Отже, по-перше, винятково усі респонденти-росіяни (53 % проти 77 %) й переважаюча частина респондентів-українців (95,4 % проти 87 %) з тих, що народилися в Україні, вважали своєю Батьківщиною осілості місця свого вкорінення (які розташовані, зрозуміло, в Україні).
По-друге, виявилося, що винятково усі респонденти-росіяни (53 % проти 85 %) та майже всі респонденти-українці (95,4 % проти 93 %), які народилися в Україні, вважали своєю малою Батьківщиною місця свого народження й зростання (які знов-таки розташовані в Україні).
Якщо серед респондентів-українців загал тих, хто тяжів до Батьківщини осілості та малої Батьківщини, був відповідно менший або наближався до загалу респондентів-українців, які народилися в Україні, то у респондентів-росіян загал тих, хто тяжів до першого й другого з розглядуваних тут “варіантів” Батьківщини, перевищував загал тих, що народилися в Україні, відповідно майже у півтора (77 % проти 53 %) та більше ніж у півтора (85 % проти 53 %) рази.
Відтак виявлялося, що визнавали певну місцевість України своєю Батьківщиною осілості (вкорінення) не тільки ті респонденти-росіяни, які народилися в Україні, а ще й 24 % (77 % мінус 53 %) тих респондентів-росіян, які народилися поза межами України. З іншого боку, порівняння показувало, що якщо серед респондентів-росіян кількість тих, хто визнавав Батьківщину осілості, перевищувала кількість тих, які народилися в Україні, приблизно у півтора рази (77 % проти 53 %), то у відповідях респондентів-українців спостерігалася протилежна спрямованість співвідношення цих кількісних показників – 87 % проти 95,4 %.
Тож, як можна було бачити, чинник країни народження певною мірою “спрацьовував”. Адже серед респондентів-росіян цінність Батьківщини осілості була менш поширеною (77 %), позаяк меншою була й частка тих респондентів-росіян, що народилися в Україні (53 %). Так іцо хоча Батьківщину осілості визнавали всі респонденти-росіяни, що народилися в Україні, а також ще 24 % (77 % мінус 53 %) респондентів-росіян, які були іммігрантами, та все ж залишалося 23 % (100 % мінус 77 %) тих, які теж були іммігрантами, але такими, що, мабуть, не змогли задовільно вкорінитися й тому не набули такої духовної цінності, як Батьківщина осілості. Ці 23 % становили половину від тих 47 % (100 % мінус 53 %) всіх респон- дентів-росіян, що були іммігрантами.
Отже, з'ясовувалося, що вкорінюватися легше в тій країні, а ще легше – у тій місцевості цієї країни, де людина народилася. Ця теза дуже показово підтверджувалася на прикладах визнання Батьківщини осілості респондентами-українцями (див. табл. 5.2). Так, на відміну від респондентів-росіян (серед яких 77 % виявилися такими, що визнали українську Батьківщину осілості і “поглинули” собою всі 53 % народжених в Україні) не всі з народжених в Україні респондентів- українців визнавали українську Батьківщину осілості (відповідно 87 % проти 95,4 %). Проте загальний відсоток тих, хто її визнав, усе ж таки серед респондентів-українців (87 %) був більший, ніж серед респондентів-росіян (77 %). І це не в останню чергу було наслідком того, що набагато більшим був і відсоток тих респондентів-українців (95,4 %), які народилися в Україні, порівняно з відповідним відсотком респондентів-росіян (53 %).
Як свідчать цифрові дані, наведені в табл. 5.2, у 1994 р., по- перше, найпоширенішим і найвагомішим компонентом загального почуття Батьківщини серед представників найбільшої з етнічних меншин України було почуття малої Батьківщини як “країни дитинства”. По-друге, те, що у 1994 р. “країна дитинства” для респондентів обох етнічних приналежностей виявилася привабливішою, ніж країна походження свого етносу, могло означати, що тоді почуття Батьківщини навіть серед представників титульного етносу не мало всепоглинаючого етноісторичного характеру. Проте такий характер виявився найбільш вираженим усе ж таки в них.
Почуття політично-національної Вітчизни-України
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”“ на сторінці 2. Приємного читання.
