Розділ «Депресія»

Я зрозумів, що попереду великий чорний тунель, в якому не буде інформації, не буде активності, і я це маю пройти. Внутрішньо я це розцінював так, що в мене вкрадуть частину життя, і протистояти цьому я не можу. Тому я мушу віддати їм ці роки, але не зламатись. Тобто залишитись людиною — читати, думати, дотримуватись гігієни.

Чого приховувати, депресії були.

Перший раз пам’ятаю дуже чітко. Це було 9 червня, прийшла Ірина, ми з нею побачились, попрощались. Я повертаюсь в камеру, лягаю і тут згадую, що наступного дня, 10 червня, день народження Сашка, а я з Іриною не передав йому навіть записки. На мене накотила страшна депресія. Тобто, виявляється, вони змогли забрати в мене спогади, і я вже настільки відвик від дітей, що забув про таку подію. Мене це просто вбило.

А другий раз я майже впав у відчай, коли прочитав абсолютно брехливі свідчення Михайла Клюєва та Валерія Мельника. Чесно кажучи, я вперше в житті був у такому шоці від близьких людей, із якими працював. Це завжди важко, але тоді в мене було просто потрясіння від усвідомлення, з ким я працював. Читаєш ці слова, бачиш, впізнаєш їхні підписи, і пригадуєш часи, коли ви були разом, пліч-о-пліч…. Не знаю, як це пояснити. Злості на них за брехню не було. Було бридко.

Зараз вже я розумію, що мені їх шкода. Так само, як проституток на трасі. Нещасні створіння…

Єдиним з 148 свідків обвинувачення, який дав проти мене свідчення, виявився колишній найближчий співробітник — мій перший заступник Михайло Клюєв. До того, як я прийшов у міністерство, ми не були знайомі. Його кандидатуру мені запропонувала Юлія Тимошенко — тоді, згідно з коаліційною угодою, квота заступників міністрів була за БЮТом. Він непоганий фахівець, але як людина завжди був слабкий, і ми всі про це знали. І тим не менш, він був з нами в одній команді, став генерал-полковником. Та коли я читав його покази, мені було просто моторошно від того, що весь цей час він був поруч.

Насправді ж кінцевий підпис про стаж мого водія поставив саме Клюєв. 31-го жовтня йому передали дозвіл з Кабміну за підписом Олександра Турчинова, і того ж дня він наказав своїм підлеглим створити комісію та прийняти відповідне рішення. Але, щоб зняти з себе відповідальність, він сказав, що зробив це нібито під впливом Луценка. За його словами, це я дав йому вказівку на стаж водія.

Вже на суді він повторив цю версію мені в очі. Але так сталося, що в МВС все документується, і вони не розрахували, що самі підшили до матеріалів справи наказ про мою відпустку, яка припала саме на цей день, 31 жовтня. Я був у Лондоні, і це легко підтверджується документами. Це — алібі. Коли я сказав це Клюєву, відповідь була дуже красномовна: «Я ничего не помню. Все было именно так, как я написал». Я кажу: «Ну, але ж вибачте, я на той момент був в аеропорту, наказ про мою відпустку був у вас на руках, і я навіть юридично не мав права перебувати на робочому місці та виконувати функції міністра!». Відповідь була та сама: «Я так помню». І все.

В принципі, все легко пояснюється. Клюєва залякали тим, що якщо сів Луценко, то його упакувати — раз плюнути. І він зламався, вирішив, що простіше дати на мене брехливе свідчення. У цій маленькій деталі полягає вся різниця між ним, генерал-полковником, і тими капітанами, старлеями, майорами та полковниками, які ніколи мене не бачили, але говорили правду. А Клюєв, який на всіх міліцейських урочистостях, як перший заступник, піднімав за мене чарку зі словами «за нашего министра», виявився трошки іншим. Класичний поцілунок Юди.

Ну що тут робити? Я щиро сказав у своєму останньому слові того процесу, що з позиції сильної людини я прощаю його, а він хай розбирається зі своєю совістю самостійно.