Розділ «Лампочка»

Спиш постійно при світлі. Незвично, але згадав студентські роки — я в карти не грав, а хлопці постійно грали в карти, палили, було шумно і, звісно, вночі горіло світло. Якось, пам’ятаю, перегоріло світло в камері, я пожартував, що цілу ніч боявся, раптом прокрадуться прокурори і щось вкрадуть. Сміялася вся «хата». Дратувало те, що вкручували нам в камеру стоватну лампочку, яка просто сліпила. Ірина принесла тридцятиватну, щоб менше в очі било. І настільну лампу, щоб читати. Стало веселіше.

В перші дні, поки не було передач від Ірини, був вимушений користуватись місцевою бібліотекою СІЗО. Це вільно може робити кожен. Наскільки вільно: просиш принести книги, і працівниця сама на свій розсуд приносить тобі двадцять-тридцять книжок, а ти вибираєш. За яким принципом вона їх відбирає — Бог його зна! З того, що мені принесли, вибрав цикл оповідань Хемінгуея і Чехова. Пам’ятаю, що на перший суд йшов із фразою, яку вичитав у Хемінгуея: «Ніколи не падай духом на людях».

І от читаю я Чехова, а на одній сторінці велика така квадратна печатка, явно вирізана з суцільної гуми тюремними умільцями: «Тюрьма № 1. УМВД к/о. Всякая порча книг и пометки на обложке и в тексте карандашом, спичкой, ногтем и т. д. влекут прекращение выдачи книг». І в мене аж дух перехопило! По-перше, від самого тексту, а по-друге, що це в книжці Чехова! Хемінгуей би теж оцінив.