Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

Українська етносоціологія

Отже, по-перше, винятково усі респонденти-росіяни (53 % проти 77 %) й переважаюча частина респондентів-українців (95,4 % проти 87 %) з тих, що народилися в Україні, вважали своєю Батьківщиною осілості місця свого вкорінення (які розташовані, зрозуміло, в Україні).

По-друге, виявилося, що винятково усі респонденти-росіяни (53 % проти 85 %) та майже всі респонденти-українці (95,4 % проти 93 %), які народилися в Україні, вважали своєю малою Батьківщиною місця свого народження й зростання (які знов-таки розташовані в Україні).

Якщо серед респондентів-українців загал тих, хто тяжів до Батьківщини осілості та малої Батьківщини, був відповідно менший або наближався до загалу респондентів-українців, які народилися в Україні, то у респондентів-росіян загал тих, хто тяжів до першого й другого з розглядуваних тут “варіантів” Батьківщини, перевищував загал тих, що народилися в Україні, відповідно майже у півтора (77 % проти 53 %) та більше ніж у півтора (85 % проти 53 %) рази.

Відтак виявлялося, що визнавали певну місцевість України своєю Батьківщиною осілості (вкорінення) не тільки ті респонденти-росіяни, які народилися в Україні, а ще й 24 % (77 % мінус 53 %) тих респондентів-росіян, які народилися поза межами України. З іншого боку, порівняння показувало, що якщо серед респондентів-росіян кількість тих, хто визнавав Батьківщину осілості, перевищувала кількість тих, які народилися в Україні, приблизно у півтора рази (77 % проти 53 %), то у відповідях респондентів-українців спостерігалася протилежна спрямованість співвідношення цих кількісних показників – 87 % проти 95,4 %.

Тож, як можна було бачити, чинник країни народження певною мірою “спрацьовував”. Адже серед респондентів-росіян цінність Батьківщини осілості була менш поширеною (77 %), позаяк меншою була й частка тих респондентів-росіян, що народилися в Україні (53 %). Так іцо хоча Батьківщину осілості визнавали всі респонденти-росіяни, що народилися в Україні, а також ще 24 % (77 % мінус 53 %) респондентів-росіян, які були іммігрантами, та все ж залишалося 23 % (100 % мінус 77 %) тих, які теж були іммігрантами, але такими, що, мабуть, не змогли задовільно вкорінитися й тому не набули такої духовної цінності, як Батьківщина осілості. Ці 23 % становили половину від тих 47 % (100 % мінус 53 %) всіх респон- дентів-росіян, що були іммігрантами.

Отже, з'ясовувалося, що вкорінюватися легше в тій країні, а ще легше – у тій місцевості цієї країни, де людина народилася. Ця теза дуже показово підтверджувалася на прикладах визнання Батьківщини осілості респондентами-українцями (див. табл. 5.2). Так, на відміну від респондентів-росіян (серед яких 77 % виявилися такими, що визнали українську Батьківщину осілості і “поглинули” собою всі 53 % народжених в Україні) не всі з народжених в Україні респондентів- українців визнавали українську Батьківщину осілості (відповідно 87 % проти 95,4 %). Проте загальний відсоток тих, хто її визнав, усе ж таки серед респондентів-українців (87 %) був більший, ніж серед респондентів-росіян (77 %). І це не в останню чергу було наслідком того, що набагато більшим був і відсоток тих респондентів-українців (95,4 %), які народилися в Україні, порівняно з відповідним відсотком респондентів-росіян (53 %).

Як свідчать цифрові дані, наведені в табл. 5.2, у 1994 р., по- перше, найпоширенішим і найвагомішим компонентом загального почуття Батьківщини серед представників найбільшої з етнічних меншин України було почуття малої Батьківщини як “країни дитинства”. По-друге, те, що у 1994 р. “країна дитинства” для респондентів обох етнічних приналежностей виявилася привабливішою, ніж країна походження свого етносу, могло означати, що тоді почуття Батьківщини навіть серед представників титульного етносу не мало всепоглинаючого етноісторичного характеру. Проте такий характер виявився найбільш вираженим усе ж таки в них.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”
  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки