Розділ «Останнє слово (виступ у Печерському райсуді 16.02.2012)»

На щастя, цей реванш схеми тоталітарного концтабору на чолі з «мудрим» вождем — тимчасовий. Диктатура в Україні без дешевої нафти для підкупу населення в обмін на вкрадену свободу, як це заведено в усіх диктаторів, — неможлива. Це клептократична влада обмежених людей із нічим не обмеженими апетитами та можливостями вбиває сама себе, вдавившися власною брехнею, крадіжками і репресіями. Ніяка опозиція, ніхто, крім них самих, не довів кількість українців, що виступають проти Януковича, до 88 %. І ця опозиція 88 % власного народу — гарантія тимчасовості влади злодіїв і брехунів.

Цю країну можна обікрасти, але неможливо купити. Цей народ можна обдурити, але неможливо примусити забути переможний Майдан. Грюкіт його донецьких, львівських, одеських, сумських, вінницьких і полтавських барабанів скоро досягне злагодженого резонансу по всій країні. Тоді власник «межигірського Версалю» зрозуміє, що немає таких грошей, за які можна викупити своє минуле і уникнути свого майбутнього.

Учора було християнське свято Стрітення. Але ще й політичного стрітення. Найважчі, найтемніші часи — позаду. Повноцінний день вже близько.

* * *

Пам’ять про перемоги дає нам віру. Поразки виховують нашу хоробрість. Самовпевнене безсилля сліпого крота влади дає нам шанс змінити Україну. Йдеться, підкреслю, не лише про зміну влади, не лише про асенізацію української політики, а головно про зміну країни і суспільства.

Тюрма, при всіх вадах життя в 9-ти квадратних метрах камери ще царської будови, дає можливість багато читати і дещо відсторонено спостерігати за зовнішнім життям. Звідси добре видно, що Україна живе, як у фільмі Кустуріци. У штучно створеному та ізольованому від світу підпіллі. Наші дискусії — з минулого. Наші методи — з минулого. І що найгірше, наші плани — з минулого.

Світ вже не на порозі змін, він уже у вирі не технологічної, а цивілізаційної глобальної перебудови. ДНК-чіпи, термоядерний синтез, пристрої штучного інтелекту, що управляються думками користувача, — все це вже у лабораторіях світу. Вугілля, газопровід, олія і метал давно зняті з дискусій про шляхи прориву до багатства країни. Після 1780 року 90 % процвітання Англії і США забезпечено науково-технічними інноваціями, а не концентрацією капіталу. Ескалатор часу не має зупинок.

Тому завдання № 1 — розробка плану нової України з новими робочими місцями і новими національними перевагами, що ґрунтуються на головному нашому багатстві — інтелекті нації.

Ми маємо заробити своє майбутнє. Зупинити втечу мізків, припинити жебракування науковців та технарів. І йдеться не лише про фінансову підтримку, а й про зміну атмосфери в суспільстві.

Сьогодні цілу країну засмоктує чорна діра аборигенної безнадійної відсталості під чавкання бидлоеліти і безсловесний стогін населення. Девальвація надій — від Країни мрій до «аби не гірше» — ось ознака часу.

Країна потребує посиленої ін’єкції оптимізму, віри та устремлінь. Це — головне завдання опозиції. З антинародним режимом усе ясно після кричалки футбольних фанів і футболок «ПростоПринт». Нам треба не просто змінити президента, а і змінити країну. Люди потребують альтернативного оптимістичного Плану євроремонту.

Чому ми говоримо про Європу? Бо це — великий цивілізаційний план.

Чому германські племена рвалися через Рейн на територію Римської імперії? Зовсім не для простого грабування Риму, як часто думають. Власне, Рим пограбували лише двічі. Масове переселення народів в кордони Римської імперії було приєднанням до великого цивілізаційного плану, з якого в муках виросла нинішня процвітаюча і демократична Європа. І наше місце — у цій сім’ї народів.

Над оптимістами часто сміються, вони часто і гірко розплачуються за свою віру. Але ще жоден песиміст не досяг перемоги, не відкрив жодні двері до кращого майбутнього.

Я вірю, що якщо кожен буде змінювати себе і своє оточення — ми заробимо своє майбутнє. Влада Януковича ясно продемонструвала, що інакше будемо жити в смороді тоталітарного сортиру, а при подальшому мовчанні — повернемося в забуте, але недалеке минуле. Нас занурять в лайно безкраю і безвиході по саму маківку.

Ярослав Грицак охарактеризував такий український капіталізм «чиказької школи» гаслом: багатій або вмирай! Як екс-міністр внутрішніх справ, я б уточнив: грабуй або вмирай. Пограбування країни набрало при нинішній владі стабільного характеру. Злиття влади ПР з організованим криміналом під прикриттям приватизованих силовиків — факт. Відновлена система «смотрящих», повернулися злодії в законі.

Фактично, ця влада може покласти край корупції тільки суїцидом.

Після двох років функціонування такої системи ми фактично маємо не державу, а її сурогат. Цього не чути із задушених цензурою ЗМІ. Про це мовчить псевдоінтелігенція, готова служити будь-якій владі, обмінюючи блага на холуйство. Це — гнилі водорості без коріння, які перетворили Дніпро на болото мовчазного гниття країни.

Але як не замовчуй, а люди знають про вирок сину регіонала, друга Януковича по мисливству, який отримав за викрадення, катування і вбивство людини 3 роки умовно. Це — руйнування основ держави як суспільного договору про співжиття 46 мільйонів громадян. Це — кінець сенсу спільного існування.

Я не виключаю, що така руйнація української держави і є надзавданням цієї антиукраїнської по суті влади — награбувати про запас правнукам і оголосити невдачу «проекту Україна».