Розділ «Дворик, Корнійчук»

З Євгеном Корнійчуком «зустрілись» у двориках — він був у сусідньому. А в двориках усі перекрикуються — стінки ж усі тонкі, всі один одного чують. Ну і чим зайнятися? Новини дізнатися, передати привіт знайомим. Заходиш і одразу: «первый двор, второй двор, четвертий двор». От ми сиділи у четвертому.

— Яка хата?

— 157-ма.

— А, Луценко?

Ну, думаю, зараз почнеться! А з того боку:

— Витальевич, привет. Вот ты мужик. А вот посоветуй: у меня такая ситуация в суде…

І починалась юридична консультація.

Тож Корнійчук почув, що за стінкою — Луценко, і щойно «зелені» пішли, кричить:

— Юрій Віталійович, це я, Женя!

Ми розговорилися. Пам’ятаю, Женя був у трохи пригніченому стані. Його ж узагалі жорстоко розвели. В день арешту він дізнався, що в нього народилася донька, поїхав у пологовий будинок. І його так, між іншим, попросили заїхати в прокуратуру, дати покази, не надовго. Він приїхав, і його там одразу й пов’язали.

По-перше, він взагалі не вірив, що його посадять. Потім довго не міг зрозуміти, що це все-таки сталося. Він почав голодувати ще до мене, але йому пояснили, що це нелогічно. І він припинив.

Звичайно, як кабінетному чиновнику, Жені було важко звикнути до умов СІЗО. І от ми стоїмо у дворику, й він мені через цю перегородку каже: «Юрий Витальевич, то, что здесь делается, — это ужас!». Я кажу: «Женю, як це так — ти ж сам був у них наглядовим». Я не жартував, це правда. За іронією долі Корнійчук був заступником Мін’юсту саме за умовами утримання засуджених. І коли він потрапив туди сам, звісно, був у шоці. «Я, — каже — всё ходил в кабинеты к начальникам и обсуждал условия содержания у них в кабинете. Но я же никогда не спускался в камеры!». Ноу комент.

Зараз вже відомо, що він був заручником посади свого тестя — Василя Онопенка, який на той час працював головою Верховного Суду України. Я абсолютно достовірно знаю, що його звільнили тільки після того, як Онопенко прямим текстом сказав Віктору Януковичу, що або випустять Корнійчука, або він попросить політичного притулку у США. Заарештувати Онопенка не могли — в нього була суддівська недоторканність, а піти до посольства Сполучених Штатів у Києві йому було неважко. Політичний ефект усі розуміли: в той час, як в Україні йдуть процеси над Тимошенко, Луценком, Корнійчуком та іншими, голова Верховного суду просить політичного притулку у США. Уявіть це собі.

Якось після чергового суду я повертаюсь у камеру, а там — вау! — стоїть холодильник. І Миколайович такий щасливий! Він взагалі у нас був таким хазяйновитим мужиком, справжнім куркулем. Я більше читав, а він більше їжу готував, готувався готувати, планував, як готуватися готувати. І от він бігає навколо того холодильника, все вже вичистив, окупував, розподілив, де що буде лежати… Кажу — звідки? Виявилось, що нарешті звільнили Женю, а його холодильник перенесли в камеру до нас. Це був цивілізаційний прорив!