Розділ «Москаль»

Геннадій Москаль — дуже досвідчений генерал МВС, гроза криміналу Криму, Дніпра, Чернівців. І в той же час він незвично, як на міліцейського генерала, креативний. Словом володіє не згірш за політика.

Якось його на телеефірі припер Шуфрич знаменитою історією відлову і сплаву на баржі десятків дніпропетровських бомжів. Так зачищали місто під зустріч Кучми і Путіна.

— Як ви могли так жорстоко вчинити з ними у спеку, без води, без їжі? — кричав Нестор.

Москаль і бровою не повів: а що, тільки вам на яхтах по всіх світах подорожувати? А бомжі, що — не люди? Їм теж хочеться Дніпро побачити, шевченківські краї відвідати.

Але на цьому бомжівська тема не покинула Москаля. Коли він пішов у 2006 губернатором Луганщини, то, щоб сподобатись місцевому синьому електорату, наказав міліції ловити бомжів. Ті довели план до патруля. І справа закрутилася.

А я нічого не знаю, сиджу якось вночі, читаю безкінечні скарги. Раптом лист з Алчевська: «Здравствуйте, господин министр. Раньше я вас считала оранжевым людоедом. А мой муж работает на коксохиме. Приходит с работы випивший, грязный, злой. Бьет меня. Однажды я попросила его вынести мусор. Он его вынес, но ведра упали в бак. Он полез — как был, в тапочках и спортивних штанах, за ними. А тут работник милиции: «Бомж?». «Не-е, я тут живу». «Не свисти, жильцы тут по бакам не лазят»…

Коротше, пов’язали його, впакували в автозак і відвезли в Херсонську область, в район Голої Пристані.

Звідти чолов’яга повернувся через тиждень.

«…С этих пор он перестал пить, ходит в пиджаке с паспортом, помогает мне по дому. А все подружки мне завидуют.

Спасибо вам, товарищ министр, за такую милицию».