Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

Філософія родознавства

Беручи до уваги, що в Україні період навчання у середній загальноосвітній школі триває 12 років, необхідно розвивати діалогічні відносини родини і школи, впроваджувати нові форми соціалізації молоді. В умовах 12-тирічної школи Повноліття переважно припадає на останній рік навчання.

Тому доцільно вже у старших класах школи, а також ліцеях, гімназіях, коледжах ознайомлювати молодь зі світоглядними та морально-етичними аспектами родознавства.

У відомій притчі апостола Павла йдеться про гончара, який виліплює посудини: одні — для честі, інші — для безчестя, однак глині не дано знати, для якої посудини вона призначена.

Глибокий морально-етичний смисл має латинське трактування слова студент: це не посудина, котру потрібно наповнити, а смолоскип (факел), який потрібно запалити. Тут передусім акцентовано самопізнання як умова свідомого навчання і життєдіяльності.

Самопізнання дає змогу всебічно осмислити історію, духовні вартості роду, головно осмислити рід як цілісне утворення. За П. Флоренським, у процесі родового самопізнання стає можливим свідоме відношення до життя свого народу і до історії людства.

Впродовж 1991—2007 рр. за програмою родознавчих досліджень працювали майже 3 тис. студентів. Українська традиція передбачає знання свого роду до сьомого коліна. Таких досліджень — понад 25 %. Більшість досліджень охоплює 4—5 поколінь родини, трапляються дослідження, які охоплюють 10—12 поколінь.

Наголосимо на позитивній тенденції відродження родинних династій. Згідно з дослідженнями, простежується наслідування у родинах певної освіти, певних родинних професій, зокрема педагогічної (2—4 покоління), медичної та військової (4—7 поколінь).

На пріоритети цінностей національної культури у вихованні нових поколінь фахівців, передусім у галузі освіти, орієнтує програма "Філософія освіти" (факультатив, обсяг 18 год.) для студентів педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації, слухачів факультетів післядиплом-ної освіти (Черепанова, 2006).

Плекання у родинному середовищі звичаїв, обрядів, традицій, цінностей національної культури — важлива умова збереження історичної пам'яті нації. Духовний досвід предків виховує національну гідність, толерантне ставлення до культур інших народів (Спегерапоуа, 2007).

Рефлексія над біографією сім'ї (і власною біографією) — водночас самопізнання молодої людини, самоусвідомлення особистісної причетності до численних поколінь, дистанційованих у просторі та часі. Філософська рефлексія над буттям роду, духовність міжпоколінної комунікації, критичний аналіз здобутків і суперечностей національного культурного розвитку, інтенція до діалогічного розуміння інших культур і спільнот — ознаки дійсно освіченої, культурної особистості.

Отже, філософія родознавства передбачає теоретико-світоглядне осмислення етносоціокультурних цінностей, трансформованих у бутті роду і поколінь, роду і особистості, нації і людства.

В такий спосіб усвідомлюється новий соціокультурний досвід, цілісність культурного буття роду постає як творча діалогічна взаємодія поколінь, виявляється своєрідність українського соціуму в універсумі культурного буття людства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти
  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література