Розділ «Баганець»

Олексій Баганець сам вийшов на Ірину і запропонував бути адвокатом.

Він ніколи не був моїм другом, більше того, ми часто з ним пікірувалися. Я — в міліції, він — у прокуратурі. Тим не менш, він сам прийшов до Ірини і запропонував стати моїм адвокатом. Я справді вважаю це вчинком. Як людина, яка тісно була вмонтована у Генпрокуратурі, він прекрасно розумів, що після цього кроку система його відкине. Більше того, він розумів, що проблеми можуть виникнути у його сина, який працював у СБУ. Та все ж він прийшов і запропонував. Хоча, як ви розумієте, він міг набагато більше заробляти на кримінальних справах зовсім іншим чином. А він став дуже фаховим адвокатом. Пам’ятаю, якось каже: «Мусимо виграти, бо мене бабці в рідному полтавському селі попередили: «Дивись, Васильовичу, захищай там добре Луценка, ми слідкуємо. Юра нам потрібний на волі».

Драматизм ситуації полягав ще у тому, що одним з прокурорів у моїй справі був його колишній учень і підлеглий. І от уяви собі, як вони один одному у суді доводили, хто правий, хто ні. Треба було бачити, як Баганець розкладав своєму ж учневі, що він порушив і де справа розсипається. А за прокурором стояла система, влада і суд. Він ховав очі і мусив читати, що порушень не вбачається… І йому треба було сказати це в очі людині, яка на п’ять голів була вища, свого часу керувала ним і навчала. Це була психологічна війна.

Баганець взагалі дуже цікава особистість. Він пройшов у прокуратурі шлях від самого низу до самих верхів. Завжди згадую розповідь про його першу справу. Послали його на самогубство — мужик повісився в колгоспному саду. Справою на місці займався старий такий ментяра, який йому каже: «Я обріжу мотузку, а ти лови труп внизу». А він молодий прокурор, іще особливостей справи не знав, став під тілом. Ну, той обрізав мотузку і на нього впав труп, а з нього все, що там всередині… Каже: «Отак я й став прокурорським слідчим».