе мишеня Міккі Маус), повнометражні фільми "Білосніжна і сім гномів", "Бембі", "Аліса у Країні Чудес", "Мері Поппінс". Відомий У. Дісней як "батько" широкоформатного анімаційного кіно і засновник знаменитого парку розваг "Діснейленд" (1955, Анахайм, Каліфорнія).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ознаки спільності казки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки
  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література